Захищаючи себе і клієнта

Яким чином відбувається страхування діяльності адвокатів за кордоном і про що цей досвід говорить Україні

Тема обов’язкового страхування професійної відповідальності адвоката на перший погляд виглядає певною мірою екзотично. Водночас досвід більшості розвинених країн свідчить про те, що таке страхування має свою історію та усталену практику.

Практика страхування професійної діяльності адвокатів виникла невипадково, вона була продиктована інтересами професії, осіб, що займаються адвокатською діяльністю, та їхніх клієнтів і грунтується на документах міждержавного рівня.

Так, згідно із Загальним кодексом правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства від 1988 р. адвокати завжди повинні бути застраховані від пред’явлення позовів, пов’язаних з недостатньою компетентністю. «Розмір страхування визначається в розумних межах, співвідноситься з ризиком можливих помилок, допущених адвокатами при провадженні професійної діяльності. У випадках неможливості укладення адвокатом договору про страхування згідно з наведеними правилами йому належить довести цей факт до відома клієнтів, які можуть пред’явити до нього відповідний позов», — ідеться у кодексі.

У директиві 98/5/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 16.02.1998 про полегшення практики адвоката в іншій державі-члені, в якій кваліфікація була отримана на постійній основі, зазначається, що незалежно від правил професійної етики, яким підпорядкований адвокат у своїй країні, він зобов’язаний виконувати правила тієї країни, в якій він вирішив практикувати. При цьому директива містить таке положення: «Держава, яка приймає адвоката, має право зобов’язати страхувати свою діяльність або вступити у фонд, котрий гарантує таке страхування згідно з правилами цієї держави. Ця вимога є необов’язковою, якщо адвокат доведе, що у своїй країні він має рівноцінне страхування чи іншу форму гарантії цивільної відповідальності. Якщо ж таке страхування або гарантія недостатні, держава, яка приймає адвоката, має право зобов’язати його додатково здійснити страхування на непокриту частину».

З постанови Європейського суду з прав людини у справі «Граціані-Вейсс проти Австрії» від 18.10.2011 випливає, що в Страсбурзі вважають беззаперечним обов’язкове страхування відповідальності адвокатів. Хоча сама по собі справа безпосередньо не стосується статусу адвоката, заслуговує на увагу такий висновок: «Перед допуском до практики всі адвокати зобов’язані подати до виконавчого комітету асоціації адвокатів докази укладення ними договору страхування цивільної відповідальності зі страховою організацією, уповноваженою на заняття комерційною діяльністю в Австрії, щодо вимог про відшкодування збитків, які можуть бути висунуті проти них у результаті їхньої професійної діяльності. Вони повинні забезпечувати страхування протягом усієї професійної діяльності та надавати відповідні докази за запитом асоціації адвокатів».

Національні особливості

Для того щоб зрозуміти, як реалізується таке страхування на практиці, необхідно вивчити зарубіжний досвід. Так, французький закон «Про організацію професії адвоката» від 1991 р. передбачає обов’язкове страхування професійної цивільної відповідальності захисників. Договір страхування може бути укладений конкретним адвокатом, групою адвокатів або адвокатською організацією. Цей же акт визначає можливість страхування ризику втрати адвокатом цінностей, майна та документів, що належать довірителю і перебувають в адвоката у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

У Німеччині адвокати, так само як і інші працівники, чия діяльність може завдати серйозної майнової шкоди довірителю (податкові консультанти, нотаріуси, лікарі тощо), обов’язково страхують свою професійну відповідальність. Не заборонені німецьким законом і угоди адвоката з довірителем про обмеження відповідальності. Особливо це стосується відповідальності адвоката при виконанні господарсько-правових доручень, де повне відшкодування збитків може бути економічно складним для адвоката.Що ж стосується держав англо-американської системи права, то не все однозначно. Відомо, що в більшості штатів США страхування професійної відповідальності юриста є добровільним (крім Іллінойсу, Орегону). Страховики розробляють поліси з різними умовами виплати страхового відшкодування з урахуванням того, наскільки часто і в якому обсязі юрист притягувався до цивільно-правової відповідальності в минулому. У деяких штатах асоціації юристів створили власні страхові компанії, які, по суті, конкурують з комерційними. Поширена також практика створення асоціаціями юристів за рахунок членських внесків спеціальних резервних фондів для виплати компенсацій довірителям, що постраждали від недобросовісної юридичної практики. У деяких штатах (Аляска, Південна Дакота) в кодексах етики закріплюється правило, що зобов’язує юриста розкривати свій страховий статус потенційному довірителю, а також повідомляти про наявність страхування.

Фахівці стверджують, що в США витрати на страхування професійної відповідальності юристів перевищують всі інші, крім заробітної та орендної плат. Американські юридичні компанії виходять з того, що доведення до суду справ проти них загрожує зниженням прибутку, є серйозним ударом по самоповазі, шкодить діловим зв’язкам, репутації в юридичному співтоваристві.

На відміну від американського і європейського, англійське законодавство не передбачає майнової відповідальності баристера за дії в судовому процесі на підставі того, що це може потягнути за собою перегляд судових рішень тільки під приводом його неякісної роботи. Разом з тим інша категорія англійських адвокатів —
соліситори зобов’язані мати професійну страховку, повинні робити відрахування в компенсаційний фонд, який гарантує, що в разі недобросовісної поведінки соліситора клієнти не постраждають у фінансовому відношенні. Питання страхування та компенсаційні фонди перебувають у компетенції Товариства юристів.

Російське законодавство в цьому питанні «просунулося» дещо далі українського. Так, згідно з пп.6 п.1 ст.7 закону «Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації» від 31.05.2002 адвокат зобов’язаний здійснювати страхування ризику своєї професійної майнової відповідальності. Однак законом від 3.12.2007 дію цього підпункту зупинено до дня набрання чинності актом, що регулює питання обов’язкового страхування професійної відповідальності адвокатів.

Вітчизняний проект

Таким чином, розуміння суті адвокатської діяльності, обізнаність у світовому досвіді регулювання такої діяльності дають підстави сподіватися, що українська адвокатура «приречена» на запровадження інституту страхування професійної відповідальності. При цьому йдеться не тільки про логіку цієї сфери діяльності, а й про елементарне виконання законодавства. Адже держава зобов’язана забезпечити дотримання вимог закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», відповідно до якого Україна прагне до забезпечення інтеграції в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі. До того ж метою нашої держави є серед іншого перехід на європейську модель якості та безпеки продукції.

На такі зміни і спрямований проект «Про внесення змін до деяких законів України (щодо обов’язкового страхування професійної відповідальності адвоката)». Як повідомляв «ЗіБ», відповідно до ініціативи страхування професійної відповідальності адвоката поширюватиметься на страхові випадки, що виникли внаслідок ненавмисних професійних помилок або недбалих дій адвоката. Недбалі дії помічника адвоката, стажиста, особи, яка перебуває в трудових відносинах з адвокатом, або іншої, залученої адвокатом особи, також пропонується вважати страховим випадком.

Особа ж, яка не уклала договору страхування ризиків професійної майнової відповідальності, до складення присяги адвоката не допускатиметься.

При всій своїй економічній обтяжливості цей проект за своєю суттю і наслідками можна вважати реформаторським. Важко прогнозувати, коли саме він буде прийнятий, але логіка розвитку подій підказує, що з розширенням ринку юридичних послуг, із зростанням кількості адвокатів та адвокатських об’єднань, появою на юридичному просторі країни великих компаній, особливо тих, що працюють із закордонними клієнтами, буде формуватись певний попит на послуги зі страхування цивільної відповідальності адвокатів. Поки що добровільного.

Серед ризиків, що будуть страхуватися, зокрема, можуть бути:

— ненавмисні професійні помилки, допущені під час виконання посадових обов’язків;

— помилкове тлумачення законодавства;

— пропуск термінів подання скарг;

— суттєві помилки при оформленні або підготовці документів;

— несповіщення клієнта про наслідки вчинюваних юридичних дій;

— ненавмисне розголошення даних, що стали відомі у зв’язку з професійною діяльністю, у тому числі і після складання повноважень або звільнення.

При цьому зрозуміло, що сам по собі «програш» не може бути страховим випадком, але якщо він став можливим у зв’язку з тим, що адвокат допустив процесуальне порушення (наприклад пропуск термінів, неправильне оформлення або втрату документа), то можна говорити про настання страхового випадку і розраховувати на відшкодування.

Можна передбачити, що виникне безліч складних питань, пов’язаних зі встановленням вини адвоката. У такому випадку, ймовірно, буде потрібний висновок іншого адвоката, бажано визнаного фахівця в конкретній галузі права, який засвідчив би дотримання колегою мінімальних стандартів надання юридичних послуг.

Визначальною може також стати думка самої страхової компанії, що грунтуватиметься на її обізнаності про кількість конфліктних ситуацій за участю адвоката, характер порушення обов’язків (звичайна неуважність, груба недбалість або умисна поведінка), чисельність і характер дисциплінарних стягнень, особисту зацікавленість в результаті справи тощо.

Наразі ж на сайтах багатьох великих юридичних компаній не вдалося знайти інформації про те, що вони застрахували ризики своєї професійної діяльності. Це при тому, що деякі з них повідомляють про наявність філіалів за кордоном, у тому числі в країнах ЄС. Можливо, тимчасово.

Коли ми несемо гроші в банк, то обов’язково з’ясовуємо, чи є цей банк учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. І це, мабуть, перше, про що сповіщає банк на своєму сайті або в рекламному буклеті. Напевно, із часом клієнти шукатимуть інформацію про фінансові гарантії і на сайтах адвокатських об’єднань.