Закон і Бізнес


Під тиском вулиці та грошей

Хто та яким чином намагається вплинути на судові рішення?


№51 (1193) 20.12—26.12.2014
ІГОР ВЕРХОГЛЯД
4864

За словами суддів, найбільший тиск на них чинять учасники мітингів і журналісти. Водночас такі слова дещо здивували експертів, на думку яких законники не до кінця щирі. Про зовсім інші чинники впливу на третю гілку влади говорять і адвокати.


Сказати все

Як здійснюється вплив на Феміду, спробували з’ясувати в Центрі суддівських студій, експерти якого за підтримки Ради суддів провели моніторинг незалежності законників. Свою думку висловили як самі судді, так і адвокати. Передбачалося дослідити також позицію прокурорів, однак ті проігнорували більшу частину надісланих анкет, і, як наслідок, вибірку не можна було вважати репрезентативною.

Якщо ж говорити про суддів, то, як запевняють у центрі, в опитуванні взяли участь 1311 осіб. Це навіть дещо більше, ніж було надіслано анкет, оскільки в деяких установах їх копіювали, щоб узяти участь у дослідженні могли всі охочі.

Організатори заходу поцікавились у суддів: «Які особи намагаються неправомірно впливати на позицію суду під час розгляду справ?» Відповідаючи на це запитання, 61,5% суддів указали на учасників мітингів і пікетів, 48,2% — на членів політичних партій, а 47,3% — на ЗМІ, з незначним відривом від яких розташувалися представники громадських організацій та народні депутати.

Коли це ж питання поставили адвокатам, відповіді були кардинально інші. 76,1% з них сказали, що впливати на суддів намагаються голови судів, де розглядаються справи. Стільки ж адвокатів указали на прокурорів, а 65% — на голів та суддів з вищих інстанцій. Щоправда, експерти звернули увагу на те, що відповіді адвокатів могли базуватися на минулому досвіді — після того як законники самі почали обирати очільників судів, вплив останніх мав суттєво зменшитись.

Говорячи ж про те, які форми впливу використовуються, 76,8% суддів сказали про погрози ініціювати звільнення чи притягнути до дисциплінарної відповідальності, а 44,7% — про погрози ускладнити професійну кар’єру.

Про зовсім інші форми впливу говорили адвокати. За оцінками 83,8% з них, для впливу на суддів використовується хабар. Крім цього, кожен другий адвокат указав на допомогу у вирішенні особистих проблем судді та сприяння його зростанню в службовій діяльності.

Також організатори моніторингу запитали в законників, чи відомі їм факти корупційних дій та хабарниц­тва колег. Відповіді на це запитання різнилися залежно від рівня установи. Так, у місцевих судах ствердно відповіли 20,4% законників, у апеляційних — 26,9%, а у вищих судах зізналися, що знають про факти корупції, 34,9% осіб.

Про що говорять цифри?

Як відзначив експерт Центру суддівських студій Андрій Алєксєєв, аналізувати результати опитування було складно, оскільки загальна думка суддів мала певні суперечності. Так, за його словами, першим за важливістю чинником, що впливає на повагу до суддів і на ставлення суспільства, законники назвали професіоналізм (86,2%). Водночас найважливішим чинником, що негативно впливає на незалежність суддів, названо приниження політиками авторитету судової влади. Потім ідуть політична заангажованість і непрофесіоналізм ЗМІ, а також публічне оцінювання судових рішень посадовими особами.

А.Алєксєєв робить висновок, що, з одного боку, у суддів є дуже відверта позиція в питаннях професіоналізму, крім цього, вони визнають корупційні загрози. Водночас негативними чинниками, які впливають на стан незалежності суддів, фактично називають суспільну критику. «Мабуть, єдиним поясненням цього є роздвоєння особистості абстракт­ного судді. Як звичайний громадянин, він добре розуміє, що не все гаразд у судовій системі, бачить проблеми, які потрібно вирішувати. Можливо, він навіть готовий до змін. Але як частина суддівської корпорації, він ментально стає іншим і починає шукати загрозу в усіх спробах відкрити суспільству цю закриту корпорацію, не хоче сприймати критику та виступає проти будь-яких змін», — наголосив експерт центру.

Своє здивування тим фактом, що, на думку суддів, найбільше на них тиснуть вулиця та ЗМІ, висловила й медіа-юрист ГО «Інститут розвитку регіональної преси» Людмила Панкратова. За її словами, учасники мітингів не мають жодних можливостей для впливу на судове рішення. Крім цього, впродовж останніх років під час розгляду всіх резонансних справ під стінами судів традиційно збиралися мітинги, а процес розгляду справ завжди висвітлювали журналісти. Разом з тим судові рішення, як правило, виявлялися протилежними тим, яких вимагали учасники акцій протесту.

П’ятдесят на одного

Водночас самі судді запевняють, що тиск вулиці — не їхня вигадка, а реальність. Як розповів суддя Верховного Суду Василь Гуменюк, бувають випадки, коли на судове засідання заходить до 50 людей, які називають себе представниками якоїсь громадської організації та повідомляють, що захищатимуть одну зі сторін у справі. При цьому може бути абсолютно очевидно, що ця сторона не права. Після того, як ухвалюється рішення, «вболівальники» сторони, яка програла, можуть погрожувати суддям люстрацією. Крім цього, громадські активісти роблять фото суддів. Звісно, зауважив В.Гуменюк, ніхто не забороняє фотографувати в залі суду, але виникає запитання: навіщо це робиться? Можливо, лише для демонстративного тиску, а можливо, хтось використає ці фото для того, щоб згодом знайти законника й помститися.

При цьому суддя ВС наголосив, що на нього та його колег тиснути складно, але в місцевих судах справу розглядає тільки один суддя, і впоратись із натовпом йому надзвичайно важко.

Тому, на переконання В.Гуменюка, необхідно розробити пам’ятку для громадян, де чітко прописати, які вони мають права під час судового розгляду справи.

Про факти тиску на третю гілку влади повідомив і заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Євген Літвінов. За його словами, до суду надходить велика кількість листів від громадських організацій, які повідом­ляють, що «беруть під свій контроль» розгляд конкретної справи. При цьому в листах уже фактично вказано, на який результат ті люди розраховують.

У свою чергу голова Ради суддів Валентина Сімоненко звернула увагу на вплив ЗМІ при формуванні довіри до третьої гілки влади. На її думку, одна з проблем негативного ставлення до судової системи полягає в тому, що наслідки дій якогось конкретного законника поширюються на всіх його колег.

Та навіть незважаючи на це, переконана В.Сімоненко, значна частина громадян усе ж довіряє судам — в іншому разі не зверталися б до них по захист. Голова РСУ наголосила, що відповідно до одного із соціологічних досліджень серед тих громадян, які мали справу із судом, рівень довіри до нього — понад 70%, а серед тих, хто ні — менш ніж 9%. «Тому такий рівень довіри — результат не роботи суддів, а громадської думки, яку формують у тому числі й ЗМІ», — наголосила В.Сімоненко.