Голова ВРЮ Ігор Бенедисюк:

«Ми прийшли до ВРЮ, щоб зробити судову систему такою, якою її хоче бачити суспільство»

З часу довгоочікуваного відновлення роботи Вищої ради юстиції минуло понад 100 днів, а значить, можна зробити перші висновки щодо діяльності нового складу колегіального органу. Стосовно того, з якими труднощами довелося стикнутися за цей період, та чи складно судді потрапити «по інший бік барикад» і вирішувати питання про притягнення колег до відповідальності, кореспондент «ЗіБ» поспілкувався з головою ВРЮ Ігорем БЕНЕДИСЮКОМ.

«Вдосконалення судової системи — це досить тривалий процес, через який пройшли всі країни»

— Ігорю Михайловичу, часто можна почути вимоги щодо повного оновлення суддівського корпусу, простіше кажучи, масових звільнень. На вашу думку, чи можливо це реалізувати та які це матиме наслідки?

— Звісно, теоретично це можливо, якщо законодавець ухвалить таке рішення. Проте, думаю, це призвело б до хаосу в судовій системі. Зупинився б розгляд не тільки цивільних, а й кримінальних справ, за якими люди вже тривалий час перебувають під арештом.

Як приклад перезавантаження всього корпусу прихильники таких змін наводять патрульну поліцію. Однак це не зовсім вдале порівняння. Адже для того, щоб підготувати навіть суддю першої інстанції, потрібно чимало часу. А підготовка суддів апеляційних, а тим паче вищих і Верховного судів вимагає кропіткої роботи. І це не стосується лише навчання, необхідне професійне зростання таких суддів набувається довгими роками практики.

Тому, думаю, знайти таку кількість кваліфікованих людей, які відразу змогли б розібратись зі складним законодавством, де одна норма почасти суперечить іншій, просто неможливо.

Люди, котрі пропонують такі зміни, жодного дня не були в мантії. Якби вони працювали суддями, розуміли б, у чому полягає ця робота, і не вносили б таких безвідповідальних пропозицій.

— Який механізм удосконалення роботи суддівського корпусу ефективніший: посилення відповідальності діючих суддів чи покращення процесу добору нових?

— Результат може дати лише симбіоз цих процесів. Відповідальність суддів уже посилено. Внесені зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» значно розширили види дисциплінарної відповідальності: визначено нові види порушень, за які до судді можуть застосовуватись санкції.

Так само запроваджена процедура добору майбутніх суддів, їх кваліфікаційного оцінювання. За умови належного додержання вона може дати позитивні результати, адже дозволить відібрати найбільш професійних і кваліфікованих юристів.

Водночас слід розуміти, що вирішити це питання одним махом неможливо. Вдосконалення судової системи — це досить тривалий процес, через який пройшли всі країни. Як доводить їхній досвід, своєрідна селекція має відбуватися крок за кроком, з твердим наміром отримати ефективну судову систему.

«Якщо суддю притягнути до відповідальності, його колеги добре подумають перш ніж чинити так само»

— Чи є необхідність змінити добір, дати додаткові повноваження ВРЮ? Наприклад, повернути підготовку кандидатами рефератів?

— Навряд чи реферат суттєво посилить контроль. Адже і зараз кандидати проходять кілька рівнів професійного оцінювання. Якщо вони ефективно застосовуватимуться на практиці, необхідності в додатковій перевірці їхніх знань не виникатиме.

Інша річ, що стосовно кандидатів, котрі претендують на призначення в судді ще за старою процедурою, ми проводимо вивчення матеріалів, яке може виявити недоліки в самому процесі призначення.

Ви знаєте, що в нас зараз відбувається судовий процес за позовом кандидата в судді Дмитра Цвіри. Ми не рекомендували призначити його через те, що на момент звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у нього ще не було трирічного юридичного стажу, — не вистачало кількох місяців. Згодом, на час надання ВККС рекомендації, він вже мав цей стаж, але ВРЮ дійшла висновку: якщо особа не відповідає певним критеріям на момент звернення, то це може спричинити певну правову невизначеність.

За аналогією можна навести інші приклади: людина не знає державної мови, а потім її вивчить або не проживає 10 років в Україні, а поки триватиме процес призначення, досягне й цього показника. Тобто попри те, що в законі вимоги до кандидатів на посади суддів прописані абсолютно ясно й зрозуміло, практика застосування цих норм закону робить їх умовними.

Тому ми вважаємо, що наше рішення про відмову в наданні рекомендації на призначення було цілком правильним, але побачимо, як вирішить Вищий адміністративний суд. Перше засідання вже відбулося. За нашим клопотанням у якості третьої особи залучено ВККС, через це слухання відклали. Але найближчим часом рішення все ж з’явиться, і стане зрозуміло, як воно вплине на нашу діяльність.

— Випадок із Д.Цвірою демонструє досить прискіпливе ставлення нового складу Ради до застосування норм законодавства. Прикладом може бути виявлення невідповідності досвіду роботи кількох кандидатів у судді вимогам профільного акта. Не було бажання заплющити очі на таку «дрібницю», як це зробила ВККС, і не ускладнювати життя ні собі, ні кандидатам?

— Не можна сказати, що ВККС просто заплющила очі. Ці підходи сформовані досить давно, коли було запроваджено певну процедуру, за якою необхідний стаж мав бути на момент надання рекомендації для призначення. У кваліфкомісії знали про цей недолік, але вважали: оскільки Конституція встановлювала, що певним вимогам суддя має відповідати на момент рекомендації, то пішли саме таким шляхом. У нас же підхід дещо інший.

Вища рада юстиції почала працювати у новому складі і за новим законодавством: було ухвалено закон «Про забезпечення права на справедливий суд», яким запроваджено ряд новел, змінено процедури, за якими діяли судові дисциплінарні органи раніше, тож на сьогодні ми маємо чимало складних для вирішення питань. Зокрема, щодо формування нового складу ВРЮ, процесу її діяльності, напрацювання дисциплінарної практики стосовно суддів. Якщо запроваджено її нові види, тож ми маємо встановити чіткий і зрозумілий порядок: за які дії суддівін підлягає звільненню, а які його вчинки підпадають під інший вид відповідальності. По суті, сьогодні перед нами стоїть завдання напрацювати певною мірою і процесуальний кодекс у сфері дисциплінарної відповідальності судді.

Притягнення судді до відповідальності на підставі законних та чітких процедур — це застереження для усіх. Його колеги добре подумають, перш ніж чинити так само, адже розумітимуть, що за свої дії доведеться відповідати. Тому ми не можемо собі дозволити неприскіпливо ставитися до вимог закону або ігнорувати якісь його норми, як-то дотримання процесуальних прав учасників процесу, тощо. Суддя, як і будь-який громадянин, і навіть найтяжчий злочинець має повне право розраховувати на те, що стосовно нього передбачені законом процедури буде дотримано повною мірою і без жодних винятків. Тому тут не може йтися про будь-які спрощення.

«Ми тільки розглядаємо питання порушення присяги, а кваліфкомісія вже прийняла рішення»

— У своїх виступах ви заявляли, що для єдності дисциплінарної практики слід передати всі відповідні повноваження одному органу. Наразі ж подібні обов’язки мають дві структури — ВРЮ та ВККС. Чи заплутує це механізм притягнення суддів до відповідальності?

— Так, ми вже стикнулися на практиці із неоднозначним тлумаченням норм законів. Наприклад, у попереднього складу ВРЮ була практика: коли за порушення присяги притягали до відповідальності суддю першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, Рада сама здійснювала таке провадження. Хоча закон, як тоді, так і зараз, передбачав, що питання притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів першої та другої інстанцій належить до компетенції ВККС, а вищих спеціалізованих та Верховного судів — ВРЮ. Втім, коли звернення про порушення присяги судді надходило до Вищої ради юстиції, воно розглядалося без будь-яких застережень. Сьогодні ми зіткнулися із проблемою правозастосування норм закону у цій сфері, саме через існування паралельних процедур притягнення суддів до відповідальності у ВРЮ та ВККС. Не раз виникали питання, що ВРЮ вбачає порушення у діях судді, але не може притягти його до відповідальності, бо з тих самих підстав раніше надійшло звернення до ВККС і комісія вирішила, що підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді немає. Керуючись принципом, що за одні й ті ж дії особа не може бути двічі притягнута до відповідальності, ВРЮ змушена залишати такі матеріали без розгляду.

Переконаний, що закон має чітко визначити, який саме дисциплінарний орган займатиметься питанням притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, включаючи звинувачення в порушенні присяги. Не повинно виникати дублювання функцій у цій сфері. Адже скарги на суддів часто надсилаються до різних органів, зокрема до нас та кваліфкомісії. Нерідко трапляються випадки, коли одне й те ж провадження здійснювалося у ВРЮ і ВККС, так само існує два паралельних процеси оскарження рішень ВККС — до Вищої ради юстиції та до Вищого адміністративного суду. Це створює зайве навантаження на роботу органу, адже будь-яке звернення потребує вивчення, розгляду, ухвалення рішення.

На мою думку, якщо ВРЮ відповідає за формування суддівського корпусу, призначення, звільнення, то й притягнення до дисциплінарної відповідальності так само має бути серед її повноважень.

— Чому за таких умов законодавець розподілив повноваження між двома органами?

— Напевно, це пов’язано з дуже великим навантаженням і на ВККС, в якої накопичилися тисячі скарг на суддів, і на ВРЮ. Можливо, законодавець розподілив повноваження, щоб збільшити кількість осіб, які займаються розглядом цих матеріалів.

Однак, на мою думку, це технічне питання. Є інші можливості розв’язання цієї проблеми. Наприклад, можна створити інститут дисциплінарних інспекторів під егідою ВРЮ. Також можна спростити механізм розгляду матеріалів, які не відповідають визначеним у законодавстві вимогам. Рішення про повернення таких звернень заявникові мав би приймати член Ради самостійно, не виносячи обговорення цього питання до зали.

До того ж хочу звернути увагу читачів на те, що передати питання дисциплінарної відповідальності суддів одному органу рекомендують і європейські експерти. Якби таким органом була ВРЮ, це дозволило б їй відповідати за всі питання стосовно діяльності суддів: призначення, переведення, дисциплінарну відповідальність суддів, звільнення.

— В такому випадку добір кандидатів у судді теж має здійснювати ВРЮ? Чи цю функцію доцільніше залишити за ВККС?

— Закон наділив ВККС, і як це видно з назви, в першу чергу повноваженнями з добору суддів та спеціальної підготовки, а вже потім — дисциплінарного провадження в межах компетенції (стосовно суддів першої та другої інстанцій). Організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, підготовку суддів, підвищення їх кваліфікації, проведення науково-дослідної роботи тощо покладено на Національну школу суддів (НШС).

Тому логічно, що ВККС мала б і у майбутньому зосередитися на доборі, проведенні тестування, інших процедурах підготовки суддів разом з Національною школою суддів.

У багатьох країнах Європи, зокрема у Франції та Португалії, запроваджено саме таку процедуру. Перше кваліфікаційне оцінювання відбувається на базі органу, який має подібні до нашої НШС функції. Потім проходить навчання, після завершення якого — чергове оцінювання. За його результатами відбирають найкращих. Після цього ще може бути стажування, і лише після нього найбільш достойні отримують рекомендації для обрання.

Напевне, подібну систему потрібно запроваджувати й нам.

«Працювати більше фізично неможливо, в добі лише 24 години»

— Із часу відновлення роботи ВРЮ минуло вже понад 100 днів. Чи можна підбити певні підсумки за цей період? На скільки балів ви могли б оцінити свою діяльність та роботу колег?

— Самому оцінювати свою роботу важко. Ми можемо вважати, що зробили дуже багато і зробили найкраще. Разом з тим у засобах масової інформації лунає досить багато критики на нашу адресу. Тому не можу поставити нам оцінку «відмінно», але вважаю: ми зробили те, що мали зробити. Зокрема, прийняли необхідні рішення для звільнення тих суддів, які довго цього очікували, оскільки досягли 65 років чи подали заяви про відставку. Вже є перші результати розгляду матеріалів, які передала Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Нелегко нам далося запровадження автоматизованого розподілу справ. І наразі в роботі цієї системи виникають певні труднощі.

Наприклад, на адресу ВРЮ надходить чимало скарг, які взагалі не стосуються діяльності суддів. Громадяни просять притягнути до відповідальності працівників виконавчих органів, чи розподілити майно, чи допомогти отримати спадщину. Отже виникла необхідність у запровадженні своєрідного фільтру розподілу матеріалів, які має розглядати Рада. Тож одночасно із розглядом матеріалів ми працюємо над удосконаленням і цих процесів.

Загалом можна сказати, що зі своїми завданнями ми справляємося. З 9 червня до 28 вересня проведено 11 засідань Ради, 6 засідань дисциплінарної секції та 8 засідань секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад. Усього на засіданнях Ради прийнято 679 актів.

За вказаний період ВРЮ розглянула 384 матеріали про звільнення суддів з посад, з яких за загальними обставинами — 379, у тому числі у зв’язку із:

• закінченням строку, на який призначено суддю, — 2;

• досягненням суддею 65 років — 14;

• неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я — 5;

• поданням суддею заяви про відставку — 293;

• поданням заяви про звільнення за власним бажанням — 65. За особливими обставинами (у зв’язку з набранням вироком щодо судді законної сили) — 5.

ВРЮ внесла 18 подань про звільнення суддів з посад за загальними обставинами, з них Президенту — 5 (стосовно 10 суддів), до Верховної Ради — 13 (стосовно 306 суддів).

Окрім того, ВРЮ прийняла 45 рішень про внесення подань Президентові щодо призначення кандидатів на посади суддів уперше. Стосовно 2 кандидатів відмовлено у внесенні такого подання, щодо 2 — залишено без розгляду, оскільки вони змінили свій намір стати суддями.

Слід також зазначити, що Рада залишила без розгляду 50 заяв суддів про звільнення з посад за власним бажанням через відкликання таких заяв.

Хоча з огляду на кількість матеріалів, які маємо опрацювати, ця робота не завжди може виконуватися так оперативно, як того хотілося б. Але, на жаль, працювати понад фізичні можливості не виходить, у добі лише 24 години.

— Черга суддів, які прагнули бути звільнені за власним бажанням, по досягненню віку, вже закінчилась?

— Не всі звільнення за віком уже погоджені. Адже на багатьох суддів є нерозглянуті скарги як у ВККС, так і у ВРЮ чи ТСК. Без розгляду цих матеріалів ми не можемо вирішити дані питання. окрема категорія — судді, що співпрацюють із так званими органами правосуддя на тимчасово окупованих територіях України. Стосовно них ми зупиняємо розгляд заяв про звільнення за загальними обставинами і передаємо матеріали до ВККС для вирішення питання про притягнення до відповідальності за порушення присяги судді. Загалом передали вже матеріали стосовно 42 суддів.

«Як би ми не намагалися уникнути помилок, інколи вони все одно траплятимуться»

— Кажуть, що там, де два юристи, — три думки. Наскільки важко 18-ти членам ВРЮ доходити єдиної думки у трактуванні тонкощів законодавства?

— Під час обговорення кожен член Ради висловлює свою точку зору, і часом це відбувається у кілька етапів. Якщо з’являються додаткові аргументи, ще раз обговорюємо питання, а потім голосуємо.

— Чи трапляються випадки, коли вам здається, що рішення очевидне, але питання довго обговорюється?

— Коли рішення стосується долі судді, воно не може бути очевидним. Потрібно зважити всі нюанси, всі думки. Якщо відбувається обговорення, то ми маємо хоча б для себе виключити можливість помилки. Хоча навіть і це не страхує від упущень. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Як би ми не намагалися уникнути помилок, інколи вони все одно траплятимуться. Напевно, тому законодавець і передбачив можливість оскарження наших рішень у Вищому адмінсуді.

— За нинішніх умов посаду голови Ради можна вважати «невдячною», завжди будуть лунати звинувачення і критика. Певні погрози в залі ВРЮ вже прозвучали. Чому за таких обставин ви вирішили увійти до складу Ради й згодом очолили її?

— Досить складне запитання. З огляду на навантаження, яке тут існує, досі невпевнений, що зробив правильний вибір. Але якщо у нас виникла можливість працювати в такому органі, то кому, як не нам виконувати цю роботу.

Нас, дійсно, досить часто критикують, але критику швидше розцінюємо як стимул для поліпшення роботи, оскільки не завжди всі прорахунки вдається помітити самому. Коли критичні зауваження обґрунтовані, ми завжди намагаємось зробити висновки, врахувати зауваження. Водночас критика не завжди конструктивна. Буває і відвертий популізм, і намагання заробити політичний капітал.

Подібні висловлювання не повинні нас зупиняти. Перед нами поставлено завдання щодо очищення суддівського корпусу, ми бачимо проблеми, які виникли за півтора року, впродовж яких Рада не працювала. Тому розуміємо: хоча в нашій діяльності й можуть бути недоліки, але якщо не працюватимемо зовсім — буде значно гірше.

«Є такі судді, яких складно назвати колегами»

— Ви особисто знаете багатьох суддів і маєте спільних знайомих. Чи усвідомлювали, що доведеться розглядати питання про порушення присяги такими колегами? Чи готові до дзвінків з проханням «зрозуміти і пробачити»?

— Ви правильно сказали, що ми з’явилися не на порожньому місці. Й судді, й інші члени Ради працювали в юридичному просторі, тож, звичайно, мають знайомих. Але як під час роботи суддею, так і зараз я використовую просте правило: необхідно прийняти рішення, яке відповідало б внутрішньому сприйняттю ситуації. Якщо вважаю, що відбулося порушення, яке вплинуло на законність судового рішення, то треба розібратися і діяти так, як вимагає закон.

До того ж у нас рішення ухвалюється не одноособово, на що теоретично могли б вплинути якісь суб’єктивні фактори. На засіданнях завжди присутні принаймні 15 осіб, і думка однієї людини вирішального значення не матиме. Тому на прийняття рішення впливає вчинок судді та його наслідки.

— Я пам’ятаю виступи колишнього голови Севастопольського апеляційного господарського суду Володимира Коваля на пленумі ВГС. Мабуть, ви також. Можливо, були з ним заочно знайомі. Чи легко в таких випадках передавати матеріали щодо судді до ВККС, яка, напевне, вкаже на порушення ним присяги? Чи спрацьовує тут принцип «Нічого особистого — лише закон»?

— Такі рішення приймати важко. Ми розуміємо, яка ситуація склалася в країні і, звичайно, абстрагуватися від неї не можемо. Це була кризова ситуація, і кожен мав приймати особисте рішення для себе. Але залежно від того, як особа діяла в цій ситуації, й Рада повинна ухвалити рішення. Дії суддів, котрі залишилися працювати в АР Крим і Севастополі, ми оцінили саме так.

— Раніше ви, напевно, читали відповідні матеріали ЗМІ, можливо, переглядали рішення ВРЮ про звільнення за порушення присяги. Нині ж детально вивчаєте такі матеріали. Це не приводить до розчарування у професії та колегах?

— Дійсно, є такі судді, яких складно назвати колегами, особливо коли видно, що їхні рішення несправедливі. Звичайно, це приводить до певного розчарування. Судді — теж частина суспільства. Ми не можемо сказати, що це якась особлива каста, яка живе в іншому просторі. Ми живемо на цій же землі, в нас так само є сусіди, знайомі. І в умовах, коли в суспільстві є проблеми з корупцією, важко очікувати, що їх уникне судова система.

Але ж ми саме для того і прийшли до ВРЮ, аби, з одного боку, продемонструвати, що судова система насправді не така, якою її сприймає багато громадян, а з другого — зробити її такою, що відповідатиме очікуванням суспільства.

— Ви були призначені до складу Ради Президентом. Чи передбачає це своєрідну відповідальність перед ним?

— Якщо ви знаєте процедуру призначення, то указ Президента був завершальною стадією. В процесі добору було кілька етапів, включно із співбесідою із членами конкурсної комісії.

Зараз, спілкуючись із людьми, що входили до складу конкурсної комісії, розумію, що левова частка відповідальності за вибір кандидатів належала саме їм. Тому стверджувати, що я маю якусь особисту відповідальність перед Президентом, неможливо. Але я розумію, що ми відповідальні перед суспільством, а Президент є лідером тієї частини громадян, які за нього проголосували. Тому в цьому сенсі я, звичайно, відчуваю відповідальність.

— Після призначення ви зустрічалися з главою держави?

— Лише на офіційних заходах — під час засідань Конституційної комісії. Але це не були особисті зустрічі.

— Цьогорічний День юриста відзначається у досить непростих умовах як в юридичній сфері, так і в країні загалом. Що ви хотіли б побажати колегам?

— Колегам я хотів би побажати впевненості у завтрашньому дні, душевного спокою, наскільки це можливо за нинішніх непростих умов, а також, попри все, не забувати, що вони юристи і їхній головний обов’язок — високий професіоналізм. У юристів загалом і в суддів зокрема не повинні опускатися руки, необхідно продовжувати працювати над собою і вдосконалюватися. І, звичайно, суддя має розуміти, навіщо йому потрібні знання. Суддя має пам’ятати, що він слуга суспільства, і вирішувати спори таким чином, аби його вердикти були справедливими та мудрими.