Заслання своїм коштом
Компенсація суддям витрат при переведенні: у РСУ готуватимуть зміни до закону
Відсутність законодавчих гарантій щодо компенсації матеріальних витрат у разі примусового переведення до іншої місцевості порушує права судді та членів його сім’ї. Такий висновок зробив ВСУ у рішенні №57, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Рада суддів України
Рішення
15 вересня 2016 року м.Київ №57
Щодо внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині компенсації для суддів
В ст.1 Конституції Україну проголошено демократичною, правовою державою.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.
Як зазначено у висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях від 16.10.2015, м.Лондон, «усі три гілки влади служать суспільству й повинні бути відповідальними за свої дії одна перед одною» (п.6 розд.ІІ). «Принцип поділу державної влади як такий є гарантією незалежності суду. Судова система повинна бути незалежною у виконанні своєї конституційної ролі стосовно інших органів державної влади, суспільства в цілому та сторін у будь-якому конкретному спорі» (п.3 розд.VIII).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції). У Рішенні Конституційного Суду від 2.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Відповідно до ст.127 Конституції правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
На теперішній час організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначається законом «Про судоустрій і статус суддів» у редакції закону «Про право на справедливий суд».
У силу ст.52 даного закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції та цього закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Аналогічним чином статус судді визначається і в ст.52 закону «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка набирає чинності з 30.09.2016. Отже, суддя, здійснюючи повноваження з реалізації судової влади, одночасно є і суб’єктом трудових відносин.
Законом «Про судоустрій і статус суддів» в редакції закону «Про право на справедливий суд», зокрема ст.53, передбачаються виключні випадки, при яких суддю може бути переведено без його згоди до іншого суду, а саме: у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; в порядку дисциплінарного стягнення.
Таким же чином визначається принцип незмінюваності судді й в ст.53 закону «Про судоустрій і статус суддів» в редакції закону від 2.06.2016, який набирає чинності з 30.09.2016.
Отже, законодавством передбачається можливість переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого рівня за наявності обставин, які не залежать від волі судді, а саме — як раз у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Крім того, в ст.55 закону «Про судоустрій і статус суддів», який набирає чинності з 30.09.2016, встановлюються такі підстави та порядок відрядження, як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.
Наслідком переведення судді до іншого суду того самого рівня та спеціалізації у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботу суду, переведення судді до іншого суду у порядку дисциплінарного стягнення, а також у разі відрядження до іншого суду може бути переїзд судді в іншу місцевість (інший населений пункт).
Слід звернути увагу, що загальними нормами трудового законодавства передбачається система гарантійних та компенсаційних виплат працівникам підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Зокрема, ст.12 закону «Про оплату праці», ст.120 Кодексу Законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2.03.98 №255 встановлюється виплата компенсації працівникам матеріальних витрат у зв’язку з направленням працівника на роботу в іншу місцевість.
Разом з тим аналіз змісту закону «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка набирає чинності 30.09.2016, свідчить, що в ньому відсутні норми, які б встановлювали для суддів гарантії і компенсації у випадках, коли суддя без його згоди може бути переведений до іншого суду, якщо таке переведення пов’язане з переїздом в іншу місцевість.
Згідно з приписами стст.21 та 24 Конституції усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
В ст.43 Конституції проголошується право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
В п.11 розд.VIII висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях від 16.10.2015 (м.Лондон) зазначено, що інші гілки державної влади повинні визнавати легітимну конституційну функцію, яка здійснюється судовою владою, та забезпечувати, щоб судова влада отримувала достатні ресурси для виконання цієї функції.
Незалежність суддів, яка гарантується Конституцією і законами, виражається зокрема, і в наданні суддям за рахунок держави матеріального забезпечення.
Рада суддів наголошує, що особливості правового статусу, зумовлені специфікою службової діяльності судді не повинні дискримінувати суддів порівняно з іншими працівниками, а «навпаки, мають забезпечувати необхідні умови для здійснення суддею своїх службових повноважень».
В рішенні КС від 22.09.2005 №5-рп/2005 міститься висновок, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».
За своєю правовою природою, компенсаційні виплати є виплатами, що мають за мету компенсувати працівнику понесені ним матеріальні витрати у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків.
Рада суддів уважає, що відсутність законодавчих норм, які б гарантували суддям компенсацію їм матеріальних витрат, понесених у зв’язку з переїздом до іншої місцевості в разі переведення судді без його згоди до іншого суду у випадках, встановлених законом, порушує права суддів на отримання матеріального забезпечення, у порівнянні з правами інших працівників.
При цьому Рада суддів звертає увагу, що разом з порушенням прав судді в таких випадках порушуються і права членів сім’ї судді, які мають переїжджати до іншої місцевості разом з суддею.
Також в законі «Про судоустрій і статус суддів» не врегульоване й питання про компенсацію судді, щодо якого прийнято рішення про відрядження до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, витрат, пов’язаних з наймом суддею житла за місцем знаходження суду, до якого такий суддя відряджений.
Таким чином, з метою запобігання порушенням прав суддів на отримання матеріального забезпечення у встановлених зазначеним законом випадках переведення судді до іншого суду без його згоди, коли переведення пов’язане з переїздом судді до іншої місцевості, є необхідність внесення відповідних змін та доповнень до закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема до стст.53 і 55.
Відповідно до ст.145 закону «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а функції головного розпорядника таких коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрації.
Задля усунення прогалин в законодавстві, які призводять до порушення щодо суддів конституційного принципу рівності всіх людей у правах та перед законом, Рада суддів уважає за необхідне доручити голові РСУ як члену Ради з питань судової реформи та Державній судовій адміністрації вжити заходів щодо внесення змін та доповнень до закону «Про судоустрій і статус суддів» в частині законодавчого встановлення гарантій та компенсацій для суддів, які переведені без їх згоди на посаду судді до іншого суду того самого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; або переведення судді до іншого суду в порядку дисциплінарного стягнення, якщо таке переведення пов’язане з переїздом до іншої місцевості, а також у разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.
Відповідно до ст.124, ч.5 ст.131 закону «Про судоустрій і статус суддів» та положення про РСУ, затвердженого позачерговим Х з’їздом суддів 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів
ВИРІШИЛА:
Доручити голові РСУ В.Сімоненкота ДСАУ вжити заходів щодо внесення змін та доповнень до закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині законодавчого встановлення гарантій та компенсацій для суддів, які переведені на посаду судді до іншого суду того самого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; або переведення судді до іншого суду в порядку дисциплінарного стягнення, якщо таке переведення пов’язане з переїздом судді до іншої місцевості, а також в разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.
Голова В.СІМОНЕНКО