За поштовим штемпелем

Якщо особі не надіслана вчасно копія повного тексту рішення, ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Про це йдеться у постанові ВСУ від 07.09.2016 №6-1250цс16 текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

7 вересня 2016 року  м.Київ  №6-1250цс16

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — РОМАНЮКА Я.М.,

суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ОХРІМЧУК Л.І., ЯРЕМИ А.Г., ЛЯЩЕНКО Н.П., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до Особи 8, Особи 9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ПАТ «Піреус Банк МКБ» про перегляд ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.09.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ПАТ «Піреус Банк МКБ» звернулось до Особи 8, Особи 9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11.03.2008 між відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ», та Особою 8 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі $103281 зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення коштів 11.03.2013. З метою забезпечення виконання зобов’язань Особою 8 за кредитним договором між банком та Особою 9 було укладено договір поруки від 11.03.2008, відповідно до якого поручитель зобов’язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх своїх зобов’язань перед кредитором у повному обсязі.

Посилаючись на те, що Особа 8 своїх зобов’язань не виконала і станом на 22.11.2013 заборгованість за договором становила $158345,54 та 80000 грн., банк просив стягнути зазначені суми з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 6.05.2015 в позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.09.2015 ПАТ «Піреус Банк МКБ» відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою ВСС від 24.02.2016 касаційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ» відхилено, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.09.2015 залишено без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Піреус Банк МКБ» просить скасувати ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом стст.73, 222, 295 ЦПК при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до змісту ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що доказів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду банком не надано, а посилання банку на те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, оскільки банк не отримав своєчасно копію рішення місцевого суду, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з журналу судового засідання від 6.05.2015, представник банку був присутнім у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду.

Проте у наданій для порівняння ухвалі ВСС від 20.03.2013 касаційний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд не взяв до уваги те, що сама по собі присутність сторони під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду без своєчасного отримання повного його тексту унеможливлює визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою ст.295 ЦПК. Висновок суду про відсутність підстав для поновлення строку, встановленого процесуальним законом для подання апеляційної скарги на рішення суду, є таким, що не відповідає вимогам п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п.8 ч.3 ст.129 Конституції стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

В ухвалі від 17.04.2013 суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та направляючи справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, виходив з того, що сама по собі присутність при проголошенні судового рішення не дає можливості мотивувати апеляційну скаргу, як того вимагає ст.295 ЦПК.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме — ч.7 ст.73, ст.295 ЦПК.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Згідно із ч.1 ст.294 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч.1 ст.73, ч.3 ст.294 ЦПК апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження в разі наявності поважних причин.

За змістом п.2 ч.3 ст.297 ЦПК, якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із ч.1 ст.218 ЦПК рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, установлених цим кодексом. Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним текстом рішення.

Відповідно до ст.222 ЦПК копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення особам, які брали участь у справі й були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії із викладенням вступної та резолютивної частин.

Судами встановлено, що під час проголошення оскаржуваного рішення у судовому засіданні був присутній представник ПАТ «Піреус Банк МКБ».

Строк на апеляційне оскарження закінчився 16.05.2015.

Повний текст оскаржуваного рішення суду банк отримав лише 17.08.2015, що підтверджується штемпелем на конверті та роздруківкою з офіційного сайту ДП «Укрпошта».

Таким чином, рішення суду першої інстанції було надіслано ПАТ «Піреус Банк МКБ» поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого ч.1 ст.294 ЦПК.

Апеляційна скарга подана 21.08.2015.

Проте якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, не звернув уваги на те, що з вини суду банк не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення, у зв’язку із чим він був позбавлений права визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою ст.295 ЦПК, а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

Ураховуючи вищезазначене, ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись стст.355, 360³ , 360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Піреус Банк МКБ» задовольнити.

Ухвалу ВСС від 24.02.2016 та ухвалу АСК від 18.09.2015 скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.