Конституція на узбіччі
КС збираються реформувати за межами Основного Закону
На цьому тижні профільний парламентський комітет вирішив рекомендувати колегам прийняти за основу один із проектів нового закону «Про Конституційний Суд України» (№5336-1). Утім, на думку експертів, у документі міститься чимало норм, що суперечать Конституції, а отже, не можуть ставитися на голосування.
Узурпація конкурсу
Нагадаємо, що в парламенті було зареєстровано два проекти нової редакції закону про КС: №5336 нардепа Юрія Одарченка та №5336-1 як плід спільної праці групи коаліціонерів. Звісно, у першого майже не було шансів, зокрема, через певний радикалізм окремих положень (див. №47/2015 «ЗіБ»). Тож комітет вирішив його відхилити та зосередитися на другому.
Однак і цей варіант, який нібито благословила Рада з питань судової реформи, не позбавлений вад. Ідеться не лише про певні суперечності в запровадженні інституту конституційної скарги (див. №38/2015 «ЗіБ»). Адже в головному науково-експертному управлінні ВР звернули увагу на неузгодженості акта з положеннями Основного Закону.
Зокрема, експерти нагадали, що парламент не може наділяти конституційні органи додатковими повноваженнями на законодавчому рівні. Натомість у проекті №5336-1 застережене право для парламенту та глави держави створювати конкурсні комісії, що відбиратимуть кандидатів, котрі зможуть претендувати на посаду судді КС (ст.12 проекту). Хоча сам Суд неодноразово визнавав подібні законодавчі спроби розширення владних повноважень неконституційними.
Натомість з’їзд суддів (у період між з’їздами — Рада суддів) дійсно може створювати подібні органи. Адже найвищий орган суддівського самоврядування не обмежений Конституцією в способі реалізації своїх повноважень.
Між іншим, функції добору кандидатів у судді КС можна було б покласти на Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Адже, з одного боку, ч.10 ст.131 Конституції допускає створення таких органів відповідно до закону, а з другого — ВККС уже є, і, якщо вона здатна провести добір до Верховного Суду, чому б не доручити їй провести конкурс і до КС?
Натомість, якщо закон буде прийнятий у такій редакції, то рано чи пізно постане питання повноважності складу КС, який буде сформований з порушенням норм Конституції. Причому вирішувати спір будуть і ті судді, конституційність призначення яких на посади ставиться під сумнів.
Невластиві функції
Є й інші положення проекту, які, на думку експертів, не відповідають Конституції. І, швидше за все, з’явилися у документі через бажання авторів наповнити його новими гаслами.
Так, ч.2 ст.1 акта визначає, що Суд «забезпечує верховенство Конституції та захист прав і свобод людини на всій території України». Хоча, очевидно, такі повноваження не узгоджуються із конституційними функціями цього органу. Адже, нагадують у ГНЕУ, захист прав і свобод людини покладено на загальні суди (ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу, ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства).
Наділення КС невластивою йому функцією можна пов’язати з намаганням авторів проекту розширити й повноваження самого Суду. Зокрема, в частині висновків щодо конституційності акта (його окремих положень), який «втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності».
Однак у п.1 ч.1 ст.150 Конституції до відання Суду віднесено вирішення питань про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради. І, як неодноразово зазначав і сам Суд, посилаючись на цю норму, акти, які втратили чинність, він не аналізує.
Автори проекту так захопилися перспективою перетворити КС на якусь додаткову судову інстанцію, що наділили його навіть правом у виняткових випадках видавати наказ щодо вжиття заходів стосовно забезпечення конституційної скарги (ч.1 ст.78 акта). І річ не лише в тому, що ознаки такої винятковості у проекті не наводяться. Але й видання такого акта КС, як «наказ», не згадується у ст.1512 Конституції серед обов’язкових до виконання документів. Тобто автор скарги зможе хіба що повісити такий наказ у рамці на стіну й нахвалятися його наявністю.
До партій не «прихилятися!»
Крім того, сумнівним є розширення переліку вимог до суддів КС порівняно з тими, що закріплені у ст.148 Конституції. Адже в цій нормі не передбачена можливість установлювати додаткові умови на законодавчому рівні.
Водночас, як наголошують експерти, ч.3 ст.11 проекту «побудована на частково розширювальному, а частково й зовсім довільному тлумаченні зазначеного конституційного припису». Зокрема, планується закріпити вимогу, що суддею КС не може бути особа, «яка на день призначення або протягом двох років, які передують цьому дню, була членом або обіймала посаду в політичній партії... була кандидатом або була обраною на виборну посаду... мала представницький мандат; брала участь в організації або фінансуванні політичної агітації». Крім того, претенденту навіть спробують заборонити «виявляти прихильність» до політичних партій чи професійних спілок.
Але на яких підставах конкурсні комісії чи суб’єкт призначення судді КС установлюватимуть факт такої «прихильності»? Адже це суто оціночне поняття. Й очевидно, що його можна використовувати для дискредитації того чи іншого кандидата тими ж політиками або «громадськими активістами» для розчищення шляху для свого протеже.
Попри застереження парламентських експертів, у профільному комітеті вирішили, що проект можна ухвалити в першому читанні й вже потім доопрацювати. Тож на Водохреще його й запропонували нардепам до розгляду. Проте парламентарі не виявили бажання братися за таку «важку» роботу на свято.
Тож до наступної сесії є час виправити ці та інші вади документа. Та з великою імовірністю можна прогнозувати, що про зауваження експертів не згадають, чим виведуть КС частково за межі конституційного поля. А коли Конституція раз у раз опиняється на узбіччі законотворчості, то врешті-решт колись її там залишать назавжди.