Голова ВСС Л.Фесенко:
«Завдяки ухваленню закону відчутною стала мінімізація політичної складової при формуванні судової системи»
Найоб’єктивніше будь-яку реформу здатні оцінити ті, кого вона безпосередньо стосується. Тому «ЗіБ» звернувся до голів усіх вищих спеціалізованих судів з проханням стисло підбити підсумки перших двох років дії закону «Про судоустрій і статус суддів», а також інших актів, ухвалених за цей час задля зміцнення судової системи в Україні.
— Леоніде Івановичу, як би ви оцінили стан судової системи після глобальних законодавчих змін у сфері судочинства?
— Два роки діяльності судової системи за новим законодавством дозволили дійти позитивних висновків щодо створення, формування та побудови організаційної діяльності і структури ВСС відповідно до вимог закону «Про судоустрій і статус суддів» та його значного впливу на судову систему в цілому. Нарешті поставлено крапку в дискусії про систему судів загальної юрисдикції: функціонують місцеві, апеляційні, вищий спеціалізований і Верховний суди з чітко окресленими повноваженнями, які не перетинаються.
Крім того, чітке визначення судів касаційної інстанції та створення ВСС сприяли забезпеченню права людини на захист компетентним судом та законодавчому усуненню дискримінаційного підходу до перегляду судових рішень у цивільних і кримінальних справах, що, безперечно, є важливим надбанням у сфері судочинства. Слід згадати, що до 2010 року тільки в господарській та адміністративній юрисдикції існували вищі спеціалізовані суди, рішення яких могли бути оскаржені у Верховному Суді.
За підсумками роботи в першому півріччі 2012 року можна стверджувати, що є тенденція до збільшення надходження справ і матеріалів до ВСС. На розгляд до нашого суду надійшло майже 48,8 тис. касаційних скарг, справ та заяв, що на 21,4% більше, ніж у першому півріччі 2011 року (40,1 тис.). З них 37,5 тис. касаційних скарг та справ, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, та 11,3 тис. кримінальних справ та касаційних скарг.
Така кількість справ і матеріалів свідчить, що суд залишається останньою інстанцією, до якої громадяни звертаються по захист своїх прав та інтересів. Це є підтвердженням високого рівня довіри людей до судової системи, хоча іноді лунають тенденційні й невиправдані протилежні твердження. Тож, незважаючи на постійне збільшення навантаження, судова система працює дієво, хоча й потребує нагального законодавчого вирішення деяких питань організації правосуддя та порядку здійснення судочинства.
— Який із законодавчих актів, ухвалених за цей час, мав воістину доленосне значення для подальшого розвитку судової влади?
— Прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» стало важливим кроком у розбудові державності. Закладено механізми, які дозволяють його нормам бути не декларативними, а реально працювати. До цього тривалий час вирішення питань структури судової влади здійснювалось у площині процесуального законодавства. Прийняття реформеного закону сприяло оновленню поглядів на вітчизняну систему судової влади, закріпленню постулатів та принципів, що дають можливість належним чином функціонувати її органам та бути вагомим чинником у механізмі захисту прав і свобод наших громадян.
Завдяки ухваленню закону відчутною стала мінімізація політичної складової при формуванні судової системи. Адже спрощення процесу обрання та призначення суддів сприяє більш оперативному поповненню судових органів новими кадрами. Дворічний досвід довів, що завдяки реформеному закону правосуддя здійснюється саме так, як того вимагає Конституція.
Однак закон, як і будь-який інший законодавчий акт, що регулює комплексні суспільні відносини, не є бездоганним і містить низку положень, що потребують подальшого доопрацювання та врегулювання. Одним з основних у цьому переліку є питання соціального забезпечення суддів і суддівської винагороди.
Безперечно, окремої уваги заслуговує й нормативне закріплення суддівського самоврядування як однієї з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів.
— Які законодавчі акти, на ваш погляд, варто розробити та прийняти найближчим часом для подальшого зміцнення незалежності судової системи?
— Якість та ефективність здійснення правосуддя в державі залежать від професійності та самовідданості в роботі суддів та працівників апарату, що, серед іншого, залежать від належного організаційного та фінансового забезпечення. На жаль, судовою реформою 2010 року в частині, що стосується фінансових гарантій для суддів, не було розв’язано всіх проблем у повній мірі. Головне питання полягає у відповідності суддівської винагороди положенням ст.126 Конституції щодо незалежності суддів. Оплата праці суддів повинна відповідати професії та виконуваним обов’язкам, а також бути достатньою, щоб захистити служителів Феміди від дії чинників, через які можна впливати на їхні рішення. Тому зрозуміло, що це питання потребує законодавчого врегулювання.
Невід’ємною складовою незалежності суддів також є гарантії їх соціального забезпечення, оскільки в окремих випадках становище суддів буває гіршим, ніж працівників правоохоронних органів та державних службовців. Також існує проблема обчислення відпусток суддів, які на сьогодні відповідно до закону обчислюються в робочих днях. Разом з тим закон «Про відпустки» чітко визначає правила обчислення відпусток у календарних днях, що призводить до законодавчої колізії та до обмеження права судді на відпочинок. Тому нагальною є необхідність приведення закону «Про відпустки» у відповідність до положень закону «Про судоустрій і статус суддів».
Питання здійснення судочинства також потребують законодавчого врегулювання шляхом унесення змін до відповідного процесуального законодавства, насамперед цивільного. Протягом двох років ВСС розроблено та надіслано суб’єктам законодавчої ініціативи 4 важливі законопроекти, спрямовані на вдосконалення цивільного процесу, зокрема щодо наказного провадження, заочного розгляду справ, апеляційного та касаційного перегляду судових рішень. З огляду на наявні типові недоліки й помилки в практиці судів загальної юрисдикції різних інстанцій згадані законопроекти, на нашу думку, потребують якнайшвидшого розгляду та ухвалення.
У листопаді цього року набуває чинності новий КПК, з яким пов’язують початок нової епохи у сфері захисту прав і свобод громадян за сучасними європейськими стандартами. Вважаю, що це потребує від суспільства інших підходів до сприйняття місця й ролі суду в системі органів державної влади.