У пошуках скарбів

За закликами РАУ щодо забезпечення захисту правників можуть приховуватися більш прагматичні цілі

Аби запобігти одержавленню адвокатури в системі безоплатної правової допомоги, Рада адвокатів України створить спеціальну комісію. Передбачається, що вона має виявляти порушення, які допускає Міністерство юстиції при виконанні меморандуму, укладеного з правниками, щодо БПД. Однак окремі фахівці говорять про зовсім інші цілі створення комісії.

Справжня мета на поверхні?

На першому цьогорічному засіданні РАУ, яке врешті-решт відбулося після завершення ІІІ з’їзду, обговорювалися питання щодо діяльності органів адвокатського самоврядування Донецької та Луганської областей, вступу Національної асоціації адвокатів України до міжнародних неурядових організацій тощо. Крім того, керманичі органу вчергове висловили занепокоєння щодо неналежного захисту професійної діяльності своїх підопічних. Цього разу загрозу побачили в системі безоплатної правової допомоги.

На думку голови Національної асоціації адвокатури України, голови РАУ Лідії Ізовітової, ця загроза полягає в «одержавленні національної адвокатури». Перші підвалини для цього були закладені призначенням чиновників на управлінські посади в центрах БПД. Зважаючи на європейський досвід, зазначила Л.Ізовітова, центрами БПД мають керувати адвокати, а підпорядковуватись вони повинні регіональним радам адвокатів. Лише за таких умов НААУ та РАУ зможуть контролювати якість надання правничих послуг та процес захисту самих правників.

Аби виявити можливі порушення в системі БПД, РАУ прийняла рішення про створення спеціальної комісії, яка перегляне меморандум, підписаний з Міністерством юстиції в цій частині. Це рішення викликало неоднозначну оцінку фахівців, з якими поспілкувався «ЗіБ» після завершення засідання.

Ідея підпорядкування БПД адвокатурі так чи інакше почала просуватись чи не з моменту створення самої системи. Активність керманичів самоврядних адвокатських органів у цьому напрямі змусила деяких правників задуматись над тим, навіщо ж НААУ, РАУ — інституціям, котрі й собі ради не завжди можуть дати — брати на себе додатковий тягар, яким може стати система БПД, з усіма центрами, адвокатами, апаратом тощо.

Зокрема над цією проблемою в одній зі своїх статей розмірковує адвокат Ірина Кузіна, яка брала участь в одному з круглих столів НААУ, присвячених цій темі. Аналізуючи мотивацію НААУ, РАУ, вона приходить до вельми цікавого питання: а хто ж у цьому випадку стане розпорядником державних і не тільки коштів?

Відповідно до законодавства, йдеться у статті, в разі підпорядкування місцевим радам центри втратять статус бюджетних організацій, а отже, і можливість розпоряджатися бюджетними грошима. За логікою, розпорядником мають стати самоврядні адвокатські органи, що, на думку І.Кузіної, значно подовжує етап надходження коштів до конкретного адвоката. Тож чи не доступ до фінансування системи, розмірковують інші експерти, спонукає самоврядні органи втягуватись у боротьбу за БПД, а головне — чи варта справа заходу?

Залишені за бортом

На перший погляд, «собівартість» системи БПД не гідна великої уваги, про що, зокрема, свідчить лист Міністерства юстиції від 13.02.2015 №60-0-2-15/25. У цьому документі, надісланому народному депутату Олегу Купріенко у відповідь на його запит з приводу доцільності використання коштів для функціонування системи БПД, йдеться про таке: «Фактичні видатки на БПД у 2014 році становили 23698,8 тис. грн. Фактичні видатки на оплату послуг і відшкодування витрат адвокатів у 2014-му — 54007,7 тис. грн.».

Водночас головний «безоплатник» Андрій Вишневський в інтерв’ю «ЗіБ» говорив про те, що тільки заборгованість держави перед адвокатами, що надають БПД, сягає кількох мільйонів гривень. А в одному з останніх інформаційних дайджестів системи указано, що на поточний рік у бюджеті на її потреби передбачено 269,6 млн грн. І це лише державні кошти.

Також БПД переймаються й іноземні «донори». За інформацією, озвученою головою Ради адвокатів Київської області Петром Бойком на ІІІ з’їзді адвокатів, закордонні вливання у БПД нині становлять кілька мільйонів євро та доларів. При цьому відомостей про те, на що витрачено ці кошти, у вільному доступі немає. А величезні офіси та чимала кількість неюридичного персоналу в системі (про що окремо наголошувалося на засіданні РАУ) є приводом для підозр у нецільовому використанні допомоги.

Також звинувачення лунають і в бік Мін’юсту. Це й не дивно, адже саме міністерству підзвітна система БПД. Зокрема, в тому ж дайджесті йдеться про проект щодо посилення управлінської підзвітності через запровадження системи фінансового управління та контролю. В ньому задіяні посадовці міністерства та координаційного центру з надання БПД, а також іноземні фахівці. А от вітчизняні правники, які, на переконання того ж керівництва НААУ, РАУ, є основою механізму безоплатної правової допомоги, залишаються за межами трикутника «Мін’юст—БПД—донори».

Якщо ділити, то на всіх

Зважаючи на це, експерти у своїх коментарях «ЗіБ» припускають, що основним завданням комісії, яку створює РАУ, може стати пошук не порушень, а фінансів, аби керманичі самоврядних органів могли предметно вести діалог з посадовцями. Ця думка підтверджується і виступом Л.Ізовітової, в якому вона закликала «подумати про те, як зробити так, щоби ця допомога надавалась усім адвокатам».

В цьому разі, переконані фахівці, робота комісії буде надзвичайно проблематичною, адже чиновники, судячи з листа №60-0-2-15/25, не квапляться надати публічності фінансовим питанням. Отже, самоврядним органам доцільніше було б зосередитися на самостійному пошуку фінансування.

коментар

Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, директор Координаційного центру з надання правової допомоги:

— Найголовнішим підтвердженням того, що в незміненому вигляді адвокатура може становити загрозу успішному впровадженню судової реформи, є формат і результати ІІІ з’їзду адвокатів України, проведеного, на мою думку, з численними порушеннями закону і правил адвокатської етики.

Що ж стосується місця та ключової ролі адвокатів у корупційних механізмах системи правосуддя, то опубліковано цілу низку наукових праць, наприклад дослідження М.Буроменського, О.Сердюка та М.Осики, проведені під егідою Ради Європи, на яких, зокрема, і базується моя думка із цього питання.

У діях керівництва Національної асоціації адвокатів України стосовно мене особисто я бачу порушення моїх прав як адвоката і громадянина, тиск на мене як на службову особу, а також тиск на органи адвокатського самоврядування.

Жодних правових підстав, жодних аргументів не існує для передання управління системою безоплатної правової допомоги до НААУ. БПД — державна гарантія і соціальна програма Уряду. Організація її надання — це відповідальність і обов’язок держави згідно з нормами міжнародного права.

Єдиною метою підім’яти систему БПД є її асиміляція і руйнування, оскільки вона стала інкубатором для нової генерації адвокатів, що впевнено йде на зміну тим, хто прагне й надалі тримати адвокатуру розділеною, пригніченою, залежною і керованою.