Закон і Бізнес


Досвід у сукупності

Яким є алгоритм визначення стажу роботи кандидата на посаду судді ВС


Для тих, хто хоче потрапити до ВС, законодавець увів поняття «сукупний стаж». Проте не дав його визначення.

№49 (1295) 03.12—09.12.2016
Роман Голобутовський, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду, кандидат юридичних наук
16515

Що законодавець мав на увазі під терміном «сукупний стаж роботи», який повинен бути в кандидатів на посади в новому Верховному Суді? Такого визначення не містить жоден нормативно-правовий акт. Утім, проаналізувавши низку документів, можна дійти висновку: претендувати на крісла у ВС мають право особи зі значно меншим досвідом роботи, але за умови, що в один і той же період вони займалися різними видами діяльності, наприклад здійснювали правосуддя й мали наукові досягнення.


Невідома термінологія

Уведення до чинного законодавства термінів, які не є усталеними або застосовуються в публіцистиці чи на побутовому рівні, тягне за собою виникнення прогалин і колізій та не сприяє ефективному правозастосуванню. Свого часу така ситуація спостерігалась, коли в Кодексі адміністративного судочинства з’явилися терміни «суб’єкт владних повноважень», «публічна служба» тощо, які до того не застосовувались. Унаслідок цього виникли проблеми розмежування юрисдикції господарських та адміністративних, адміністративних і загальних судів у справах, що виникають із публічно-правових відносин.

На жаль, і закон «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII не є винятком. Так, відповідно до пп.1—3 ч.1 ст.38 цього акта суддею ВС може бути особа, яка:

«1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років».

Наведені положення однозначно вказують на необхідність роботи в галузі права протягом 10 років і більше. Причому не встановлено вимог щодо безперервності такого трудового стажу та провадження названих видів діяльності протягом останніх 10 років до участі в конкурсі на зайняття посади судді ВС.

Водночас у п.4 ч.1 згаданої статті зазначено, що суддею ВС може стати кандидат, в якого наявний щонайменше 10-річний сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності). Такий стаж, за логікою законодавця й виходячи зі значення прикметника «сукупний», має передбачати врахування і досвіду роботи на посаді судді, і стажу наукової роботи, і досвіду професійної діяльності адвоката, що випливає з пп.1—3 ч.1 ст.38. Хоча в абз.1 ч.1 цієї статті сказано інше: кандидат на посаду судді ВС повинен відповідати тільки одній з передбачених вимог.

Виникає логічне запитання: що саме розумів законодавець під словосполученням «сукупний стаж», долучаючи до нього іменник «досвід»? Варто врахувати й ту обставину, що вимога наявності 10-річного досвіду роботи у сфері права неоднозначна, оскільки, виходячи із приписів п.4 ч.1 ст.38 закону, претендувати на зайняття посади судді ВС отримала право особа, яка має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у вищевказаній галузі щонайменше 10 років.

Неоднозначне тлумачення

Чинне законодавство, як і те, що діяло до моменту набуття Україною незалежності, не оперує поняттям «сукупний стаж роботи». Як відомо, із прийняттям закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-IV терміни «стаж роботи», «трудовий стаж» були замінені на «страховий стаж» — період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Більше того, чинне законодавство передбачає функціонування Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (розд.V закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010 №2464-VI), дані якого використовуються у разі потреби в підтвердженні наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.93 №637.

Отже, словосполучення «стаж роботи», яке застосовується в законі «Про судоустрій і статус суддів», потребує додаткового тлумачення. Водночас для з’ясування значення прикметника «сукупний» слід звернутися до тлумачних словників, а не до чинного законодавства та актів Конституційного Суду, оскільки там він не вживається.

Згідно з тлумачними словниками української мови сукупний — спільний, неподільний, об’єднаний з декількох джерел, сумарний. Термін «сукупність» знаходимо в Російсько-українському словнику ділового мовлення. Це — об’єднання певних речей, явищ або їх ознак, які існують одночасно. У Великому універсальному словнику української мови означення «сукупний» відсутнє, натомість за аналогією можна застосувати прикметник «складений».

Звернення до юридичних енциклопедичних видань з метою встановлення юридичного змісту слова «сукупний» дозволяє виділити тільки термін «сукупність злочинів».

Припис п.4 ч.1 ст.38 закону «Про судоустрій і статус суддів» припускає неоднозначне тлумачення порядку обчислення стажу роботи у сфері права особи, яка претендує на зайняття посади судді ВС, та можливості включення до цього стажу поряд із часом наукової чи адвокатської діяльності за основним місцем роботи строку провадження одного з видів зазначеної діяльності за сумісництвом. 

Так, законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI установлено заборону на сумісництво адвокатської діяльності з публічною службою в розумінні КАС, нотаріальною та судово-експертною роботою. Аналогічні заборони були встановлені й у законі «Про адвокатуру» від 19.12.92 №2887-XII, який втратив чинність 19.11.2012, що виключало сумісництво адвокатської діяльності з роботою в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, державного управління. Однак провадження адвокатської діяльності не перешкоджає здійсненню наукової роботи, так само як і наукова діяльність не виключає можливості адвокатської практики, на що вказує відсутність відповідних заборон та обмежень як у чинному законі «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII, так і в попередній його редакції від 13.12.91 №1977-XII.

Різна робота в один період

Визначеності не додають і Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС, затверджені рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 7.11.2016 №145/зп-16, якими передбачено вимоги щодо підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката та стажу наукової роботи у сфері права на посадах наукових або науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах України.

Проте не встановлено обмежень на включення до стажу, необхідного для зайняття посади судді ВС, часу певного виду діяльності в разі, якщо наукова робота в галузі права велась одночасно з іншими видами діяльності. Відповідно, всупереч установленим кваліфікаційним вимогам до судді ВС, брати участь у конкурсі може й особа зі значно меншим досвідом роботи за умови одночасного провадження як адвокатської, так і наукової діяльності у сфері права.

Системний аналіз норм закону №1402-VIII, пенсійного та трудового законодавства дозволяє стверджувати про необхідність урахування для цілей п.4 ч.1 ст.38 цього акта, якщо особа одночасно займалася кількома видами діяльності в галузі права, лише одного, який, за аналогією закону, повинен визначатися за основним місцем роботи претендента в той період. Однак у Правилах обчислення  загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабміну від 19.10.98 №1658, яка у 2001 році втратила чинність, застосовувався термін «загальний трудовий стаж». До нього зараховувався час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи та тривалості перерв. У ст.56 закону «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 №1788-XII визначено види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, тобто до відповідних правовідносин застосовується термін «стаж роботи».

Усунути неузгодженості

Ще одним проблемним моментом є визначення власне стажу наукової роботи. До нього як за законодавством, що діє, так і тим, яке втратило чинність, крім часу роботи на посадах, котрі передбачають проведення досліджень та отримання наукових результатів, у тому числі на посадах наукових і науково-педагогічних працівників, зараховується й час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на виборних посадах. Наприклад, в органах місцевого самоврядування, якщо їй безпосередньо передувала й після неї слідувала робота на посадах наукових, науково-педагогічних працівників, робота за спеціальностями в галузі науки, в якій присуджено науковий ступінь, а також час навчання в аспірантурі, ад’юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання.

Однак навряд чи може бути визнаний професійним суддя, котрий з 10 років наукового стажу у сфері права 3 роки навчався в аспірантурі та успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук, 5 років перебував на посаді секретаря сільської, селищної або міської ради та 2 роки займався науково-педагогічною діяльністю.

Таким чином, для цілей закону «Про судоустрій і статус суддів» та з метою посилення законодавчих гарантій кваліфікованості суддівського корпусу поняття стажу наукової роботи слід уточнити.

Крім того, при відборі претендентів необхідно враховувати, що законодавець визначає наукову роботу як дослідження з метою одержання наукового результату, тобто нового знання, отриманого в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і зафіксованого на носіях інформації у формі звіту, наукових праці, доповіді, повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Наведені положення враховані при підготовці анкети претендента на посаду судді, однак доцільно було б установити вимогу щодо відображення в такій анкеті основних наукових публікацій за кожен рік, віднесений людиною до стажу наукової роботи.

Отже, норми ч.1 ст.38 закону «Про судоустрій і статус суддів» потребують суттєвого вдосконалення з метою усунення неузгодженостей із чинним законодавством, які тягнуть за собою підвищені ризики формування суддівського корпусу неналежного професійного рівня.

Виходячи з приписів чинного законодавства, застосування терміна «загальний стаж роботи у сфері права» передбачає підсумування певних періодів роботи особи на посаді судді, адвокатом, часу навчання в аспірантурі, докторантурі (за умови здобуття наукового ступеня), наукової діяльності. Що ж стосується поняття «сукупний стаж роботи», який використовується в законі «Про судоустрій і статус суддів», то його зміст варто розуміти як періоди часу, коли особа обіймала посаду судді, виконувала наукову роботу у сфері права, була адвокатом і здійснювала представництво в суді та/або захист від кримінального обвинувачення незалежно від тривалості такої роботи або перерв між відповідними видами діяльності загальною тривалістю не менш ніж 10 років.

У той же час перспективною є пропозиція надавати кандидатові в судді ВС право вибору того виду діяльності, що буде врахований при обчисленні стажу, необхідного для зайняття такої посади. Також повинні братися до уваги результати роботи у відповідний період.