Закон і Бізнес


Монополія наступає

Як інтеграція світових стандартів може переломитися в особливостях національної реалізації


№34-35 (1280-1281) 13.08—31.08.2016
ВАДИМ ЛИГІН, начальник відділу юридичного супроводу та регресної роботи ТДВ «Інтер-Ріск Україна»
6587

30 вересня набуде чинності ст.131-2 Конституції, що передбачає запровадження монополії адвокатів на представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у суді. Ці нововведення започатковують якісно нову сторінку в сучасній правничій історії України. Проте не все так однозначно, оскільки будь-яка монополія, крім позитивних рис, містить у собі ще й негативні наслідки для суспільства. Адже, за загальним правилом, послуги адвоката значно дорожчі, ніж послуги звичайного юриста, а винятки із цього правила лише його підтверджують.


Тенденції представництва

Тенденція до монополії адвокатів на представництво в судах з’явилася не вчора і навіть не позавчора. Звернімо увагу на ч.2 ст.93 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI, яка передбачає: «Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи — через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування — через своїх представників».

Отже, і до прийняття Верховною Радою 2 червня цього року нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» діяла монополія адвокатів при зверненні зі скаргами до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції на дії (бездіяльність) судді у випадках, коли йшлося про представництво юридичних осіб. Тобто підгрунтя для впровадження монополії адвокатів було закладене не менш як 6 років тому. Хоча якщо розбиратися грунтовніше, то лобіювання адвокатами монополії на представництво в судах відбувалося значно раніше.

Прибічники нововведень можуть звернути увагу й на те, що нова редакція ч.4 ст.131-2 Конституції передбачає певні винятки, коли монополія адвокатів не застосовується (трудові, соціальні, виборчі, малозначні спори, а також спори щодо представництва осіб з обмеженою дієздатністю). Проте в абсолютній більшості випадків представництво інтересів осіб здійснюватиметься адвокатом.

Цілком слушними є прогнози експертів щодо стрімкого зростання серед правників попиту на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Нині згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів в Україні налічується понад 33000 адвокатів, а з набуттям чинності обговорюваними нововведеннями їх кількість може збільшитись утричі. Водночас зростає вартість отримання згаданого свідоцтва, що є цілком закономірним у сучасних правових та економічних реаліях.

Обмеження у виборі

Очевидним є те, що інтеграція в Україні світових стандартів (якими й передбачена монополія адвокатів на представництво в судах) є доцільною і необхідною. Однак виникають питання до особливостей національної реалізації такої монополії. Так, уже зараз стає зрозумілим, що як для простих людей, так і для бізнесу прийняті зміни несуть обмеження свободи вибору осіб, котрі можуть представляти їхні інтереси в суді. Певна річ, що для великого та середнього бізнесу ці зміни у більшості випадків підуть на краще, а от для простих громадян та малого бізнесу не все так однозначно…

Крім того, виникає низка питань щодо прозорості та неупередженості при допуску осіб до адвокатської професії, а також бюрократизації підтвердження адвокатами рівня кваліфікації. Це є цілком очевидним, оскільки зі зростанням попиту автоматично дорожчає послуга.

При цьому рівень кваліфікації адвоката оцінюватимуть насамперед органи адвокатського самоврядування, а вже потім клієнти, що також не додає демократичності змінам. Певна річ, в адвокатів значно вища відповідальність порівняно зі звичайними юристами, і клієнт має більше важелів впливу на адвоката, ніж на юриста. Проте головним критерієм завжди залишається саме якість наданих послуг.

Нині в суспільстві виникають дискусії і щодо доцільності прийнятих змін, і щодо порядку їх запровадження в державі. Підтвердженням цього єпетиція щодо скасування змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» та до Конституції в частині встановлення монополії адвокатури «як таких, що були прийняті з грубим порушенням закону».

Невдоволення громадськості є зрозумілим, оскільки вказані зміни так чи інакше обмежать свободу вибору представника, що призведе до підвищення витрат на правову допомогу. А ця обставина в умовах сучасної економічної ситуації для пересічного українця є досить негативною. Людей можна зрозуміти: адаптація до нових умов завжди є досить складним процесом. Утім, те, що є злом, а що благом, покаже час.

Враховувати необхідно й ту обставину, що вищевказані ризики можуть стимулювати певну частину юристів «піти в тінь» і надавати свої послуги неофіційно, що матиме негативні наслідки для економіки. Однак це вимушене «зло», з яким вітчизняний законодавець змирився, приймаючи обговорювані зміні. Проте однозначно робити висновки поки що рано, час покаже, хто був правий та які рішення були правильними.

Доступ до професії

Ще одним аспектом, вартим уваги, є шляхи отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Перший, більш дорогий, — складання іспиту та стажування, а другий — робота помічником адвоката протягом року.

Позитивним у цій ситуації є те, що законодавець стимулює правників до постійного самовдосконалення та адаптації до умов юридичного ринку. Так, провідні юридичні та колекторські компанії вже вживають низку заходів щодо пристосування до нових реалій. Тож можна з впевненістю стверджувати, що для більшості компаній запровадження таких змін передбачає певні конкурентні переваги. Адже їхні клієнти, як правило, не мають у штаті достатньої кількості адвокатів і змушені будуть віддавати більші портфелі справ адвокатським об’єднанням.

Ця обставина зумовлює певні зміни у специфіці відносин між клієнтом та його представником, що також впливає на подальшу глобалізацію юридичного ринку України та віддзеркалює загальносвітові тенденції.

З викладеного можна зробити висновок, що відсутність вибору спрощує вибір. Тому в сучасного правничого середовища залишається один шлях: шлях розвитку та вдосконалення наявних процесів.

Цікавим є й те, що запровадження монополії адвокатів при представництві інтересів осіб у суді в сукупності із введенням інституту приватних виконавців приведе до якісно нового рівня сучасних правовідносин. Однак питання приватних виконавців — це вже інша історія…