Для кого закон писано
В апараті парламенту провели лікнеп з нормотворчості. Можливо, втомилися виправляти помилки нардепів
Все, що народні обранці хотіли дізнатися про техніку законотворчості, але не знали в кого запитати, розміщено безпосередньо на сайті парламенту. Таким чином, ініціатори змін позбавлені виправдань, чому запропоновані ними нововведення викликають більше запитань, ніж дають відповідей.
Залишили на видноті
У розділі «Законотворчість» сайту Верховної Ради з’явився новий підрозділ, що роз’яснює «правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки». Тут розміщено документ на 40 сторінках, який пояснює парламентарям, яким чином вони мають готувати свої ініціативи. При цьому самі роз’яснення не нові. Так, зазначається, що вони були підготовлені головним юридичним управлінням апарату ВР ще у 2014 р.
Проте раніше документ, напевно, викликав не надто великий інтерес, тому посилання на нього розміщене між двома чи не найбільш популярними підрозділами порталу — найновішими законопроектами та пошуком проектів. Отже, роз’яснення увагою не оминуть.
«Законодавча діяльність ВР засвідчила існування проблеми якості законів. Поряд з іншими чинниками ця проблема, зокрема, зумовлена також і недодержанням вимог законодавчої техніки», — йдеться у роз’ясненнях. Фахівці наголошують, що саме законодавча техніка значною мірою здатна забезпечити належну якість і ефективність усіх ухвалених документів і, як наслідок, вплинути на політичні, економічні та соціальні відносини. «Водночас недооцінювання правил законодавчої техніки або їх ігнорування чи спрощення можуть призвести до численних помилок», — застерігають експерти.
Структура і мова
Перш ніж приступити до написання проекту, слід чітко визначити предмет його регулювання. Зокрема, не варто включати до галузевого закону норми, які не мають до нього стосунку або вже містяться в кодексах. Замість цього фахівці радять використовувати відсилочну норму. В іншому разі, очевидно, отримаємо ситуацію, коли одні й ті ж питання регулюються кількома документами. І як це інколи буває — можуть регулюватися різними способами. Окремо фахівці наголошують, що структура проекту має бути доступною для розуміння і, як наслідок, простою в застосуванні. Хоча, видається, це є однією з ключових проблем при підготовці змін.
Також пояснюється, яким чином краще прописувати зміни, що паралельно вносяться до інших законів, як зобов’язати Уряд відкоригувати свої акти відповідно до змін (і навіщо це робити), як не розгубитись у застосуванні термінів.
Можливо, комусь здасться, що всі пояснення юридичного управління надто очевидні і експерти лише даремно витратили час на їх підготовку. Проте останнім часом законодавчі зміни призводили до різного тлумачення одних і тих самих положень, а вирішувати конфліктні ситуації доводилося судам. За таких обставин незайвим було б не тільки опублікувати відповідні роз’яснення, а й змусити парламентарів проходити тестування за результатами їх вивчення. А тих, хто не пройде, відправляти, наприклад, на кілька місяців до школи народних депутатів. А у випадку повторного провалу позбавляти мандата.