Закон і Бізнес


Зауваження конституційного рівня

Автори законодавчих змін розповіли, хто і в яких випадках зможе звертатися зі скаргою до КС


Сторонами на засіданнях КС усі звикли бачити представників органів влади, але, можливо, найближчим часом їх замінять пересічні громадяни.

№38 (1284) 17.09—23.09.2016
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ
4291

Найближчим часом до Верховної Ради буде подано законопроект «Про Конституційний Суд України», підготовлений у рамках реформування третьої гілки влади. Головна новація — запровадження інституту конституційної скарги, яка дозволить будь-якій особі поставити перед КС питання щодо відповідності норм законодавства акту найвищої юридичної сили. Щоправда, автори документа прогнозують, що попервах КС очікуватиме вал звернень, більшість яких будуть неприйнятними.


Додаткові повноваження

Тривалий час КС сприймався суспільством як певний арбітр. Особливої популярності ці функції Суду набули за часів президентства Віктора Ющенка та боротьби «всіх проти всіх». Звісно, законодавство передбачає можливість відправити звернення на вул. Жилянську і для громадян. Але цей процес досить непростий. Необхідно, щоб особа вказала на неоднакову практику в загальних судах, лише після цього зможе попросити дати роз’яснення.

В останні роки конституційні звернення почали займати важливе місце в діяльності КС. Якщо ще 5—6 років тому рішення у справі за клопотанням простого громадянина викликало підвищений інтерес у ЗМІ, то тепер до таких вердиктів уже звикли. Підтверджують перелом і статистичні дані. Наприклад, нині на розгляді в КС перебувають 39 подань від владних інституцій та 38 звернень від фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим тривалий час про необхідність запровадження інституту конституційної скарги говорили й на вул.Жилянській. При цьому інколи надмірно оптимістично. «Швидше за все, у нас буде конституційна скарга. Якщо не в цьому, то в наступному році», — відзначав ще у 2010-му тодішній очільник КС Андрій Стрижак. Одначе далі заяв процес не рухався.

За словами ж ректора Національної школи суддів Миколи Оніщука, саме зараз виник «конституційний момент», коли нардепи будуть готові проголосувати за зміни. Адже новації запропонують разом з іншими законопроектами у сфері правосуддя. Документи, за попереднім планом, парламент має розглянути ще у вересні.

Сенатські повноваження

У разі підтримки Верховної Ради громадянин чи юридична особа зможуть поставити перед КС питання щодо відповідності норм законодавства Конституції. Проте й тут, звісно, діятимуть певні обмеження. Звернутися до єдиного органу конституційної юрисдикції особа зможе тільки в тому випадку, якщо стосовно неї буде винесене остаточне судове рішення й вона буде переконана, що норма закону, на яку воно спирається, не відповідає Основному Закону. Якщо ж громадянин уважатиме, що певне положення лише теоретично може обмежити його права, то КС скаргу не розглядатиме.

Аби уникнути будь-яких подвійних трактувань, у проекті пропонується встановити, що саме вважається остаточним судовим рішенням. Так, якщо в певній категорії справ передбачено касаційне оскарження, таким буде рішення суду третього рівня. Якщо ні — апеляційного. Щоправда, передбачатиметься невелика лазівка: навіть якщо справа не пройде всіх інстанцій, але КС бачитиме в ній значний суспільний інтерес, він зможе не чекати остаточного вердикту.

Якщо особі вдасться домогтися свого, тобто КС визнає норму неконституційною, це стане підставою для перегляду судового рішення. Так само на перегляд зможуть розраховувати й інші особи, щодо яких застосовувалася неконституційна норма.

Передбачається, що заради розгляду скарг змінять навіть організацію роботи КС. Так, буде створено 2 сенати — по 9 суддів у кожному. Саме сенати розглядатимуть конституційні скарги та виноситимуть рішення. Завдяки цьому, пояснив М.Оніщук, Суд зможе подвоїти кількість вердиктів.

На початковому ж етапі звернення потраплятимуть до конституційних колегій, які складатимуться з трьох суддів. Якщо всі члени колегії не бачитимуть підстав для розгляду скарги — вона відхилятиметься. Якщо хоча б один висловиться «за» — виноситиметься на розгляд сенату.

Разом з тим у повному складі КС так само продовжуватиме працювати. Саме 18 суддів виноситимуть рішення за конституційними поданнями органів влади.

Роботи непочатий край

Основна загроза, з якою може стикнутися КС після набрання чинності новими нормами, — надходження такої кількості справ, з якими він не зможе впоратися. Так, один з авторів проекту — завідувач кафедри теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету Василь Лемак — очікує, що до Суду надсилатимуть тисячі матеріалів. А в таких умовах не принципово, скільки буде сенатів — 1, 2 чи 4. Опрацювати такий масив матеріалів судді все одно не зможуть.

Тому планується зведення фінансового бар’єра на шляху скаржників. Так, фізичній особі доведеться сплатити збір у розмірі 0,2 мінімальної зарплати, а юридичній — 0,5. Нині це 290 і 725 грн. відповідно. За задумом авторів, така сума, з одного боку, має відлякати тих, хто писатиме до КС заради розваги, а з другого — ні для кого не стане непосильною, якщо особа бачитиме шанс на перемогу.

Водночас у деяких країнах не вимагається жодної плати за звернення до КС. Та все ж, відзначив В.Лемак, певні бар’єри існують і там. Наприклад, у Німеччині передбачені значні штрафи за зловживання правом на звернення до органу конституційної юрисдикції. Створювати аналогічну систему в Україні автори проекту не бажали, адже в умовах низької правової грамотності конституційна скарга для багатьох завершувалася б неприємним сюрпризом.

На переконання судді КС у відставці Миколи Козюбри, нові повноваження стануть випробуванням для 18 осіб у червоних мантіях. «Навіть у суддів першого складу КС було бажання відхиляти звернення громадян, якщо знаходилися для цього формальні підстави. Як тільки КС стане на цю позицію, буде кінець цим нововведенням», — застеріг він.

З такою думкою не згоден заступник члена Європейської комісії «За демократію через право» Сергій Головатий. За його словами, відмов у розгляді конституційних скарг уникнути не вдасться. В іншому разі Суд чекатиме колапс. Очевидно, для когось скарга стане останнім шансом для захисту своїх прав, а хтось вирішить звернутися до Суду заради інтересу. Тим самим штучно збільшуючи навантаження на нього.

За таких обставин до розгляду конституційних скарг варто готуватися не тільки суддям КС, а й суспільству та політикам. Щоб ні для кого не було сюрпризом, чому чимало звернень потраплятимуть не на розгляд, а до макулатури.

Пряма мова

ВАСИЛЬ ЛЕМАК, завідувач кафедри  теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету:

— У робочій групі дуже уважно ставилися до аргументів учасників обговорень щодо механізмів розгляду конституційних скарг, які працюють в інших країнах. Є держави, які вже мають десятки років досвіду їх розгляду. Це величезна практика, і не врахувати, чому ця система функціонує, які є недоліки, було б помилкою. На мою думку, робочій групі вдалося досягнути балансу оптимальних механізмів.

Конституційна скарга — це не просто новий інструмент, це інститут, який дозволить реорганізувати роботу Суду. Можемо прогнозувати, що 90% того, чим займатиметься КС, буде розгляд конституційних скарг. При цьому існують приклади країн, які не впорались із їх масивом. Тому мають бути вироблені ефективні механізми розгляду таких звернень.

МИКОЛА КОЗЮБРА, завідувач кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду у відставці:

— Нинішні напрацювання оцінюю позитивно. Водночас, судячи з попередніх проектів, з якими мені доводилося знайомитися, була небезпека покласти на плечі КС усе те, що стосується загальних судів. І вона все ще не зникла, адже природу та специфіку роботи КС мало хто розуміє. Тим більше її не розуміють народні депутати, від яких залежатиме ухвалення закону.

Зокрема, багато хто з юристів намагається приписати конституційному судочинству принцип змагальності. Його немає сьогодні, і це не випадково. Специфіку конституційного судочинства, де сторони, так би мовити, у різних вагових категоріях, має компенсувати сам КС у процесі дослідження доказів. Тому не варто абсолютизувати принцип змагальності. Я знаю практику європейських конституційних судів, де взагалі не проводяться слухання в усній формі. Але результативність від цього не страждає.