Ще не перемога, але вже нічия

Очільник столичного суду змусив членів ВРЮ засумніватись у тому, що порушував присягу, та може створити прецедент

Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції продовжила розгляд скарг на суддів, які ухвалювали рішення щодо учасників майдану. При цьому засідання продемонструвало, що впевненість судді у своїй правоті та детальний аналіз усіх звинувачень можуть допомогти йому відстояти свою посаду. А заразом і посади кількох десятків колег.

З барикад — за грати

На засідання секції Ради, яке відбулось 13 жовтня, було запрошено голову Дарницького райсуду м.Києва Сергія Пойду. Скаргу подав громадянин, якому суддя під час подій на майдані обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У свою чергу Тимчасова спеціальна комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, опрацювавши матеріали справи, побачила в діях очільника установи ознаки порушення присяги. Тому члени ВРЮ мали визначитись з остаточним вердиктом.

Відповідно до висновку ТСК С.Пойда задовольнив клопотання слідчого про арешт громадянина, затриманого неподалік Майдану незалежності під час акцій протесту. Проти нього було відкрито кримінальне провадження за підозрою в організації масових заворушень, які призвели до тяжких наслідків.

Водночас перевірку в апеляційній інстанції рішення С.Пойди не витримало. Там звернули увагу на позитивну характеристику з місця роботи затриманого, наявність у нього постійного місця проживання та відсутність судимостей. До того ж на утриманні громадянина перебували батьки-пенсіонери і дитина, якій на той час виповнилося лише 4 місяці.

Досліджуючи матеріали справи, ТСК звернула увагу на те, що єдиним доказом провини затриманого були показання кількох свідків, які працювали у спецпідрозділі МВС «Беркут». За таких умов, переконані члени тимчасового органу, вважати докази належними не було підстав.

До того ж С.Пойду звинувачували в тому, що він не відреагував на слова затриманого про те, що правоохоронці його жорстоко побили, і не забезпечив невідкладного судово-медичного обстеження. Крім цього, наголошували в ТСК, про подію не повідомили родичам арештанта.

Стратегія захисту

Отримавши можливість захистити свою позицію під час засідання Ради, С.Пойда почав один за одним відкидати аргументи ТСК. Зокрема, він указав, що в проведенні судово-медичної експертизи не було жодної потреби, оскільки особу до суду доставили безпосередньо з лікарні, де зафіксували ушкодження — струс мозку та закриту черепно-мозкову травму. Родичі затриманого також були повідомлені. Відповідна інформація, за словами судді, є в матеріалах справи.

Довіряти ж словам свідків-правоохоронців у нього були всі підстави, зауважив С.Пойда. Зокрема, було очевидно, що надані пояснення не писались під копірку.

Окремо законник наголосив на тому, що апеляційна інстанція не визнала його рішення таким, що суперечить закону, а лише змінила ув’язнення на домашній арешт. Значить, зробив висновок голова суду, підстави для застосування запобіжного заходу були, хоча й менш суворого. Сам же суддя вирішив застосувати арешт, виходячи з тяжкості проступку, в якому звинувачували затриманого, та з огляду на можливість вчинення ним тих самих дій після виходу на волю.

Члени Ради поцікавились у судді, чому він не врахував той факт, що у громадянина незадовго до цих подій народилася дитина. «Всебічно оцінюючи обставини, я поставив питання: чи пам’ятав чоловік про те, що має дитину, коли йшов у місце, де відбувалися масові акції, пов’язані з активними діями, які спричиняли тілесні ушкодження, пошкодження майна?» — пояснив свою позицію законник.

Секретар секції Алла Лесько звернула увагу на те, що суддя відмовився віддати затриманого на поруки, хоча про це просили двоє народних депутатів, які спеціально прибули до суду. На це законник відповів, що відмовитися від такого варіанту його «змусили» самі нардепи. Коли він вийшов до нарадчої кімнати, то міг чути, що відбувається в залі. В цей час парламентарі почали ображати присутніх там працівників правоохоронних органів. Тому довіри до нардепів у нього, мовляв, не було.

Рішення для всіх

Після тривалого спілкування із законником члени Ради не зуміли визначитися зі своєю позицією щодо скарги на нього. Тому вирішили відкласти розгляд цього питання, аби мати змогу ще раз послухати аудіозапис судового засідання.

Разом з тим очевидно, що після розгляду скарги на С.Пойду члени ВРЮ вирішуватимуть подібні матеріали стосовно кількох десятків суддів, яких також звинувачують у неправомірному арешті. Всі такі матеріали, як правило, мають кілька подібних елементів: затриманий, який до цього ніколи не мав проблем із законом, позитивна характеристика й рішення судді на підставі свідчень правоохоронців. При цьому рішення не скасовувалось, а інколи навіть не змінювалось в апеляційній інстанції. Суддя ж завжди може сказати, що керувався «внутрішніми переконаннями». Раніше у подібних умовах секція все ж указувала на порушення присяги.

Тому якщо «справа» С.Пойди розвалиться, така ж доля очікуватиме й низку матеріалів стосовно його колег. Якщо ж застосовувати різні підходи до законників — колегіальний орган власноруч створить чудову підставу для оскарження своїх вердиктів.