Закон і Бізнес


Теорія повноважень

ВРЮ не визначилася, чи може вона відсторонити від здійснення правосуддя законника, якого звинувачують у корупції


№52 (1298) 24.12—30.12.2016
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
2509

Із часу внесення змін до Конституції та отримання Вищою радою юстиції повноважень стосовно відсторонення суддів від здійснення правосуддя в разі наявності щодо них кримінальних проваджень представники Генеральної прокуратури вже кілька разів зверталися з відповідними клопотаннями. Однак задовольняти їх у Раді не поспішали через сумніви щодо можливості виконання цих повноважень без спеціального закону.


Прокурорський контроль

Чергову спробу домогтися позитивного для себе результату представники силового відомства зробили 19 грудня, коли ВРЮ почала розгляд клопотання заступника Генерального прокурора — керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького про відсторонення судді Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Петрика.

Останнього підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу («одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище»). Якщо вину буде доведено, йому загрожує позбавлення волі на строк до 10 років.

Як повідомляли ЗМІ, гроші І.Петрик нібито отримав за винесення рішення на користь третьої сторони в справі Мінекології проти одного з підприємств, якому дозволили проводити роботи з небезпечними відходами. Чиновники наполягали на скасуванні цього дозволу. А суддя, як зазначили в прокуратурі, взяв гроші у підприємців, які хотіли залишити в силі рішення суду першої інстанції. Сума хабара нібито становила $5000.

Разом з тим І.Петрик під час засідання ВРЮ говорив, що протиправних дій не вчиняв: «Вам представили недостовірну інформацію. Мене звинувачують у тому, чого не робив. Я 20 років пропрацював на посаді судді й не міг подумати, що колись відбудеться така фабрикація».

Суддя пояснив: після того, як у декларації зазначив про готівку, яка зберігалась у нього вдома, вирішив тримати гроші в робочому кабінеті: вхідні двері не надто надійні, а в під’їзді інколи траплялись крадіжки. Саме ці кошти й знайшли представники прокуратури. До того ж, наголошувала адвокат судді Аліна Самарець, прокуратура так і не довела, що купюри, які були знайдені в кабінеті законника, ті самі, які йому нібито передавали як хабар.

«Все, що сказав прокурор, може бути каменем не в мій город, а мого помічника, який кудись ходив, телефонував, щось десь брав. Я до цього взагалі не причетний», — підкреслив суддя.

Звернув увагу І.Петрик і на деякі порушення, допущені під час розслідування. Зокрема, після обшуку його доправили в ізолятор тимчасового тримання, хоча це суперечить гарантіям суддівської незалежності, передбаченим Конституцією.

Крім цього, як сказав законник, особа, яка подала до СБУ відповідну заяву, повідомляла, що безробітна. Хоча, за його словами, є керівником 2-х фірм. «Якщо звернути увагу на її підпис під заявою, поданою до СБУ, та на підпис під попередженням про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, то виявиться, що ці підписи відрізняються», — наголосив І.Петрик. Таким чином, на його переконання, ця людина фактично не відповідатиме за сказане.

Намагаючись пояснити, навіщо комусь фальсифікувати кримінальну справу проти нього, суддя відзначив, що, можливо, органи, які відповідають за боротьбу з корупцією, хочуть досягнути високих показників у роботі. До того ж, зауважив І.Петрик, кримінальна справа з’явилася після того, як він подав заяву для участі у конкурсі до нового Верховного Суду. Тому, на його думку, не можна виключати, що справа має змовницький характер.

Звичні аргументи

Прагнучи довести необхідність відсторонення судді від здійснення правосуддя, представники прокуратури навели досить звичний перелік аргументів.

Зокрема, в клопотанні зазначалось, що законник може використати службові обов’язки, аби знищити матеріали, які мають стосунок до цієї справи, або підробити документи. Також, на переконання прокуратури, він матиме можливість впливати на працівників апарату суду, які є свідками в кримінальному провадженні.

До того ж І.Петрик має знайомих серед правоохоронців та представників інших органів державної влади, а тому може використати ці зв’язки для перешкоджання у розслідуванні. Ну і, звісно, пролунало твердження, що законник може скористатися нагодою й вчинити аналогічне правопорушення.

«Я так само можу сказати, що прокурор має змогу вплинути на свідків. Але доки я не надам доказів, я буду голослівна», — у свою чергу наголосила А.Самарець. За її словами, прокуратура не надала жодного доказу того, що І.Петрик якимось чином намагався впливати на свідків. До того ж, вважає захисник, відсторонення в будь-якому разі не позбавляє його можливості поспілкуватися зі свідками.

Також, якщо в законника є знайомі в судових чи правоохоронних органах, він може з ними зустрічатися незалежно від того, чи відсторонений від здійснення правосуддя. А що стосується можливості вчинення іншого правопорушення, то його може скоїти будь-яка особа, але це не є підставою для обмеження прав громадян.

Тотожні чи відмінні?

Незважаючи на аргументи прокуратури та захисту, ключовими все ж були процесуальні питання. Справа в тому, що повноваження стосовно відсторонення суддів від здійснення правосуддя передбачені Конституцією. Натомість у Кримінальному процесуальному кодексі йдеться про відсторонення судді від посади. До того ж, за КПК, ці функції має виконувати Вища кваліфікаційна комісія суддів. А закон «Про Вищу раду правосуддя», який мав би роз’яснити всі робочі моменти, на той час ще не був ухвалений.

На переконання представників прокуратури, відсторонення від посади судді і є фактично відстороненням від здійснення правосуддя. «Ці два поняття є тотожними не просто за змістом, але й за законом. Адже іншого, крім відсторонення від посади судді, не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом, а іншого поняття, ніж відсторонення від здійснення правосуддя, не передбачено Конституцією», — наголосила начальник п’ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури Ольга Ярова.

Однак члени ВРЮ, схоже, були іншої думки. Адже раніше в подібній ситуації вони вирішили відкласти розгляд цього питання. Важко сказати, з якою метою: чи для узгодження власної позиції, чи в надії на ухвалення необхідного закону парламентом. Як би там не було, навряд чи дізнаємось, як установила б Рада наявність у неї відповідних повноважень. Згодом ВР все ж проголосувала за закон. Тому наступного разу при розгляді подібних питань процесуальні проблеми не повинні виникати. А значить, дізнаємося позицію ВРЮ «по суті» обвинувачень.