Рукописи не горять, але тліють

Верховний суд Ізраїлю ухвалив, що рукописи австрійського письменника Франца Кафки є власністю Національної бібліотеки держави. Це рішення поставило крапку в багаторічному судовому розгляді.

У рішенні суду мовиться, що Національна бібліотека Ізраїлю є «найкращим місцем» для зберігання неопублікованих робіт Ф.Кафки. Представники бібліотеки у свою чергу заявили, що рукописи будуть доступні для широкої публіки.

Письменник Ф.Кафка за своє життя знищив 90% усіх своїх праць, а свого близького друга Макса Брода просив решту робіт спалити. Проте той не виконав цього прохання, завдяки чому світ побачив романи «Процес», «Замок», «Америка». У 1939 році М.Брод, узявши із собою рукописи, втік від переслідування нацистів з Праги до Палестини, відзначає The New York Times.

Дві третини рукописів друг Ф.Кафки згодом передав до бібліотеки Бодлейн в Оксфорді (Велика Британія). Решта манускриптів і стали предметом судового розгляду. М.Брод помер у 1968 році, а рукописи заповів своїй секретарці Естер Хоффе, попросивши її опублікувати твори Ф.Кафки.

У 1988-му на аукціоні Sotheby’s Е.Хоффе продала оригінал рукопису «Процес» за ‡1 млн, незважаючи на нагадування генерального прокурора Ізраїлю про останню волю М.Брода. Згодом бібліотека намагалася витребувати рукописи в німецького літературного архіву в Марбасі, проте ці спроби успіхом не увінчалися.

Після смерті Е.Хоффе в 2007 році літературна колекція Ф.Кафки перейшла до двох її дочок — Єви Хоффе та Рути Віслер. У судових матеріалах наголошується, що цінні рукописи, які можуть деформуватися без належного догляду, зберігалися у звичайному банківському сейфі. У зв’язку із цим суд двічі (у 2008 і 2009 роках) зобов’язував сестер передати рукописи фахівцям, проте цього не сталося.

У липні 2015-го суд Ізраїлю постановив передати всі праці Ф.Кафки у володіння національної бібліотеки країни.