Закон і Бізнес


Чи подадуть боржнику соломинку?

Нова процедура реструктуризації приваблива на папері, але може стати проблемною на практиці


№50 (1296) 10.12—16.12.2016
АНТОН КРИВЕНКО
6010

Банки великі надії покладають на закон «Про фінансову реструктуризацію». Бізнес та юристи, котрі представляють інтереси боржників, вивчають документ на предмет можливості його застосування. Планувалося, що акт запрацює з початку наступного року. Втім, уже сьогодні виявилися деякі його вади, а процес імплементації наткнувся на проблему непорозумінь.


Тільки для перспективних

Основна мета закону, що набув чинності 19 жовтня, — дати бізнесу реальний інструмент відновлення платоспроможності протягом стислого терміну без процедури банкрутства, а кредиторам, передусім банкам, — урегулювати заборгованість і зменшити портфель проблемних кредитів.

Заступник директора департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення АТ «Ощадбанк» Ірина Мудра серед переваг акта називає, зокрема, встановлення чіткого строку, протягом якого буде завершена процедура, — максимально 180 днів. Також, за її словами, передбачені суттєві податкові пільги для учасників реструктуризації, встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів упродовж процедури, заплановано укладення договору про відстрочення тощо.

Крім того, учасниками реструктуризації можуть бути боржники, пов’язані особи, залучені кредитори та, за наявності, інвестори.

Хто ж матиме можливість скористатися новелами? У розумінні закону боржником може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, що заборгував хоча б одній не пов’язаній з ним фінустанові, крім самих банків та казенних підприємств. Однак діяльність такої юридичної особи обов’язково має бути визнана перспективною.

І.Мудра звернула увагу на те, що в законі наводиться дуже вичерпне тлумачення пов’язаних осіб боржника. При цьому зазначено, що вони в обов’язковому порядку беруть участь у реструктуризації, проте їхні голоси не враховуються під час голосувань за план реструктуризації та інші рішення.

Залученими до процесу можуть бути кредитори, визначені боржником, за їх згодою. Такими можуть виступати й органи стягнення. «Також залученими кредиторами можуть бути фізособи, фізособи-підприємці, фінансові установи, у тому числі нерезиденти, що є дуже вагомою перевагою цього закону, та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», — додала І.Мудра.

Крім того, відповідно до закону боржник повинен відповідати певним вимогам: бути в критичному фінансовому стані, але водночас його господарська діяльність має визнаватися перспективною. Якщо ж, за оцінкою незалежного експерта, діяльність підприємства не має видів на майбутнє, процедура припиняється. Адже марно сподіватися, що така компанія колись заробить гроші та сплатить борги.

Законодавець недопрацював

Для координації та організації забезпечення процесу закон передбачив створення спеціальних органів. Передусім це спостережна рада, яка створює секретаріат і формує арбітражний комітет. Вона координуватиме роботу секретаріату, а також визначатиме вимоги до незалежних експертів, участь яких у процедурі є обов’язковою, та формуватиме список арбітрів. При цьому як спостережна рада, так і секретаріат не можуть утручатись у конкретні справи.

Натомість арбітраж (а не державний суд) безпосередньо вирішуватиме спори, що виникатимуть у процесі реалізації процедури. Він має складатися з голови та двох заступників, котрих призначатимуть із затвердженого спостережною радою списку арбітрів.

До арбітражу може бути передано будь-який спір, що виникає до моменту затвердження плану реструктуризації. Пізніше сторони зможуть укладати інші договори, додаткові угоди до кредитних договорів, і тут відносини вже регулюватимуться загальними нормами. Рішення арбітражу є остаточним і підлягає обов’язковому виконанню. При цьому передбачені санкції за ігнорування вимоги — 1000 мінімальних заробітних плат.

Це має значно спростити та пришвидшити вирішення спорів. Однак, за словами І.Мудрої, «законодавець не до кінця опрацював питання». Бо відсутня процедура виконання рішень арбітражу. На нього не поширюється дія закону «Про міжнародний комерційний арбітраж». «Тому ймовірні складнощі під час виконання рішень. Загальні суди можуть просто відмовляти в прийнятті заяв для приведення у виконання рішення арбітражу», — прогнозує експерт.

Безпосередньо процедура реструктуризації досить детально прописана в законі. Покроково визначено: куди, яким чином може звертатися боржник, що має робити секретаріат, в які строки проводять збори кредиторів тощо.

Боржники — на низькому старті

І.Мудра поки не береться прогнозувати, наскільки закон виявиться ефективним. Оцінити його можна буде лише після того, як процедура повністю запрацює. Однак жінка сподівається, що заяви боржників можна буде приймати з початку січня наступного року. «Є боржники, які вже готові подавати заяви. Вони телефонують, висловлюють бажання починати ці процедури. Тому юристам якраз карти в руки — пояснюйте переваги, які дає цей закон», — звернулася банкір до правників.

Утім, поки ще тривають організаційні процеси. Профільний парламентський комітет затвердив склад спостережної ради ще 20 вересня. Вона вже провела кілька засідань. Зокрема, було прийнято рішення про створення секретаріату, оголошено конкурс на заміщення посад у цьому органі. Очікувалося, що він запрацює до кінця року.

Далі рада має прийняти арбітражний регламент, оголосити відбір арбітрів та сформувати відповідний список. Планувалося, що це також буде зроблено в найкоротші строки. Щоправда, Кабмін поки ще не визначив уповноважений орган, який регулюватиме застосування санкцій до небанківських фінансових установ.

Складнощі з утіленням у життя

Однак уже сьогодні в спостережній раді почалися суперечки, що, ймовірно, позначиться на ефективності її роботи. Днями про свій вихід з її складу заявив голова Незалежної асоціації банків України Роман Шпек. Рішення він пояснив, зокрема, тим, що рада втручається в діяльність асоціації, яка фактично й повинна буде створити секретаріат відповідно до спільного меморандуму. А це суперечить закону.

Крім того, Р.Шпек обурився тим, що закон під час його розгляду в парламенті «обріс бюрократичними приписами, які блокують перехід до виконання його функції». Ще однією причиною було названо втручання в роботу секретаріату «представників окремих банків і народних депутатів». «Це неприпустимо. Та все ж сподіваюся, що члени ради врешті зможуть порозумітись і почати працювати злагоджено задля економічного розвитку країни», — резюмував громадський діяч.

Отже, вже на першому етапі реалізації закону почалися певні непорозуміння між самими банкірами, котрі брали активну участь у його розробленні. Це, по-перше, може призвести до відстрочення старту фінреструктуризації за новими правилами, а по-друге, спричинити складнощі, які зроблять процес менш привабливим.