Ліцензія на примус

Як стати приватним виконавцем, і скільки це коштуватиме

Незабаром в Україні почне діяти інститут приватних виконавців. На нього покладаються надії щодо покращення ситуації з виконанням судових рішень. Разом з тим противники ідеї говорять про узаконення колекторів, які тепер матимуть ширші можливості тероризувати громадян. Хто ж піде в приватні виконавці та як їх будуть відбирати?

Закордон допоможе

За словами директора Центру комерційного права Валентини Данішевської, забезпеченню допуску до професії приватних виконавців сприяє «достатній обсяг міжнародної технічної допомоги», що його отримує Міністерство юстиції. Під час обговорення новацій на ІІ форумі з конкурсного права Асоціації правників України науковець висловила зацікавленість у тому, аби діяльність осіб, які виявили намір пов’язати своє життя з новим фахом, «мала якесь позитивне сприйняття від суспільства. Адже відомо, що в багатьох ЗМІ, а також на різному рівні влади відбуваються заходи, спрямовані на дискредитацію ще не існуючої професії».

Тим часом Мін’юст уже працює над організацією відбору та навчання майбутніх приватних виконавців. Щоправда, говорити, коли цей інститут запрацює, у відомстві не беруться. За словами заступника директора департаменту, начальника управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби міністерства Віталія Чепурного, поки що прийнято лише перший нормативний акт, який визначає єдину процедуру допуску до професії (затверджений наказом Мін’юсту від 25.10.2016 №1445/29575).

Монополія на навчання

Так, відповідно до закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» кандидат у приватні виконавці спочатку має пройти навчання та стажування. Відповідно до порядку навчання тривалістю 1 місяць проводитиме Інститут права та післядипломної освіти міністерства.

Для цього треба укласти відповідний договір з інститутом, а вартість такого задоволення, за словами В.Чепурного, становитиме 6100 грн. Курс для першої групи слухачів розпочнеться вже
10 січня наступного року.

Щоправда, в учасників форуму виникли сумніви щодо законності визначення навчального закладу — монополіста, який готуватиме приватних виконавців. В.Чепурний пояснив це тим, що закон набув чинності лише 5 жовтня. І ВНЗ Мін’юсту обраний з огляду на те, що він уже має програму, за якою навчаються державні виконавці, тож не потребує додаткових акредитацій, погоджень тощо. У подальшому ж не виключено, що міністерство розгляне можливість залучення до процесу й інших закладів. Щоправда, в кулуарах висловлювалися припущення, що у відомстві не хочуть віддавати в чужі руки кошти, які виділяються з-за кордону на підготовку спеціалістів.

Виникало й запитання, чи зможе один інститут забезпечити навчання всіх охочих, котрих, за деякими даними, вже є понад 500. У Мін’юсті не впевнені, що не буде ажіотажу. Та якщо йдеться про «500 або 1000 претендентів», то, за повідомленням інституту, «він має достатню базу для навчання». З огляду на невелику тривалість останнього минеться без проблем.

Стажування з винятками

Після закінчення навчання видадуть свідоцтво, й особа зможе звернутися до Мін’юсту із заявою про допуск до професії. Після чого проходитиме стажування протягом місяця в органах ДВС.

При цьому згідно із законом від стажування звільняються особи, котрі мають стаж роботи державним виконавцем, адвокатом, нотаріусом, арбітражним керуючим, розпорядником майна, керуючим санацією ліквідатора не менше ніж 1 рік або помічником приватного виконавця — 2 роки. Утім, досвід роботи не звільнятиме від навчання, а отже, і від плати за нього, — уточнив В.Чепурний.

Кваліфіспит під контролем

Надалі претендентові доведеться складати кваліфікаційний іспит. Відповідно до закону він проводитиметься утвореною при міністерстві кваліфкомісією та передбачатиме анонімне тестування. Проте, поки не почав працювати інститут самоврядування, який повинен сформувати комісію, діятиме тимчасова, створена наказом Мін’юсту. Тобто і в цьому питанні ключі від дверей до нової професії залишатимуться у відомства.

В.Чепурний розповів, що до процесу формування питань для екзамену було залучено багато осіб, у тому числі 17 працівників ДВС, юристів, арбітражних керуючих. Чиновник пояснив: аби зрозуміти, чи не є питання занадто простими, проводиться їх апробація на держвиконавцях.

Практичне завдання вимагатиме розв’язання проблеми, що може виникнути під час виконання судових рішень та рішень інших органів. Особа повинна буде дати грунтовну відповідь та, за необхідності, скласти проект документа.

Прізвища тих, хто успішно складе іспит, унесуть до Єдиного реєстру приватних виконавців, і вони зможуть подати заяву про те, в якому окрузі бажають працювати. Однак перед тим до офісу приватного виконавця завітають «ревізори».

Стартовий капітал

Закон передбачає, що до початку своєї діяльності представник нової професії зобов’язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. При цьому приміщення має забезпечувати «належні умови для діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення».

Ці витрати суттєво перевищать вартість навчання. Проте це не єдині розходи, які доведеться понести. Людину ще чекатиме договір страхування цивільно-правової відповідальності. В.Чепурний пояснив, що страхова сума повинна становити не менше ніж 10% від загальної суми, яка підлягає стягненню. При цьому в законі визначено, що мінімальний розмір страхової суми має бути не меншим за 1000 мінімальних заробітних плат (1,6 млн грн.).

Те, якою буде вартість страховки, залежить від договору зі страховою компанією. Втім, В.Данішевська запевнила, що є фірми, готові видавати такі поліси. «Спільно з ними вже готується примірний договір, опрацьовуються умови страхування, зокрема визначається, що саме вважатиметься страховим випадком», — розповіла вона.

Умовно вартість страховки приватного виконавця можна порівняти зі страхуванням приватних нотаріусів, тарифи для яких установлюються в розмірі 0,1—0,5% страхової суми (залежно від розміру останньої), стажу роботи, історії страхувальника тощо. Очевидно, що приватні виконавці поки не матимуть ні стажу роботи, ні історії, натомість будуть наявні високі ризики. Тож навряд чи поліс коштуватиме дешевше за 0,5% від 1,6 млн грн., що дорівнює 8000 грн.

Отже, тим, хто бажає опанувати нову професію, слід запастися принаймні такими коштами: 6100 грн. — на навчання, 8000 — за страховку. До цього слід додати вартість оренди офісу, яка в Києві обійдеться щонайменше в 15000—25000 грн. на місяць, витрати на придбання сейфів, офісної техніки тощо.

Попри побоювання деяких експертів, що в нову професію підуть передусім колектори-рекетири, юристи-практики схвально ставляться до появи інституту приватних виконавців. Уважається, що вони принаймні будуть більш мотивовані та створять конкуренцію представникам ДВС. Тим більше що доведеться докладати зусиль, аби якнайшвидше повернути витрачені кошти. Звісно, за рахунок клієнтів.