Нащадок махараджів хоче через суд повернути діамант «Кохінор»
Британський музей може опустіти, якщо деякі країни, наслідуючи приклад Індії, наполегливо зажадають повернути свої експонати.
Нащадки останнього махараджі Сикхської імперії вирішили повернути скарби, вивезені до Великої Британії з Індії в колоніальну епоху. Вони претендують на знаменитий діамант «Кохінор», що прикрашає корону британських монархів, золотий трон сикхських імператорів, а також рештки останнього махараджі, ще підлітком вивезеного до Шотландії.
До суду звернулася сім’я 50-річного Джасвіндера Сингха Сандханвалії, який живе в Амстердамі. Він і його родичі хочуть на підставі історичних документів довести, що є спадкоємцями останнього сикхського махараджі Дуліпа Сингха. Якщо їм це вдасться, Індія отримає шанс отримати скарби, повернення яких безуспішно вимагає з часу отримання незалежності. Розглядати справу Дж.Сингха буде суд у місті Чандигарх — столиці Пенджабу, на території якого до початку британської колонізації знаходилася Сикхська імперія.
Головним доказом спорідненості Джасвіндера з махараджами є лист його предків, адресований Дуліпу. Для Дж.Сингха найважливішим місцем у цьому посланні є одна-єдина фраза, в якій автори листа дякують махараджі за призначення їх своїми спадкоємцями.
Ця фраза вселила в Джасвіндера надію на те, що він зможе відсудити у Великої Британії скарби сикхів, і в першу чергу відомий діамант «Кохінор».
До середини XIX століття камінь був у Д.Сингха — махараджі Сикхської імперії, що проіснувала на півночі сучасної Індії з 1799 до 1849 року. 15-річного Дуліпа, що прийняв християнство, британці забрали до Шотландії, де виховували в традиціях місцевої аристократії, а також вивезли алмаз «Кохінор» і золотий трон сикхів. Офіційно було оголошено, що Дуліп підніс їх у дар королеві Вікторії.
У Великій Британії алмаз спочатку не справив особливого враження. Європейцям він здався недостатньо витонченим, і його було вирішено віддати голландським ювелірам на обробку. В результаті камінь утратив майже половину своєї ваги: замість 186 карат став важити 109. Діамант переходив з однієї корони в іншу, поки в 1937 році не опинився у вінці королеви Єлизавети всередині мальтійського хреста. Там він знаходиться до цього часу.
Індійці вимагають повернути камінь з 1947 року — з того часу, як отримали незалежність.
Лондон завжди мотивував свою відмову повернути коштовності тим, що алмаз був подарований королеві Вікторії його законним власником. Британському прем’єр-міністру Девіду Кемерону довелося пояснювати, що, коли він погодиться віддати щось одне, Британський музей відразу ж опустіє: свого будуть вимагати Єгипет і Греція.
Такі пояснення, звичайно, не задовольнили індійців, і вони з радістю підтримають позов Джасвіндера. І не виключено, що чандигархський суд винесе рішення на його користь.