Єдність на випередження

Чи стане преюдиціальний запит новим інструментом для уніфікації практики

Шляхи до єдності судової практики шукають давно як судді, так і законодавці. Однак поки що ефективних механізмів забезпечення такої уніфікації недостатньо. З одного боку, позитивно вплинути на ситуацію могло б запровадження інституту преюдиціального запиту, але з другого — не виключені зловживання ним.

Як в ЄС

Забезпечення єдності судової практики, переконані експерти, дозволить розв’язати чимало проблем, зокрема зменшити навантаження на служителів Феміди та кількість оскаржуваних рішень унаслідок передбачуваності позиції суду вищої інстанції. Однак наявні інструменти уніфікації практики не дають бажаного результату. Тож фахівці радять звернутися до міжнародного досвіду — використання процедури преюдиціального, або консультативного запиту.

«Такий інститут відомий і використовується як у правових системах держав Європейського Союзу, зокрема Франції, так і Судом ЄС у зв’язку зі зверненнями до нього судових органів держав-членів через труднощі в тлумаченні або застосуванні права ЄС у процесі розгляду конкретної справи», — розповів суддя Вищого адміністративного суду Ігор Олендер під час міжнародної конференції «Судова правотворчість у механізмі забезпечення принципу верховенства права в умовах реформування правосуддя».

За його словами, преюдиціальні запити, які до люксембурзької установи подають національні суди, стосуються повного спектра питань щодо тлумачення положень європейського права. Вони не можуть мати абстрактний характер або ставитися у зв’язку з подіями, котрі не мають прямого стосунку до позову.

Так, у Франції преюдиціальні запити надходять до касаційного суду як вищої судової інстанції. Головними вимогами для права на звернення є: правове питання має бути новим, складним і виникати в багатьох справах. Свою думку касаційний суд повідомляє протягом трьох місяців. У цій країні інститут преюдиціального запиту використовується як у цивільному, так і в кримінальному процесі. Натомість у Молдові консультуватися можна тільки з цивільних питань.

Як повідомив представник Суду ЄС Віргіліус Валанчюс, до 1960 року люксембурзька інституція не отримувала жодного запиту від національних судів європейських держав. «У 1961-му було одне запитання, а в наступному — вже 436», — наголосив євроексперт. Так, Німеччина звернулася із 79 преюдиціальними запитами, Італія — із 47, Нідерланди — із 40, Литва — з 8. Тож потреба в отриманні консультацій зростала поступово.

Визначити наперед

Як вважають експерти, в нашій державі визначати судову практику наперед міг би Верховний Суд. Сьогодні він виправляє помилки тільки тоді, коли рішення пройшло всі передбачені законом інстанції, а повинен запобігати їх виникненню.

На думку І.Олендера, нинішнє формування ВС правової позиції, мета якої — забезпечити єдність практики при розгляді конкретної справи, може мати надто високу ціну, оскільки зазвичай тягне за собою скасування рішення, що набрало законної сили, а можливо, вже виконаного. При цьому може призвести до нового розгляду справи і, як наслідок, тривалого судового процесу. У таких ситуаціях у володарів мантій є природне бажання дізнатися від «верховників» про кваліфікацію питання, аби вся їхня робота не була знецінена через певний огріх, якого можна було б уникнути із самого початку.

До того ж І.Олендер зазначив: у чинному законодавстві є багато нечітких та суперечливих положень, що зумовлює надходження до храмів Феміди тисяч аналогічних позовів.

У свою чергу представник Судової палати в адміністративних справах ВС Олег Кривенда навів конкретні приклади, коли можна вдатися до консультативного запиту. «В нашій палаті є велика кількість справ. Як її зменшити? На мою думку, варто звернутися до інституту консультативного запиту. Як на мене, він дуже доречний для адмінсудочинства. Ми не прихильники того, щоб ВС указував, як розглядати справи, адже встановити обставини, дати оцінку доказам — це прерогатива самого суду. Але є ситуації, коли незалежно від обставин у справі, оцінки доказів є правова норма, яка стосується тисяч, а можливо, й десятків тисяч справ», — наголосив законник.

За його словами, якби, наприклад, у такій категорії справ, як соціальні,  суди мали право звернутися з консультативним запитом до ВС, то вдалося б уникнути багатьох помилок. А практика вирішення таких спорів була б наперед визначеною.

Ризики і перша спроба

Як бачимо, переваг у консультативної процедури багато. Втім, фахівці звертають увагу на можливі проблеми та ризики, пов’язані з появою інституту преюдиціального запиту. «Будь-якому запозиченню зарубіжного досвіду повинен передувати ретельний аналіз його придатності в наявній нормативно-правовій базі. Зокрема, аналізу підлягає питання: процедура преюдиціального запиту дійсно необхідна чи ті ж цілі можна досягти за допомогою інших інструментів?» — зауважив І.Олендер.

Крім того, не виключено, що служителі Феміди з нижчих інстанцій використовуватимуть консультативний запит не за призначенням. Наприклад, зловживатимуть правом звернення до ВС, щоб перекласти відповідальність за вирішення справи безпосередньо на «верховників», або для того, щоб виграти час.

Під питанням і те, чи найвищому судовому органу вистачить часу та сил, аби впоратися з можливою великою кількістю преюдиціальних запитів. «Необхідними будуть і заходи, які не дозволили б ВС «загубитись» у власній практиці. Також вирішенню підлягатимуть питання відмежування такого роз’яснення від правової позиції ВС та від тлумачення Конституційного Суду, питання офіційності та обов’язковості/необов’язковості наданої відповіді», — попередив «адміністративник».

До речі, в парламентарів уже була спроба запровадити механізм преюдиціального запиту, однак вони її провалили. Так, у жовтні 2013-го були зареєстровані 3 проекти законів, які передбачали появу нового інституту. В одному з документів пояснювалося, за сукупності яких конкретних умов може подаватися преюдиціальний запит. По-перше, це можливо тоді, коли питання щодо використання норми права досить складне або при розгляді справ мають місце випадки неоднакового застосування відповідного положення. По-друге, якщо ще немає правового висновку ВС з приводу того, як користуватися тією чи іншою нормою закону. По-третє, якщо вже є або очікується велика кількість справ певної категорії.

Але жодному проекту не судилося стати законом: у 2014 році один акт був відкликаний, два інші не знайшли підтримки в сесійній залі. Тож, мабуть, забезпечення єдності практики на випередження ще не на часі, і володарям мантій ще не один рік доведеться послуговуватися наявними інструментами-уніфікаторами. Бо, як подейкують в експертному середовищі, навіть у проектах процесуальних кодексів, розроблених на вимогу судової реформи, не вдалося знайти ефективних механізмів досягнення єдності в розгляді тієї чи іншої категорії справ.

Віргіліус Валанчюс ( у центрі) розповів про переваги преюдиційного запиту 
та про досвід його використання в Європі.

 

Пряма мова

Ігор Олендер, суддя Вищого адміністративного суду:

— Запровадження процедури звернення до Верховного Суду з преюдиціальним запитом щодо надання висновку з певного правового питання, без сумніву, дозволить відреагувати на ситуацію вчасно, поки діє норма і є актуальними проблеми, які вона породила. Також це дозволить забезпечити стійкість судового рішення і попередити різне розуміння в тлумаченні, застосуванні норм права. За допомогою інституту преюдиціального запиту можна було б вирішити питання щодо використання відповідних норм ще на рівні судів першої інстанції, не чекаючи, коли справа надійде до ВС.