Похорон класичної адвокатури

Реформа судового представництва відкладається ще років на п’ять

Концепція реформування ринку юридичних послуг повертається. Опублікований Асоціацією юристів РФ документ упевнено рухається до схвалення. Кавалерійський наскок Федеральної палати адвокатів, яка намагалася погодити варіант концепції, отриманий у результаті адвокатського міжсобойчика, успішно відбито, і тепер за нею стоять потужні політичні та юридичні сили.

«Відречемося від старого світу...»

У країні на добрих два мільйони практикуючих юристів і «осіб з юридичною освітою», також побічно зацікавлених у результатах реформи, припадає близько 80000 адвокатів. Тому передусім повинні враховуватися інтереси саме «неадвокатського» співтовариства, а вузькокорпоративні інтереси класичної адвокатури, примат в якості послуг якої далеко не безперечний, можуть бути взяті до уваги остільки, оскільки.

Поза всяким сумнівом, навіть істотно перероблений проект концепції знову викличе критику особливо активних противників «адвокатської монополії», оскільки створює підстави для її подальшого поетапного введення. Але насправді ніякої реальної монополії в проекті немає, зате відразу видно інше — кінець російської класичної адвокатури. Що, можливо, і на краще — спочивай з миром.

Поняття «адвокатура» і «адвокати» в концепції, звичайно, зберігаються. Але сенс самого інституту змінюється кардинально. Передусім у результаті того, що адвокатам дозволяється працювати за трудовомим контрактом. Тобто навіть корпоративні юристи зможуть отримати адвокатський статус і продовжувати спокійно працювати в колишньому режимі, проводячи відрахування в адвокатську скарбницю. А якщо вони звільняться і вирішать зайнятися приватною практикою, то вони вже адвокати.

Це дуже зручне рішення для тих, хто хоче, щоб «все було по-новому, залишаючись по-старому». Але тільки за словосполученням «адвокат за трудовим договором» зяє прірва абсолютної неврегульованості. В них не буде адвокатських досьє, ордерів, перевірки клієнтів, договорів з клієнтами, їхні послуги можуть побічно рекламуватися як послуги організації. В них не буде нічого схожого на те, що вважалося чи не найважливішими стовпами існування сучасної російської адвокатури.

І це нормально. На Заході це абсолютно буденне явище. Просто російським адвокатам треба припинити думати про себе як про елітних «баристерів», котрих у класичному вигляді й у Великій Британії давно вже немає, і почати звикати до думки, що жоден формальний статус на якість послуг не впливає.

Другим нововведенням, що остаточно руйнує класичну адвокатуру, буде поява так званих адвокатських партнерств, які зможуть розподіляти фінансовий результат своєї діяльності відповідно до договору партнерів. Фактично визнається, що в партнерства з’являється прибуток: інакше нічого ділити. В концепції, звісно, залишаються сором’язливі фестончики — слова про те, що адвокатська діяльність не пов’язана з «отриманням прибутку», але виглядає це вже відверто смішно.

Після того як два ці нововведення будуть прийняті, в адвокатських партнерствах з’являться партнери з різними частками, а самі партнерства зможуть наймати за трудовим договором адвокатів, яких можна назвати «асоціаторами». Цей підхід, по суті, копіює західні LLP (limited liability partnerships), які широко використовуються для об’єднання й вчинення діяльності різних професіоналів, одночасно суміщаючи в собі риси партнерства й товариства з обмеженою відповідальністю. Концепція, правда, посилається не на них, а на досвід використання достатньо свіжого британського закону про юрпослуги стосовно діяльності об’єднань баристерів, але суто технічно це не зовсім правильно.

Зрозуміло, формально відкритим залишається питання про можливість організації адвокатами змішаних партнерств з іншими професіоналами (на Заході подібні об’єднання відомі як alternative business structures), але воно, враховуючи ліберальний дух концепції, очевидно, теж може бути вирішене позитивно. Але пізніше.

Услід постане питання про рекламу. З огляду на деклароване концепцією прагнення «створити можливість для організації великих адвокатських утворень, здатних конкурувати з іноземними юридичними фірмами», безглуздо було б надалі обмежувати права юридичних партнерств та й інших адвокатських утворень на рекламу своїх послуг (у межах, визначених відповідними рекомендаціями, звісно). Без цього, як мовилося в старому анекдоті, «слона не продаси». Одним словом, «прощавай, колегії, — даєш партнерства!»

«Верхи» ніхто не запитає

Третім, менш помітним, але не менш важливим для руйнування старого юридичного порядку, є положення концепції про забезпечення «м’якого» перехідного періоду й пільгові умови «переходу» в адвокати практикуючих юристів. Юридична бюрократія вирішила не дратувати хай і розмите, але вельми непросте юридичне співтовариство якимись серйозними перехідними іспитами в епоху кризи (та й жахлива корупційна складова серйозних перехідних екзаменів більш ніж очевидна).

І якщо умови будуть по-справжньому пільговими, то принаймні в Москві, Московській області, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі й ще п’яти—шести великих суб’єктах федерації та містах, де формується 95% виручки від юридичних послуг, зміниться керівництво адвокатських палат. Мало хто захоче, щоб контроль за його професійним «шматком хліба» здійснювали люди, чиє уявлення про роботу адвокатів перебуває на рівні районної консультації радянських часів.

Велика адвокатська бюрократична революція — ось перший наслідок реформи, коли вона відбудеться. Її обов’язково лаятимуть і їй обов’язково перешкоджатимуть: адже нікому не хочеться втрачати контроль. Але керувати адвокатурою після «перезавантаження» просто приречені особи, які не тільки вміють добре спілкуватися з певними людьми, а й ще здатні ефективно продавати юрпослуги в умовах кризи, яка незрозуміло коли закінчиться.

Монополію треба заслужити

Що стосується монополії на судове представництво, через яку, власне, й затівалася реформа ринку юридичних послуг, то в концепції сказано, що це питання буде вирішене при внесенні змін до процесуального законодавства. Цілком можливо, це відкладе реформу представництва ще років на п’ять. І подібний підхід можна тільки вітати.

Після «перезавантаження» адвокатура повинна спочатку довести своє право на таку монополію. Показати, що отриманий адвокатами ринок юрпослуг якщо й не дешевший, то однозначно кращий за юридичну анархію, що існувала кілька десятиліть. А оскільки реально довести це адвокатура зможе, можливо, років через десять, то й з монополією поспішати не варто, адже громадяни приходитимуть до того самого обшарпаного кабінету, де замість вивіски «юридична фірма» буде написано «адвокатське партнерство», й натраплятимуть на тих же не надто спотворених юридичними знаннями осіб, але при цьому чутимуть про подвоєний гонорар. Навряд чи на меті тих, хто керує юридичною політикою, є введення подібної «монополії з преференціями» в російських регіонах, та ще й в період затяжної кризи, коли широкі народні маси зайвий раз дратувати взагалі не рекомендується.