Закон і Бізнес


Голова Апеляційного суду Запорізької області Віктор Городовенко:

«Вкрай необхідною є взаємодія між органами суддівського самоврядування та керівниками установ»


№51 (1297) 17.12—23.12.2016
МАРИНА ЗАКАБЛУК
4581

У минулому числі «ЗіБ» опублікував інтерв’ю з головою Апеляційного суду Запорізької області Віктором Городовенком, який розповів про значення висновку Консультативної ради європейських суддів «Про роль голів судів». У наших читачів цей матеріал викликав великий інтерес, а ще більше виникло запитань. Серед них: як реформа вплине на інститут голів судів та як він розвиватиметься в майбутньому? Тому ми вирішили продовжити тему та звернулись із цими та іншими запитаннями до Віктора Валентиновича.


«Боротьба за призначення суддів-«п’ятирічок» безстроково повинна стати щоденною турботою кожного голови суду»

— Сьогодні тривають дискусії щодо процедури обрання голів судів. На вашу думку, що є запорукою уникнення різного роду конфліктів?

— Дійсно, процедура обрання суддів на адміністративні посади викликає багато дискусій і серед науковців, і серед практиків. Як відомо, під час обговорення проблем реформування судових органів це питання мало пріоритетне значення, оскільки від керівників судових органів та їхніх управлінських здібностей залежить своєчасність та якість здійснення правосуддя.

Суддя, який перебуває на адміністративній посаді, повинен мати достатні повноваження для того, щоб сприяти ефективному здійсненню правосуддя. Як наслідок, сама процедура наділення судді управлінськими функціями може впливати на діяльність як окремого суду, так і всієї судової системи загалом.

У контексті сучасних викликів значної уваги потребує питання боротьби за призначення безстроково суддів-«п’ятирічок». Або ж, як влучно зазначила на одному із заходів суддя Апеляційного суду Закарпатської області Ганна Фазикош, уже суддів-«семирічок». Тому боротьба за призначення суддів-«п’ятирічок» безстроково повинна стати щоденною турботою кожного голови суду, кожного працюючого судді, бо йдеться про майбутнє системи.

Як я вже зазначав у попередньому інтерв’ю, повністю уникнути непорозумінь під час виборів керманичів неможливо, внутрішні конфлікти перешкоджають здійсненню правосуддя, відволікають від основної діяльності. Проте вони неминучі в будь-якому трудовому колективі, тому їх слід не накопичувати, а вчасно долати. При цьому потрібно ставитися з повагою до кожної сторони.

— І як можна запобігти виникненню таких конфліктів?

У питаннях обрання суддів на адміністративні посади знизити кипіння пристрастей можна шляхом запровадження так званої передвиборної програми. На моє переконання, голова суду та його заступник зобов’язані чітко продемонструвати розуміння того, що вони повинні робити для забезпечення успішної, ефективної колективної діяльності, вміти невідкладно діагностувати труднощі й оперативно знаходити способи їх подолання. У свою чергу колектив має бачити потенціал кандидата.

Окремі слова подяки треба сказати членам Ради суддів та її голові Валентині Сімоненко за їх небайдужість до всіх суддівських проблем і своєчасне реагування на виклики часу. Проте, на мій погляд, роль РСУ повинна полягати в координуючій та методичній функціях. Це завдання з успіхом утілено в життя, але необхідно уникати нав’язування контрольної функції.

«У більшості країн управлінський досвід і лідерські якості безпосередньо впливають на призначення»

— Як вважаєте, у нинішніх умовах, коли відбувається реформування судової системи, чи повинні в процедурі обрання керівників судів певну роль відігравати РСУ та Вища рада правосуддя? Коли так, то яку саме?

— Якщо звернутися до європейського досвіду, то можна побачити, що процедуру призначення (обрання) голів судів дуже часто координує рада суддів (судова рада), яка може або призначити керівника установи (як, наприклад, відбувається в Албанії, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Греції, Словенії, Іспанії), або звернутися до посадової особи, наділеної повноваженнями стосовно призначення (міністра юстиції, Президента). У другому випадку рада суддів, як правило, робить для такої особи більш або менш обов’язкову пропозицію (як, наприклад, в Італії, Азербайджані, Данії, Франції, Латвії, Нідерландах).

Одначе процедура дуже різноманітна. Приміром, у Польщі призначення голів апеляційних судів та окружних судів здійснює міністр юстиції, а керівники апеляційних судів — очільників районних судів. Проте негативний висновок ради суддів не може бути проігнорований.

У Німеччині в половині земель обрання відбувається на зборах суддів. Крім того, необхідна згода парламентського комітету. Потім, як правило, також потрібна згода Міністерства юстиції ФРН.

У деяких країнах Північної Європи акцент робиться на ролі судових колегій/комісій з призначення (Фінляндія, Швеція, Сполучене Королівство). Вони як правило, подають мотивовану пропозицію уряду/міністрові юстиції. Аналогічна процедура застосовується в Молдові, де Вища рада правосуддя (Рада суддів) уносить пропозицію президентові на підставі рішення Ради з відбору та кар’єри суддів.

В Естонії система останнім часом змінилася. Був створений спеціальний комітет (складається з рівної кількості суддів і посадових осіб Міністерства юстиції), який обиратиме «кращого кандидата» для призначення його на посаду міністром юстиції.

І, нарешті, голів судів обирають їхні колеги у Швейцарії та Україні.

Загалом, щоб стати керівником суду, жодні спеціальні навики, відмінні від тих, які необхідні для призначення суддею, не потрібні. Однак у більшості країн де-факто управлінський досвід і лідерські якості безпосередньо впливають на призначення. Спеціальна підготовка важлива також, хоч і не має вирішального значення. У будь-якому випадку наполегливо рекомендується додаткова підготовка, метою якої є навчити суддівського лідера:

• вмінню організувати роботу таким чином, щоб навантаження розподілялося ефективно;

• здатності вдосконалювати робочі умови суддів і працівників апарату;

• бути уважним до потреб відвідувачів установи;

• вмінню бачити шляхи розвитку та поліпшення функціонування суду.

— Як РСУ та ВРП можуть використовувати у своїй діяльності досвід голів судів у питаннях управління та адміністрування?

— На моє переконання, для ефективної реалізації поставлених реформою завдань украй необхідною є взаємодія між органами суддівського самоврядування та керівниками установ. Потрібне прийняття несуперечливих, послідовних рішень, величезне значення можуть мати окремі питання організації діяльності судів. За зразок повинен братися позитивний досвід, носіями якого є досвідчені, мудрі керманичі судів і яким не варто нехтувати.

Така позиція узгоджується з приписами пп.8, 9 висновку №19 (2016) КРЄС про роль голів судів, у яких зазначено: «Важливо, щоб голови судів, які мають великий практичний досвід, робили внесок у діяльність таких інституцій»; «Співпрацюючи й спілкуючись з іншими судами, голови судів можуть обмінюватися досвідом і визначати кращі підходи до управління судами та надання послуг користувачам».

На мою думку, організаційними формами такої взаємодії повинні стати координаційні ради голів судів при ВРП та РСУ.

«На перший план повинна вийти об’єднавча ідея для всіх суддів кожної інстанції та юрисдикції»

— Недавно з’явилася ідея для зміцнення інституту голів судів створити асоціацію таких осіб. Як ви ставитеся до цієї ідеї? У чому її суть?

— Пріоритетом сьогодення є формування професійного менеджменту судів не тільки на загальнодержавному, а й на регіональному рівнях. Потрібні люди, готові та здатні свою управлінську діяльність усвідомлювати й реалізовувати як процес щоденного служіння українському суспільству та державі.

Залучення до роботи РСУ дорадчих органів, до складу яких уходитимуть очільники судів апеляційної інстанції, чи то асоціацій голів судів має значний потенціал, оскільки існує очевидна необхідність у забезпеченні сталого зв’язку між цим органом суддівського самоврядування та суддями кожної адміністративно-територіальної одиниці, які в переважній більшості випадків мають оперативний зв’язок саме з керівниками судів.

Для швидкого реагування на виклики важливо створити координаційні органи за участю голів судів, оскільки такі люди відіграють ключову роль у представництві відповідних інституцій. Голови органів третьої гілки влади допомагають розвивати судову систему загалом.

Зараз, коли судова влада залишилася віч-на-віч із усіма викликами та негараздами, на перший план повинна вийти об’єднавча ідея для всіх суддів кожної інстанції та юрисдикції. Особисто я обстоюю ідею об’єднання всіх асоціацій в єдину, міцну організацію задля реалізації принципу незалежності всіх суддів, а не тільки голів судів. Уважаю, що кориснішим у цей час є використання досвіду голів судів саме в діяльності ВРП та РСУ.

— Продовжу попереднє запитання: невже головам судів не вистачає майданчиків для спілкування? Адже вони мають можливість обговорювати питання, які їх цікавлять, на різних заходах.

— Ми використовуємо потенціал зворотного зв’язку, створюємо такі форми самоорганізації голів судів і долучаємося до роботи органів суддівського самоврядування. Здебільшого консультуємо з питань визначення шляхів, механізмів і способів розв’язання проблем, що виникають під час реалізації своїх функцій вказаними органами.

Слід розуміти, що до нового сприйняття традиційних проблем судової системи суддів і працівників апарату необхідно готувати завчасно й синхронно в усіх регіонах держави, тому жодний майданчик для спілкування не буде зайвим.

Користуючись нагодою, хотів би подякувати колективу «ЗіБ» за небайдужість до проблем судів і суддівських колективів.