Ніхто, крім нас

Правники обмірковували, як дати лад судовій реформі та активістам із зеленкою

Суддівський корпус, та й правнича громада загалом, мають три місяці, щоб підготуватись до запровадження в дію чергової реформи. Тож уже зараз судді та правники перейнялись низкою ймовірних проблем: що буде, якщо реорганізація Верховного Суду затягнеться, чи не залишаться пустими суди після втрати повноважень суддями-«п’ятирічками» та чи правильно відкривати доступ до ВС не суддям? Саме ці питання обговорювались під час Одеського міжнародного судового форуму, організованого Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України та Асоціацією правників України.

Під одним дахом

«Жоден із тих, хто читав зміни до Конституції та закон про судоустрій не залишився байдужим», — зауважив, відкриваючи форум, президент АРССУ, суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук. Тож з огляду на масштабність питання учасники заходу перейшли до обговорення однієї з основних тем — реформування ВС, який за планом має втратити «Україну» та отримати поповнення у вигляді колег із вищих спеціалізованих судів.

За законом ВС повинен запрацювати після призначення до його складу 65 суддів, обраних за конкурсом. У свою чергу, в самому Суді побоюються, що касаційну інстанцію просто завалять справами, і це якщо не враховувати тих матеріалів, що вже перебувають на розгляді. Також законникам наразі незрозумілий механізм взаємодії між Верховною палатою та касаційними судами, які повинні увійти до складу ВС.

У самому ж ВС, який стоїть на порозі змін, мають свою думку щодо реформаторських новацій. Зокрема, як прокоментував судову реформу під час однієї з сесій форуму суддя ВС Олександр Прокопенко: «Шоку як такого у суддів немає; це те, що ми маємо пережити».

І хоча майже всі судді декларують свою готовність змінюватись, у питаннях статусу ВС вони досить категоричні. В Суді продовжують стверджувати, що жодна із запропонованих змін не стосується конституційного статусу ВС. Тож чинний склад Суду повинен перейти до новосформованої установи поза конкурсом. Тезу про незмінність конституційного статусу найвищого судового органу повторив і О.Прокопенко, зазначивши, що ніде в законі не йдеться про ліквідацію діючого ВС.Таким чином, очевидно, що після оприлюднення відповідних змін до Конституції та закону про судоустрій у ВС наполягатимуть саме на такому сценарії формування оновленої установи. Втім, уже зараз можна припустити, що подібне викличе незадоволення як серед авторів судової реформи, так і в суспільстві. Що, в свою чергу, може затягнути процес реорганізації Суду.

Кадри вирішують все

Не менш гострим лишається й питання суддів-«п’ятирічок», які можуть втратити повноваження та, швидше за все, будуть направлені на проходження повторного конкурсу, щоб отримати право знову обійняти свою посаду. Дехто з них очікує на рішення парламенту вже більше року, а тепер опинився перед перспективою просидіти без діла ще якийсь період часу.

Самі судді під час обговорення цієї проблеми мають трохи розгублений вигляд. Адже за відсутності остаточного тексту закону вони не можуть зрозуміти, як із ними обійшлися парламентарі. За таких умов Ольга Шабас, суддя Золочівського районного суду Харківської області, змалювала перед учасниками форуму доволі апокаліптичний сценарій. На її думку, така реформа в країні може зруйнувати всю першу інстанцію.

Зокрема О.Шабас вважає, що в судах залишаться лише ті служителі Феміди, які обрані безстроково, та ті, у кого немає права на відставку. Відповідно працювати на місцях буде нікому. Аналогічну ситуацію вона спостерігає у своєму суді.

У Вищій кваліфікаційній комісії суддів, у свою чергу, вважають, що катастрофи може і не статись. Адже конкурси у комісії планують проводити не почергово, а паралельно. Тобто заминок бути не повинно. Втім, як зауважив секретар кваліфікаційної палати ВККС Станіслав Щотка, у комісії замало людей для такої масштабної роботи. Як завжди, постають і фінансові проблеми — у ВККС немає достатньої кількості приміщень, зокрема медіа-класів тощо. Тож уже зараз тривають переговори з Державною судовою адміністрацією щодо виділення коштів.

Навіть якщо станеться колапс із суддівськими кадрами на місцях, не варто панікувати, вважає С.Щотка. «Якщо це відбудеться, у держави не буде іншого вибору, як відреагувати. Неможливо зупиняти функцію відправлення правосуддя», — зазначає він.

Певні надії покладаються на приплив у судову систему науковців та адвокатів. Хоча судді до подібної ідеї ставляться трохи насторожено. Навіть самі представники адвокатського середовища сумніваються у тому, що значна кількість їхніх колег задумається над тим, щоб змінити вид діяльності. «Їм подобається незалежність, та не влаштовують незручності в частині розкриття інформації, пов’язані з набуттям статусу судді», — так прокоментував можливість переходу адвокатів на роботу в суди заступник голови Ради адвокатів Одеської області Андрій Костін.

Попри подібний скепсис, прихильники адвокатів у судах є і серед самих законників. Зокрема, голова Київського районного суду м.Одеси Сергій Чванкін висловив жаль, що адвокатам не відкрили доступу до установ місцевого рівня.

Системний захист

Під кінець форуму від проблем глобальних судді перейшли і до проблем місцевих. Як уже неодноразово повідомляв «ЗіБ», в Одесі продовжують «мінувати» суди, суддів обливають зеленкою, а зали судових засідань під час розгляду резонансних справ блокують активісти. За відсутності адекватної охорони будівель судів кількість подібних випадків лише зростає.

І хоча такі проблеми спостерігаються на всій території України, на півдні знайшли свій спосіб їх розв’язання. Так, замість того щоб продовжувати писати листи-скарги до Ради суддів України (що, безумовно, робити потрібно), в одному із судів Одеської області вирішили діяти на випередження.

Після інциденту з обливанням судді зеленкою, побоюючись повторення, в суді організували зустріч з поліцейськими. За її результатами було проведено попередню перевірку вибухотехніками приміщення суду, а також вжито заходів задля забезпечення пропускного режиму. Тож коли вчергове надійшло повідомлення про те, що в будівлі нібито захований вибуховий пристрій, роботу не переривали.

Таким механізмом розв’язання своїх проблем в Одесі радять скористатись і суддям з інших регіонів. Аналогічної думки дотримується і директор Національної судової адміністрації Литовської республіки Реда Молієне. Як вона зазначила: «Якщо хтось і може захистити суддівський корпус, то це самі судді». За її словами, те, що відбувається в судах, це не проблема конкретного судді чи певного округу, це проблема системи. А тому і вирішувати подібне слід системно.

Коментуючи цю ситуацію, заступник голови РСУ Богдан Моніч пояснює, що рада не має можливості реагувати на кожне звернення. За його словами, РСУ потрібно збирати інформацію для систематизації. «Як я можу піти на особисту зустріч, наприклад, до Генпрокурора, якщо там мене запитають, чи звертались судді в поліцію. Що я скажу в такому випадку?» — зазначає він.

Для початку проблему слід розв’язати на місцевому рівні. Адже можна не лише поспілкуватись з поліцією, а й висвітлити цю ситуацію у ЗМІ, пояснити суспільству, що відбувається насправді — побути трохи піарщиками та написати кілька прес-релізів, пояснює Б.Моніч.

Втім, окремі учасники форуму корінь описаних вище проблем вбачають у безкарності творців т. зв. люстрації смітниками.

P.S. Президент АРССУ В.Кравчук розповів, що в асоціації готуються до проведення наступного форуму. Де саме — поки що невідомо.

Пряма мова

— Зараз маємо на меті створити єдину антикорупційну стратегію, в якій ми ув’язали б проблеми корупції і в судовій системі, і в адвокатурі та прокуратурі. Ми хочемо знайти такі робочі ефективні механізми, щоб це явище поступово зникло.

Спілкуючись із суддями, ми поставили їм таке питання: «За яку суму ви готові повністю відмовитись від толерування корупції? Не просто «не брати», а й реагувати на випадки, коли такі факти мають місце у вашому середовищі?»

І хоча спершу судді сприйняли це як жарт, згодом ми все ж отримали середню суму в $5033. Найвища сума, яка називалася, — це $15000, найнижча — $1500.

Зараз будуть запропоновані такі зарплати (йдеться про новий закон про судоустрій. — Прим. ред.), та чи достатньо цього? Адже навіть якщо більшість суддів збираються працювати чесно, то чи можуть вони «вичавити» ту меншість, яка не хоче працювати за такими правилами? Все це актуально якраз у контексті самоочищення судової влади.

Ми хочемо розробити механізм очищення від подібних суддівських кадрів, який не підривав би довіри до судової влади загалом. Тож, якщо ви маєте ідеї, як це зробити, приєднуйтесь.

— Один з чинників корупції в судовій системі, виявлений нами під час дослідження цього питання, — це бажання осіб пришвидшити розгляд справи.

Якщо є запит суспільства, запит певних сторін спору на пришвидшення розгляду, а суд, у свою чергу, не позбавлений такої можливості, то чому б не врегулювати це питання законодавчо? Для прикладу, внести відповідні зміни до закону «Про судовий збір», процесуальних кодексів, визначивши: якщо особа бажає, аби її справу розглянули швидше, то вона платить судовий збір у трикратному, п’ятикратному розмірах. Зникне цей чинник у такому випадку? На мою думку, так.

Наступне — це толерування корупції в самій системі. Наразі не вирішено, яким чином суддя, який «щось» знає про свого колегу, може посприяти тому, аби він залишив систему. Врегулювати це пропонувалося шляхом надання повноважень зборам суддів як органу самоврядування ініціювати відповідне питання про притягнення такого судді до відповідальності перед ВККС. Можливо, слід надати право адвокатам, якщо в них є певні докази, ініціювати відповідний розгляд у Вищій кваліфікаційній комісії суддів, Вищій раді юстицій, Національному антикорупційному бюро.

— Умовно кажучи, ми хочемо створити образ такого морального, чесного та непідкупного судді. Однак для цього, перш за все, потрібні умови у суспільстві, аби цей суддя виріс. Він не з’явиться з небес, не приїде з Канади, він має вирости з разом із нами. А тому ми маємо виховувати себе, оточуючих, щоб це розуміння зростало з нами.

Колись, спілкуючись з нинішніми творцями судової реформи, я почув таку фразу: «Навіть якщо суддя зможе заробити такі гроші, щоб купити собі Mercedes C-класу, то, певно, він не має морального права на такій машині їздити». Чому? Та тому, що в очах оточуючих він створить образ якраз такого корупціонера. І це — незважаючи на те, що суддя може заробити на таку машину і підтвердити це.

Є різні випадки, наприклад, ми знаємо таких фанфаронів, котрі можуть не мати житла, жити в палатці, але мати Mercedes, у ньому їздити і ночувати. А є судді, які ходять у потріпаному костюмі.

Так чи інакше, а суддя повинен мати достойний вигляд, і, відповідно, виховуватись він повинен разом із суспільством, щоб відчувати ту межу, яку не варто переступати.

Бажано, щоб у судді була дійсно гідна зарплатня, щоб він не думав, як йому завтра годувати дітей, як їх навчати і що робити взагалі завтра в широкому розумінні цього слова.