Закон і Бізнес


Голова ДнАГС Олександр Євстигнеєв:

«Я — суддя, і моя робота — вирішувати справи, а не брати участь у різних шоу, під яким соусом вони не були б представлені»


№52 (1298) 24.12—30.12.2016
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ
28210

Цього року як судова система загалом, так і господарська юрисдикція зокрема стикнулися з низкою труднощів і випробувань. Тенденції року, що минають, та перспективи «ЗіБ» обговорив з очільником Дніпропетровського апеляційного господарського суду Олександром Євстигнеєвим.


 «Характер позовів, з якими звертаються до господарських судів, є відображенням економічної ситуації»

— Олександре Сергійовичу, минулого разу ми спілкувалися близько року тому. Тоді відповідно до статистичних даних кількість справ, які надходили до вашого суду, збільшувалась. Які тенденції спостерігаються зараз?

— Можна сказати, що як у І півріччі, так і впродовж усього 2015 р. у господарських судах Дніпропетровського апеляційного округу мало місце помітне зростання чисельності позовних заяв і апеляційних скарг. Така ситуація, на мою думку, пов’язана з тим, що наш апеляційний округ є промислово і фінансово розвиненим регіоном, де зосереджена значна кількість великих підприємств, які продовжують вести господарську діяльність. Хоча вплинули на ці показники й деякі негативні чинники: банкрутство підприємств у зв’язку зі зниженням економічної активності та коливанням курсу валют, а також перенесення потужностей із зони проведення АТО та зміна реєстрації суб’єктами господарювання, через що змінилась підсудність спорів.

Це припущення підтверджують статистичні дані щодо результатів роботи судів за 9 місяців цього року. В цей час спостерігалося зменшення надходження до судів нашого округу позовів та апеляційних скарг порівняно з 2015 р. Однак зберігається тенденція на рівні 2014-го.

Незважаючи на певний спад, за підсумками роботи госпсудів у I півріччі 2016 р. Господарський суд Дніпропетровської області та Дніпропетровський апеляційний господарський суд є другими за навантаженням після Господарського суду м.Києва та Київського апеляційного господарського суду.

Хоча якщо взяти статистичні дані за більший проміжок часу, то можна говорити про стабільність кількісного навантаження на суддів нашого апеляційного округу.

— Як за останні роки змінилася тематика справ? Яких справ стає більше, а яких менше? Чи можна на основі цих даних зробити висновок про стан економіки?

— Всі процеси, які відбуваються в державі, а особливо кризові явища в економіці та невизначеність законодавчого регулювання, обов’язково впливають на діяльність усіх інститутів суспільства, в тому числі бізнесу. Характер позовів, з якими звертаються до господарських судів, є відображенням економічної ситуації з усіма наслідками.

Так, у структурі позовів, з якими звертаються суб’єкти господарювання вже кілька років поспіль, перше місце посідають справи про майнові вимоги, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання господарських договорів. Друге місце — справи про банкрутство, більшість яких пов’язана з діяльністю арбітражних керуючих. Далі йдуть спори щодо земельних відносин, позадоговірних зобов’язань, захисту права власності, корпоративні спори та ін.

До речі, останнім часом панує тенденція до зміни співвідношення справ у межах перелічених категорій. Так, близько половини договірних спорів стосуються розрахунків за товари, послуги, оренду; чверть — стягнення заборгованості за оплату енергоносіїв, тепло- та електропостачання, що є наслідком зниження дисципліни розрахунків між суб’єктами господарювання та енергопостачальними організаціями, тривалого періоду утворення боргів. У 2016 р. зросла кількість звернень щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Суттєвий приріст майнових спорів у сфері банківської діяльності, особливо з вимогами про стягнення боргу, процентів за користування кредитом та відповідних штрафних санкцій за невиконання чи несвоєчасне виконання кредитного договору, зумовлений відсутністю коштів у позичальників, а також збільшенням процентної ставки за кредитними договорами в односторонньому порядку, що не було передбачено первинними умовами договорів. У той же час слід зазначити, що нові договори з банками майже не укладаються через велику процентну ставку за кредитами.

Разом з тим спостерігається зменшення кількості спорів у справах про банкрутство. Проте на фоні зростання чисельності неплатоспроможних банків, уведення в них тимчасових адміністрацій, процедур виведення банків з ринку набули поширення справи про перерахунок чи стягнення коштів, справи про визнання правочинів недійсними.

Отже, заборгованість підприємств перед контрагентами, в тому числі банками та енергопостачальниками, свідчить про недостатній рівень платоспроможності суб’єктів підприємництва. Звернення до суду щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, договорами оренди, поставки енергоносіїв, товарів і послуг, зокрема за зовнішньоекономічними контрактами, зумовлені відсутністю або браком коштів, коливанням курсу валюти, що супроводжувалося нарахуванням штрафів і відсотків за прострочення чи невиконання зобов’язань.

Слід зауважити, що поступово зростає кількість спорів щодо корпоративних відносин, об’єктів інтелектуальної власності, комерційної концесії. Можна припустити, що це пов’язано з відносною новизною таких правовідносин, специфікою виявлення та фіксації фактів правопорушень, визначення відповідальних осіб за порушення немайнових та майнових прав суб’єктів господарювання.

«Реформа судової системи потрібна, але вона неможлива без перетворень у всіх державних інституціях»

— Зараз в Україні відбувається чергова судова реформа. Як ви оцінюєте зміни? Нововведення можуть суттєво покращити здійснення правосуддя? Чи це переставляння стільців і передання повноважень від однієї установи до іншої?

— Дійсно, про судову реформу ми чуємо протягом усього часу існування незалежної України. От і цієї осені відбулися певні зміни.

Кожен пересічний громадянин, який, до речі, ніколи і не був у суді, сьогодні чітко знає (в нього це записано вже в підсвідомості), що судову систему треба реформувати, а суддів —звільнити. Адже щодня на всіх телевізійних каналах про це говорять політики та журналісти.

Незважаючи на передбачені Конституцією гарантії незалежності судової системи, законодавча та виконавча гілки влади ніяк не можуть визначитися: суди працюють виключно на основі права чи втілюють у життя їхні політичні настрої та плани.

Так, у нашій роботі є певні недоліки, як і в будь-якій іншій сфері діяльності, є неприємні факти, пов’язані з поодинокими випадками корупційних діянь наших колег, про що іноді звітують правоохоронні органи. Але ці негаразди стосуються не тільки суддів, а й всієї державної системи, яка роками формувалася на пострадянській платформі. В жодному разі не потрібно з усіх суддів робити страшних корупціонерів. Це дуже гарний маневр відволікання уваги населення і громадськості від тотальних проблем у вищих ешелонах влади.

Сьогодні модно звинувачувати у всьому суддів. Що не сталося б, врешті-решт винними будуть судді. Адже саме через них економіка занепала далі нікуди, а ціни зросли в кілька разів. Недавно я пожартував: якщо одна відома країна (не буду її називати з огляду на принцип політкоректності) знову проведе випробування ракет, то винними у цьому можуть бути виключно українські судді.

Але якщо розібратися, то така ситуація вигідна для політиків: знайшов справу, знайшов суддю, знайшов у нього автомобіль 15-річної давнини, але імпортний, і все. Можна говорити все що завгодно — піар тобі гарантований: усі дізнаються, який у нас є принциповий політик, як він захищає країну від корупціонерів. І головне — все це безкоштовно. Не потрібно витрачати кошти на ремонт доріг, на соціальні потреби населення тощо.

На мій погляд, слід говорити і писати про суддів як негативне, так і позитивне. Ми — розумна нація, народ сам розбереться, хто винен. Реформа судової системи потрібна, але вона неможлива без перетворень у всіх державних інституціях.

— Одна з ключових змін — об’єднання всіх касаційних судів у єдиний Верховний. У зв’язку із цим очікуєте вдосконалення єдності практики? Чи, можливо, діяльність у цьому напрямі лише погіршиться?

— Свідомо не зачіпав цей момент, бо він заслуговує окремої розмови. Сьогодні досить жваво обговорюються як переваги, так і недоліки судової реформи в цій частині. Тут, до речі, хочеться сказати про забезпечення єдності судової практики та збереження наявної після формування нового ВС. Адже реформи починаються і закінчуються, а ухвалення законного й обгрунтованого рішення ніхто не відміняв, і саме воно є єдиною метою при здійсненні судочинства.

Логічно виникає запитання про долю судової практики, яка роками напрацьовувалась вищими спеціалізованими та Верховним судами.

З огляду на те що нові, оптимізовані під останні зміни процесуальні кодекси ще, напевно, перебувають на стадії розроблення, доречно було б звернути увагу саме на збереження набутого фонду судової практики та її узагальнення. Адже фактично рішення приймали інші — ліквідовані суди, тому треба передбачити можливість для застосування рішень Вищого господарського, Вищого адміністративного судів, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ поряд з вердиктами нових касаційних судів у складі ВС.

До того ж кваліфікаційне оцінювання, яке проводиться згідно з вимогами нового законодавства, стосується саме знання правових позицій ВСУ. Тому необхідне збереження статусу постанов ВСУ для можливості використання всіма новими судами.

В той же час і я, і вся юридична спільнота розуміємо, що в будь-якому випадку судова практика зміниться, адже до ВС ідуть адвокати і науковці, тобто правники з іншим мисленням. Думаю, що сукупність усіх факторів повинна позитивно вплинути на формування єдиної судової практики. Головне, щоб новому ВС ніхто не вставляв палиці в колеса і рішення приймалися не з політичних мотивів, а з огляду на правові норми.

«Подальша доля поважного, грамотного й обізнаного судді залежатиме не від знання ним
законів, а від того, чи потрібен він суспільству»

— Відповідно до законодавчих змін головним розпорядником коштів, що виділяються для забезпечення діяльності всіх судів (окрім Верховного), буде Державна судова адміністрація. Як ви оцінюєте такі новації? Чи немає занепокоєння, що процедури будуть більш забюрократизовані і, як наслідок, забезпечення погіршиться?

— Про своє бачення цього питання я розповів голові ДСАУ. Воно полягає в тому, що такі зміни треба вводити пілотно в окремих судах і вже за результатами робити висновки щодо їх дієвості та якості.

Хоча, коли всі кошти зосереджені в одних руках, ними легше управляти й розуміти, де саме вони найбільше потрібні в цей момент. Ніхто до суду, як говорив один відомий герой, «на блюдечку із блакитною смужечкою» нічого не принесе. Тому з особистого досвіду знаю, що треба працювати, в тому числі з підрозділами ДСАУ, і все буде гаразд.

— У зв’язку із закінченням строку повноважень суддів-«п’ятирічок», а також виходом багатьох досвідчених суддів у відставку багато судів стикнулися із суттєвим зростанням навантаження. Яка ситуація у вашому апеляційному окрузі?

— Дніпропетровський апеляційний господарський суд та господарські суди апеляційного округу не відчувають цієї проблеми. Це, на мою думку, пояснюється тим, що більшість працюючих суддів уже призначені безстроково, а кількість досвідчених суддів, звільнених у відставку, незнач-
на. Суди нашого апеляційного округу працюють у звичайному режимі й продовжують третій рік поспіль показувати найвищі показники якості роботи серед господарських  судів України, займаючи почесне перше місце.

— Чи були у вашій установі судді, які цього року вирішили піти у відставку, хоча ще могли виконувати повноваження? Якщо так, то чим вони пояснювали своє рішення?

Такі судді були. Скажу, що рішення піти у відставку їм далося нелегко. Із чим це пов’язано? Насамперед із грошовим забезпеченням, розмір якого залежить не стільки від стажу роботи, скільки від дати набуття чинності тими чи іншими законодавчими актами. Нонсенс, але це так. Для того щоб отримати достойне забезпечення, судді писали заяви про відставку.

До такого рішення їх також підштовхнуло те, що всі, хто залишився на своїй посаді, будуть проходити атестацію. І саме тут є велике питання. І стосується воно швидше не знань чи кваліфікації судді, а морального аспекту проведення атестації. Щоб нікого не образити, скажу про себе. Маю 22 роки стажу судді господарського суду, тобто в одній системі. Сказати, що я нічого не знаю і не розумію, буде важко будь-кому. Коли суддям присвоювали кваліфікаційні класи, я пройшов від 5-го (найнижчого) до 1-го (найвищого для судді апеляційної інстанції). Ці кваліфікаційні класи не присвоювали за «красиві очі». Треба було мати великий досвід, знання та якісні показники в роботі. За кожний клас добавлялася заробітна плата, тобто був стимул. А що буде тепер?

Як я розумію, оцінюватимуть знання законодавчих актів, якими я керуюся майже кожного дня. І найголовніше: хто це робитиме і з якою метою? Це моральний аспект, адже подальша доля поважного, грамотного і обізнаного судді залежатиме не від знання ним законів, а від того, чи потрібен він суспільству. Хоча невідомо, хто представляє це суспільство.

І ще не можу не сказати. Навчався в радянському вузі, також читав лекції майбутнім юристам. Основна теза цих лекцій: юрист не повинен все знати, він повинен знати, де знайти і як застосувати. Це постулат. А вивчити напам’ять внутрішні й міжнародні нормативні акти… Для цього багато розуму не потрібно. І це атестація? Перевірка відповідності? Цим обмежимося, бо можу ще багато чого сказати, і не дуже приємного.

«У 1990-х роках були бандити, а зараз — «активісти», мета тих та інших, по суті, однакова»

— Останнім часом низка судів зазнала проблеми відсутності охорони. Чи є такі труднощі у вашій установі?

— Так, наш суд також не оминула ця проблема. У зв’язку з реорганізацією органів внутрішніх справ, створенням Національної поліції із жовтня 2015 р. графік охорони приміщення суду було змінено із цілодобового на частковий — з 9:00 до 18:00 у робочі дні. Для забезпечення охорони в неробочий час, святкові дні та вихідні довелося терміново укладати договір про надання послуг щодо охорони майна і приміщення суду з приватним охоронним агентством.

У вересні цього року головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомило про досягнення домовленості з ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо припинення охорони приміщень Дніпропетровського апеляційного господарського суду та Господарського суду Дніпропетровської області.

Десь протягом місяця охорона не здійснювалася. Нам довелося звернутись і до міністра внутрішніх справ, і до ДСАУ. Нині це питання врегульоване, підрозділи Нацполіції охорону забезпечують.

Однак охорона судів підрозділами Нацгвардії або поліції є тимчасовою — до початку виконання в повному обсязі повноважень відомчою воєнізованою охороною ДСАУ. Але вона ще не створена.

— Ще одна проблема, на яку досить часто звертають увагу судді, —випадки тиску під час розгляду справ. Як ви протидієте спробам впливу?

— Цієї осені майже по всій території України прокотилася хвиля «мінувань» приміщень судів, яка не оминула і нашу установу. Вважаю це прямим морально-психологічним тиском, який, крім того, що ставить під загрозу життя і здоров’я великої кількості людей, котрі перебувають у приміщенні суду, ще й зриває строки розгляду справ та унеможливлює забезпечення конституційного права громадян на доступ до правосуддя.

Також сторони все більше використовують такий собі опосередкований тиск у вигляді запрошення на судове засідання представників ЗМІ, громадських організацій та «активістів». Розгляд справи передбачає наявність конфлікту, і, коли виноситься остаточне рішення, завжди буде незадоволена сторона. Тому найкращий метод протидії з нашого боку — це прийняття законного й обгрунтованого рішення, яке не давало б жодного шансу тим, хто сподівався зробити якісь негативні наголоси.

Хочу підкреслити, що будь-який тиск на суд і суддів, особливо коли відбуваються такі неприпустимі події, як в Одеському апеляційному господарському окрузі, що призвели до зупинення роботи, вважаю неприйнятним.

Якщо провести певний аналіз, то стає ясно, що «активісти» — це громадяни, які в такий спосіб заробляють собі на життя. Якщо запитати, що вони тут роблять, то половина взагалі не зможе відповісти, а решта будуть говорити те, що не стосується справи. На мою думку, в 1990-х роках були бандити, а зараз — «активісти», мета тих та інших, по суті, однакова, тільки сьогодні це робиться делікатніше.

Приймаючи той факт, що проблеми в судовій системі існують, причому як реальні, так і надумані, розумію необхідність налагодження діалогу та комунікацій із суспільством, щоб думку про нас формували ми самі. Тому всіх запрошую до співпраці.

«Вимога щодо впровадження електронного документообігу просувається як «згори», так і «знизу»

— Нині триває робота над запровадженням електронного суду. Передбачається, що через електронний кабінет особа зможе отримати інформацію стосовно кожної справи, в якій бере участь, подивитися оцифровані клопотання тощо. На вашу думку, судова система готова до таких змін?

— Нові технології дозволяють сприяти суб’єктам господарювання в якісному та своєчасному захисті прав і законних інтересів, уникати затягування розгляду через неможливість того чи іншого учасника процесу прибути на судове засідання, подати необхідні документи або отримати судові рішення, а також оптимізувати взаємодію суду з органами державної влади без зайвих витрат часу і коштів.

Зважаючи на поширення інформаційних технологій, впровадження електронного суду в тому вигляді, що пропонують Рада суддів та міжнародні експерти, є вимогою часу й ні в кого не викликає сумнівів.

Більше того, вимога щодо введення електронного документообігу просувається як згори (Президентом, Кабміном, РСУ тощо), так і знизу — учасниками судових процесів, громадськими діячами, волонтерами.

Однак така ініціатива потребує часу для здійснення організаційно-правових та матеріально-технічних заходів. Зокрема, розроблення відповідного програмного забезпечення, оснащення судів потужними комп’ютерами та засобами оцифрування, уніфікації державних реєстрів, засобів авторизації та захисту інформації та, найголовніше, — закріплення на законодавчому рівні інституту електронного суду й електрон-
ного кабінету тощо.

Вважаю, що є підстави говорити про готовність судової системи та суспільства працювати в цьому напрямі. Так, під час судового форуму, що відбувся в листопаді у Вінниці, учасники обговорили результати запровадження електронного документообігу у Вінницькому апеляційному адміністративному суді, деяких судах Одещини.

Крім того, голова ДСАУ З.Холоднюк повідомив, що на початку наступного року мають внести зміни до законодавства, випробувати програмне забезпечення в пілотних судах.

Не можна оминути увагою й ініціативу громадськості. Так, у липні громадська організація IGov розробила й безкоштовно запропонувала ВГС свій сервіс, який дозволяє учасникам процесу подавати у відкритому касаційному провадженні електронні документи, посвідчені ЄЦП.

— Після введення відеоконференцзв’язку в судах відзначалося, що він суттєво спростить роботу представників сторін, адже їм не доведеться їздити до інших міст. Чи застосовується він у вашому суді? Як часто в ньому виникає потреба?

— Дійсно, впровадження системи відеоконференцзв’язку стало дієвим засобом забезпечення доступності та оперативності правосуддя. Підтвердженням є постійне збільшення кількості клопотань та фактично проведених судових засідань у режимі відеоконференцзв’язку. Так, у 2014 р. у такому режимі відбулося 16 засідань, у 2015-му —103, а за 11 місяців 2016-го — 290.

Ми маємо і щоденно використовуємо спеціально оснащений зал для судових засідань, нарад і семінарів, навчань у режимі відеоконференції.

Крім того, в цьому році додатково було обладнано окрему кімнату для відеоконференцій, що проводяться іншими судами.

— З наближенням новорічних свят люди часто будують плани на майбутнє. Які ваші плани на наступний рік?

— Плани були, є і будуть. У листопаді я був готовий написати заяву на участь у конкурсі до ВС. Але документи так і не подав. І не тому, що вважаю себе недостойним працювати у ВС, а тому, що побачив: чесного й об’єктивного добору не буде. Знову політика, знову торги. Я — суддя, і моя робота — вирішувати справи, а не брати участь у різних шоу, під яким соусом вони не були б представлені. От коли до ВС підуть працювати достойні, чесні, грамотні, самовіддані судді, я теж пробуватиму працювати там.

Наступного року в нашому суді будуть перевибори голови. Озираючись назад, бачу, що міг би зробити більше на цій посаді, не все вирішив, не все зміг з тих чи інших причин. Але вважаю, що найвищу оцінку моїй діяльності дасть колектив, який я очолював 3 роки. Це чудові, високоосвічені, інтелігентні люди. Я говорю не тільки про суддів, а про всіх наших працівників — від прибиральниці до керівника апарату. Це моя сім’я. І без неї буде непросто. До Дня працівників суду ми підбили підсумки конкурсу «Кращий працівник суду», який проводився у 5 номінаціях із врученням призів. На збори прийшли майже всі працівники, і було дуже приємно бачити, що кожний член колективу зацікавлений, радісний, отримав маленьке свято.

Закінчити хочу словами одного з героїв роману «Ера милосердя», який сказав: «Краса врятує світ». Даруймо один одному усмішки, будуймо разом нову державу, проводьмо судову реформу. Удачі, радості, щастя, любові! З новорічними святами! Хай щастить!