Закон і Бізнес


Додана вартість ЄСПЛ

Правові позиції Євросуду можуть «змінюватись»: їх слід аналізувати в контексті обставин кожної справи


Наталія Блажівська розповіла про важливі рішення ЄСПЛ, на які не всі звернули увагу.

№47 (1293) 19.11—25.11.2016
Григорій Іванов
11220

Європейський суд з прав людини не виділяє окремої категорії спорів, які ми називаємо податковими. Однак деякі його рішення прямо стосуються цієї сфери і мають важливе значення для національної судової практики. Водночас чи не найбільше спорів у податковій царині виникає з приводу податку на додану вартість. Страсбурзький суд неодноразово висловлювався щодо цих питань, однак те, як має застосовуватися та чи інша його позиція, залежить від конкретної ситуації.


Одного рішення недостатньо

Про останні тенденції в рішеннях ЄСПЛ у зазначеній категорії справ під час форуму з непрямого оподаткування, організованого Асоціацією податкових радників, розповіла суддя Вищого адміністративного суду Наталія Блажівська.

Вона звернула увагу на кілька позицій Суду. Передусім на відоме рішення «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, яке правники застосовують під час вирішення відповідних спорів в українських судах.

ЄСПЛ висловив думку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування ПДВ і сплачувати податок повторно разом з пенею. «Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який мав підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності», — йдеться в рішенні.

Згодом Суд неодноразово дотримувався аналогічної позиції. Однак Н.Блажівська згадала й рішення «Атев проти Болгарії», прийняте в 2014 році, «яке залишалось поза активною увагою правників, оскільки винесене не на користь заявника». Та, на думку законниці, воно має велике значення.

Обставини цих справ досить схожі, а заявник вважав, що аналогічні до висвітлених у справі «Булвес» АД проти Болгарії». І навіть сьогодні багато науковців уважають, що вони однакові.

Відшкодування компенсує контрагент

Отже, заявнику, який є суб’єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником ПДВ, відмовили у відшкодуванні сум ПДВ за окремими операціями з постачальником після того, як податковий орган провів перевірки обох сторін. Як з’ясувалося згодом, у матеріалах перевірки постачальника не виявилося даних про проведені операції.

Попри надання заявником усіх необхідних документів, у тому числі належним чином оформлених рахунків-фактур, податковий орган відмовив у відшкодуванні сум ПДВ. Суди стали на бік податківців, аргументуючи тим, що провести зустрічну звірку неможливо, оскільки постачальник утратив бухгалтерські папери, а наданих заявником документів, зокрема рахунків-фактур, недостатньо.

Водночас суд зауважив, що заявник може звернутись у порядку цивільного провадження до свого контрагента з вимогою компенсувати завдану шкоду. Але той вирішив цього не робити та, вважаючи свою справу аналогічною до тих, що вже розглядались, звернувся до ЄСПЛ. Однак останній підтримав позицію болгарських судів і також указав, що заявник не використав усіх способів для захисту свого права.

Цікаво, що у справі «Булвес» АД проти Болгарії» уряд також посилався на те, що компанія-заявник могла б подати позов до свого постачальника відповідно до загальних норм про компенсацію шкоди. Однак Суд зазначив, що уряд не навів прикладів із судової практики на обгрунтування своїх тверджень про те, що це була прийнятна альтернатива, яка дозволила б отримати відшкодування збитків. І визнав, що заявник вичерпав доступні засоби правового захисту щодо поданої скарги.

«Рішення викликає різні міркування, але це підхід Страсбурзького суду. І тут дуже детально проаналізовано, чому він відходить від попередньої позиції. Маємо це розуміти, тому що це актуальна практика ЄСПЛ», — зазначила Н.Блажівська.

Двічі покарані

Також вона звернула увагу на сьогоднішній тренд — намагання правників, зокрема скандинавської групи, змінити підхід Євросуду до принципу «non bis in idem» (не повинно бути подвійної відповідальності за одне й те саме діяння). Свою позицію щодо застосування цього принципу ЄСПЛ виклав у рішенні «Сергій Золотухін проти Росії».

Йдеться про те, чи може за несплату податків одночасно наставати адміністративна та кримінальна відповідальність. Підхід Суду полягає в тому, що в адміністративному процесі відповідальність несе компанія, а в кримінальному — директор, бухгалтер чи інша особа персонально.

Однак деякі науковці та правники наголошують, що такий підхід можна використовувати, якщо спочатку справи розглядаються в адміністративному порядку, а вже потім вивчається кримінальний аспект. Натомість частіше перевагу віддають саме останньому, а вже потім вирішуються питання, скажімо, про товарність чи безтоварність угод.

Більше того, висловлюються революційні думки, що в складі судової колегії, яка розглядає такі справи, має бути лише один суддя, котрий знається на кримінальному праві, та двоє «адміністративників». Утім, Н.Блажівська нагадала, що судді адмінсудів не встановлюють вину особи.

Проте сьогодні із цього приводу точаться дискусії. Однак, як повідомила «ЗіБ» представниця ВАС, 15 листопада Велика палата ЄСПЛ прийняла рішення в справі «А і Б проти Норвегії», в якому Суд підтвердив свою попередню позицію, викладену раніше в справі «Сергій Золотухін проти Росії». Після аналізу рішення, що складається з понад 100 сторінок, вона пообіцяла висловити свою думку на шпальтах «ЗіБ».

Казуальне тлумачення

Президент Асоціації податкових радників Данило Гетманцев зауважив, що іноді ЄСПЛ приймає «такі рішення, що дивують своєю суперечливістю й змушують нас замислюватись». Однак додав, що практика Суду не є нормою права в тому сенсі, в якому ми звикли сприймати законодавчі положення. Кожне рішення обгрунтоване, в кожному з них ЄСПЛ виходить з певних обставин конкретної справи. «І тільки аналіз цих справ, тільки казуальне тлумачення можуть дати нам відповідь на запитання: а що мав на увазі Суд і як нам цю практику застосовувати далі», — підкреслив експерт.

Навряд чи для звернення до ЄСПЛ достатньо вивчити якесь одне його рішення, прийняте кілька років тому. Доведеться вивчати всю практику сукупно й аналізувати правові позиції на предмет того, чи можуть вони застосовуватися в конкретній ситуації.