Закон і Бізнес


Розсудливих розсудять

Держава служить людині, а не навпаки, і в податковій сфері вона повинна захищати права людини, а не свої


Антон Поляничко (третій зліва) вважає: якщо прийняті 28 грудня зміни до ПК набирають чинності з 1 січня, норма про вступ їх у дію скасовує принцип стабільності.

№41 (1287) 08.10—14.10.2016
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
6138

За статистикою, податківці виграють у судах 10—20% справ. Та багато хто з платників усе ж уважає за краще не ризикувати й вирішувати питання з фіскалами «мирним» шляхом. Однак правники наголошують, що треба відстоювати свою позицію до кінця і не йти на сумнівні компроміси. Тим більше що в разі неоднозначного законодавства воно повинне трактуватися на користь платника. Цей принцип дедалі частіше використовується в судовій практиці.


ВАС уповноважений заявити

Попри поширену думку про тотальну недовіру до суду, вже сьогодні можна говорити про певну позитивну тенденцію. Принаймні до такого висновку підштовхують слова старшого партнера ЮФ «КМ «Партнери» Олександра Мініна. Під час V податкового форуму Асоціації правників України він відзначив, що платники останнім часом почали активніше відстоювати свої права в судах.

Зокрема, юрист навів приклади оскарження нарахувань транспортного податку. При цьому О.Мінін порівняв ситуацію з анекдотичною, коли той, хто проти, не платить, а решта не заперечує, тому й несе фінансовий тягар. На думку правника, платникам варто активніше відстоювати свою позицію.

Донедавна була практика винесення рішень із цього питання лише судами першої та другої інстанцій (див. №11 «ЗіБ»). Законники, зокрема, посилалися на принцип стабільності, передбачений Податковим кодексом, відповідно до якого зміни податкового законодавства не можна вносити напередодні нового року. А недавно з’явилась і позиція касаційної інстанції.

Так, 30 серпня 2016 року ВАС виніс постанову (справа №826/22028/15), якою визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення щодо нарахування транспортного податку. Зокрема, суд послався на принцип стабільності, закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, який «має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу». Крім того, в постанові міститься посилання на пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК, відповідно до якого рішення про місцеві податки має бути офіційно оприлюднено органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує тому, коли податок застосовуватиметься.

Цікаво, що податківці часто на підтвердження своєї позиції посилалися на пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК. Й переконували: навіть якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення місцевого податку, передбаченого законом, гроші все одно стягуються на підставі норми ПК. Та колегія суддів урахувала «значний обсяг законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку», взяла до уваги «суперечність, непослідовність та неузгодженість… норм нормативно-правових актів» і дійшла висновку «про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платників податків у спірному випадку». ВАС узяв до уваги п.56.21 ст.56 ПК, відповідно до якого в спірних питаннях рішення приймається на користь платника.

Понад те, зроблено посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05) та «Щокін проти України» (заяви №№23759/03 та 37943/06). Ними було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов’язань щодо сплати податку.

Стабільність — у Конституцію

Рішення на користь платника у питанні нарахування транспортного податку виносив і суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей. При цьому, на його думку, оформивши відповідне ППР фіскали, по-перше, порушили принцип верховенства права, а по-друге, все той же принцип стабільності.

Водночас законник звернув увагу й на права людини. «Моя позиція полягала в тому, що держава служить людині, а не навпаки. І принцип верховенства права говорить про те, що держава здійснює свою діяльність, захищаючи права людини», — пояснив він. Натомість виходить, що держава захистила своє право, а не право людини, «в якої теж є бюджет, і вона теж його якось розподіляє».

Втім, у нашому випадку йдеться про місцеві податки, й існує позиція, що подібна судова практика може не поширюватися на загальнодержавні збори. Радник голови ВАС Антон Поляничко вважає, що коли Верховна Рада приймає пізніший закон, то він може в тому числі скасовувати попередню норму. Експерт звернув увагу на те, що, за Конституцією, виключно ВР наділена повноваженнями приймати закони, й «ніхто не може заборонити їй виконувати свої повноваження». На його думку, парламент не зобов’язаний скасовувати попередню норму (про прийняття змін до ПК за 6 місяців до початку нового року).

«В ст.4 ПК принцип стабільності ВР написала для себе. І те, що вона написала для себе, на жаль, може й переписати. Тому принцип стабільності не може бути застосований до всіх податків на практиці», — вважає А.Поляничко. Отже, якщо закон прийнято 28 грудня, а набуває він чинності з 1 січня наступного року, то норма «Перехідних положень» цього акта автоматично скасовує пп.4.1.9 ПК.

Щоправда, залишається питання: який сенс будь-якої норми того чи іншого закону, якщо парламент може її порушувати з тих підстав, що він сам же її і приймав? Так само не додадуть стабільності випадки, коли одна й та сама норма ПК діє для одних податків і не діє для інших, тобто є чинною й нечинною водночас.

Утім, А.Поляничко також наголосив, що принцип стабільності податкового законодавства залишатиметься декларативним, поки він не буде закріплений безпосередньо в Конституції. Отже, в платників є причини надати свої пропозиції з цього питання до робочої групи з прав людини Конституційної комісії, яка й досі працює над проектом змін до розд.ІІ Основного Закону.

Як відшкодувати ПДВ

На форумі також було приділено увагу, можливо, одній з найбільших проблем сьогодення — відшкодуванню податку на додану вартість. Зокрема, нині точаться дискусії щодо способу судового захисту права на отримання відшкодування: треба просити володарів мантій зобов’язати фіскалів надати висновок казначейству чи відразу наполягати на стягненні узгодженої суми з бюджету?

Р.Брегей підтримує позицію Верховного Суду, «яка багатьом не сподобається». У постанові від 7.06.2016 №806/2256/15 (див. №40 «ЗіБ») ВС визнав, що задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим. А правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання відповідача виконати покладені на нього обов’язки щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню.

Законник уважає, що, коли платник звертається до суду із заявою про бюджетне відшкодування, відсутній спір про право. Бо воно вже підтверджене. Натомість податкова просто так не видає дозволів на відшкодування ПДВ. «Суд повинен зобов’язати податковий орган видати відповідний дозвіл. І цим дозволом є висновок», — зазначив Р.Брегей.

Противники такої позиції заперечують: тоді позивачеві доведеться йти до служителів Феміди вдруге, аби стягнути кошти вже після надання фіскалами висновку. Та володар мантії не погоджується. Він послався на ст.7 закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5.06.2012 №4901-VI, яка передбачає: коли судове рішення не виконано протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження, держвиконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу й порядку виконання. «Вам нічого не треба робити. Треба просто нагадати про цей обов’язок державному виконавцю», — пояснив Р.Брегей.

Суд у чергу не поставить

Правда, у деяких правників виникли сумніви щодо можливості такого способу розв’язання проблеми. Бо відповідачем у справі є Державна фіскальна служба, а стягувати гроші доведеться з Державної казначейської служби. «Як практик, не уявляю собі державного виконавця, який змінить спосіб виконання рішення й зобов’яже вчинити дії на стягнення», — зазначив один з адвокатів. «Думаю, суд змінить. Дайте суду висловитись із цього питання», — відповів Р.Брегей.

Висловився із цього питання й А.Поляничко: «Закон дозволяє змінити спосіб виконання. Але не дозволяє міняти боржника». Він учергове наголосив, що більшість суддів ВАС залишаються на протилежній позиції: треба відновлювати не адміністративну процедуру, яка не відбулася через неналежне виконання органом влади своїх обов’язків, а захищати результат, якого прагнула досягти особа, чиї права порушені.

«ВС зобов’язав платника звертатися з позовом в інтересах ДКС, щоб витребувати висновок у ДФС. Це — нонсенс. У 2003 році Верховний Суд сам наголошував, що це не є належним способом захисту», — поскаржився на непостійність «верховників» експерт. У ВАС уважають, що в бюджетному відшкодуванні жодної дискреції бути не може. І коли визначена сума податку, держава в особі всіх своїх органів повинна в конкретні строки повернути її.

Щоправда, в подальшому проблема, зумовлена різною практикою, може тільки ускладнюватись. А.Поляничко розповів, що на одному з останніх засідань податкового комітету парламенту представники ВАС висловили свою позицію щодо стягнення ПДВ. Однак народні депутати не поділяють.

Вони посилаються на впровадження електронного реєстру, який передбачає черговість відшкодування, і переживають, що платники через судові рішення отримуватимуть відшкодування поза чергою. «Тобто вони борються з корупцією, встановлюючи чергу, а насправді заперечують можливість примусового стягнення невідшкодованого ПДВ. Немає механізму, як у судовому рішенні цей реєстр урахувати. Ми не можемо сказати: присудити відшкодування після того, як ось цьому відшкодують», — окреслив проблему А.Поляничко.

Тим часом статистика говорить, що податківці виграють у судах не більш ніж 10—20% справ. Тож  бізнесу варто активніше боротися за свої права й не йти на не завжди правові компроміси з фіскалами, побоюючись непередбачуваності Феміди.