Двоякі новели

Нечітко прописаний статус приватних виконавців породжує різне бачення того, куди на них можна скаржитися

Зміни в системі виконавчого провадження є складовою реформування, а ефективний механізм виконання судових рішень — способом покращення інвестиційного клімату. У той же час у новій редакції закону «Про виконавче провадження» затаїлися недоліки, які можуть негативно вплинути на єдність судової практики. Такі думки пролунали на круглому столі, який відбувся в Дніпрі.

Очікування від змін

У заході взяли участь представники суддівського корпусу, регіональних органів юстиції, адвокатури, а також експерти в галузі права. Так, перший заступник директора департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Костянтин Сілкін нагадав: уведено інститут приватних виконавців, тобто запроваджується змішана система виконання рішень. Приватний виконавець може здійс-нювати примусове виконання всіх рішень, крім соціально чутливих або тих, сторонами в яких є державні органи чи підприємства.

Авансування витрат виконавця, які встановлюються наказом Мін’юсту від 29.09.2016 №2830/5, дозволить спонукати до більш швидкої та якісної реалізації прав стягувачів за виконавчими документами.

До того ж запроваджено додаткові механізми якісного примусового виконання. Одним із них стане Єдиний реєстр боржників, доступ до якого буде відкритим на офіційному веб-сайті Мін’юсту. Нотаріуси та інші органи зобов’язані в разі виявлення особи, яка звернулася з метою посвідчення правочину щодо відчуження майна, відмовити їй та в цей же день направити повідомлення про майно такої особи виконавцю, котрий включив її до реєстру.

У свою чергу виконавець не пізніше від наступного робочого дня з дня отримання такого повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та не пізніше від наступного робочого дня направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна.

Укладення в період проведення вищезазначених дій нотаріуса/виконавця договору стосовно майна боржника, що призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача коштом цього майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Тож зростання кількості фактично виконаних рішень, зменшення видатків з державного бюджету на органи ДВС та збільшення надходжень до кошторису за рахунок податків приватних виконавців, виконавчого збору, реалізації майна, створення додаткових робочих місць — це лише кілька з багатьох позитивів від реформи.

Міжнародні експерти Довідас Віт-каускас та Катилін Попов розповіли про очікування європейських партнерів від змін та про міжнародний досвід у сфері реформування системи виконавчого провадження. Вони сподіваються, що після законодавчих змін реальне виконання рішень відбуватиметься в розумні строки, вдасться запровадити ефективний механізм фінансування діяльності виконавчої служби та приватного виконавця.

Недоліки залишилися

У той же час учасники зібрання висловили занепокоєння з приводу певних новел закону. Так, голова дніпропет-ровського підрозділу ВГО «Асоціація адміністративних суддів» Роман Голобутовський звернув увагу на питання статусу приватного виконавця. Адже згідно з ч.2 ст.16 закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що набрав чинності 5.10.2016, приватні виконавці є суб’єктами незалежної професійної діяльності. Це ставить під сумнів їх можливість бути відповідачами в адміністративному суді. Тож новий закон залишив невирішеним питання юрисдикції справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця.

«Зміст акта можна по-різному трактувати, і, як наслідок, оскарження дій приватних виконавців може здійснюватись у порядку як адміністративного, так і інших видів судочинства», — наголошували учасники заходу.

На системних недоліках реформи зупинився Андрій Рищенко з Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Зокрема, він сумнівається, що без коригування цивільного законодавства відбудуться суттєві зміни в примусовому виконанні. Адже визначення та опис об’єктів власності досі є недосконалими. Суддя зауважив, що, наприклад, площі ділянок згідно з даними земельного кадастру та в натурі досі різняться десятками квадратних метрів, відсутні законодавче визначення та механізм реалізації об’єктів незавершеного будівництва. Вказані проблеми ускладнювали примусове виконання за попередньою редакцією закону та залишилися невирішеними дотепер.

Представники юридичної спільноти також неоднозначно сприйняли новелу щодо введення обов’язкового авансування витрат виконавчого провадження. К.Попов, відповідаючи на запитання одного з адвокатів, повідомив: для Європи є нормальним розподіл грошей на виконавче провадження порівну між  стягувачем і боржником. Авансування є лише компенсацією частини витрат на виконавче провадження, а не повною оплатою останнього.

Підбиваючи підсумки круглого столу, його учасники погодилися, що, незважаючи на деякі недоліки, реформування системи примусового виконання несе позитивні зміни для України. Співпраця з представниками юридичної спільноти дозволить своєчасно та гнучко реагувати на потреби суспільства для запровадження реформ.