Судова реформа: крок за кроком

За два останні роки Україна пройшла шлях, до якого до цього лише придивлялася

Незалежне правосуддя — обов’язкова умова розвитку незалежної правової держави. Очевидно, що саме через те два роки тому одним з основних напрямів перетворень у країні глава держави назвав судову реформу. Завдяки зусиллям команди однодумців, котрі об’єдналися навколо розроблення законодавчих ініціатив, її було проведено в найкоротші строки. Потім крок за кроком зміцнювалася незалежність судової влади, а вся система правосуддя переорієнтовувалася на головну мету — захист прав кожного громадянина України. Пригадаємо, що ж було зроблено за ці два роки.

Зміцнення незалежності

Закон «Про судоустрій і статус суддів», який був ініційований главою держави й набрав чинності в липні 2010 року, заклав фундамент для побудови принципово нової судової системи. Він розмежував повноваження органів суддівського самоврядування, дисциплінарних органів і судових спеціалізацій, тим самим погасивши конфлікти, які до цього стрясали третю гілку влади. Крім того, судова система була виведена з під впливу найвищих політичних органів, виконавчої влади, парламенту, різного роду чиновників.

Причому глава держави навмисно відмовився від утручання в процедуру першого призначення суддів, і тепер ця конституційна функція має церемоніальний характер: видання указу Президента за поданням Вищої ради юстиції й урочисте складання присяги молодими суддями. Приклад гаранта наслідувала Верховна Рада, встановивши в законі, що ніяких додаткових співбесід із суддями, котрі претендують на обрання безстроково, проводити не будуть. І фактично останньою інстанцією, що оцінює, чи можливе продовження суддівської кар’єри, стала Вища кваліфікаційна комісія суддів. Нагадаємо, що на деполітизації формування суддівського корпусу особливо наполягали експерти Ради Європи, й Україна прислухалася до їхніх рекомендацій.

Цього року, як відзначають експерти, був зроблений ще один крок до зміцнення незалежності української Феміди: органи прокуратури позбулися важелів впливу на суддів через ініціювання перевірок у Вищій раді юстиції. Додамо до цього новий механізм формування складу ВРЮ, реалізація якого дозволить представникам судової системи вже найближчим часом отримати більшість у цьому конституційному органі, його нові повноваження щодо призначення керівників судів й отримаємо міцний фундамент для незалежності судової системи. Системи, яка здатна самостійно, без узгоджень з будь-яким іншим органом виконавчої або законодавчої влади, вирішувати всі питання організації своєї діяльності.

Об’єктивний відбір

Принципово нові підходи були закладені в реформеному законі в частині доступу до професії судді. Якщо раніше на долю претендента на мантію впливала ціла низка інстанцій, починаючи з окружної кваліфікаційної комісії суддів то після проведення реформи цей вплив зведено до мінімуму. Нині добір кандидатів проходить за складною процедурою анонімного тестування, що проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Причому, в повній відповідності з рекомендаціями європейських експертів, більшість в її складі мають саме представники третьої гілки влади. І в цілому, як відзначають представники міжнародних організацій, ВККС забезпечила виконання покладеної на неї найважливішої функції — формування висококваліфікованого суддівського корпусу.

Як показала практика перших двох відборів кандидатів на суддівські посади, нова процедура дозволила досягти максимальної об’єктивності при проведенні конкурсу. Показово, що анонімне тестування стало непереборним бар’єром для цілого ряду працівників органів виконавчої влади, Адміністрації Президента, що зайвий раз доводить прозорість добору.

Водночас можливість одягти мантії отримали вихідці з української глибинки. Це означає, що судова система поповнюватиметься новими, не зіпсованими владою та зв’язками молодими юристами, для яких служіння Феміді — дійсне покликання.

Сама ж система поступово очищається від випадкових людей, для яких мантія асоціювалася виключно з владними можливостями. На думку експертів, цей процес очищення — одна з ключових гарантій того, що судова система не перетвориться на закриту корпорацію, де питання призначення, просування сходами кар’єри вирішувалися б кулуарно. А значить, такі явища, як рейдерство, корупційні схеми, багаторічні процеси з порушенням усіх розумних строків стануть винятково рідкісними для українського правосуддя.

Декриміналізація бізнесу

Серед зобов’язань, які наша держава взяла перед Радою Європи, були, зокрема, ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу, нових законів про прокуратуру та про адвокатуру.

Першою ластівкою став закон про декриміналізацію економічних злочинів. На думку фахівців, він навіть прогресивніший, ніж законодавство деяких європейських країн, оскільки держава зробила крок назустріч підприємцям, установивши нові правила відносин між правоохоронною системою та бізнесом.

Зміни, внесені до ще чинного Кримінально-процесуального кодексу, до Кримінального, Митного кодексів, а також до Кодексу про адміністративні правопорушення, дозволили забезпечити максимальні гарантії свободи для підприємців на кожному з етапів кримінального провадження: під час затримання, обрання запобіжного заходу, його зміни й призначення покарання.

Крім того, на думку експертів, закон істотно знизив корупційні ризики в податкових органах, в органах прокуратури, що здійснюють нагляд за ними, і в судах. Це означає, що рано чи пізно держава отримає якісно новий інтелектуальний рівень податкового міліціонера, прокурора, судді. Оскільки старі методи тиску на затриманого чи обвинуваченого з метою отримання зізнавальних показань стануть марними. А людина, котра потрапила в поле зору правоохоронних органів, унісши заставу й перебуваючи на волі, зможе якісно готуватися до свого захисту. І лише в суді кожна зі сторін у змагальному процесі обстоюватиме свою правоту.

«Друга Конституція»

Безумовно, однією з найважливіших подій у житті українського суспільства не тільки цього року, а й, мабуть, за останні 15 років стало ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу. Не випадково його відразу ж охрестили «другою Конституцією» нашої держави. Цей документ, який набере чинності менш ніж через 3 місяці, покликаний забезпечити створення ефективної системи захисту основних прав і свобод людини, допомогти подолати проблеми, що існують у сфері кримінального судочинства.

На думку всіх сторін кримінального процесу, новий КПК суттєво наблизить Україну до європейських стандартів у сфері правосуддя. З одного боку, підуть у минуле невиправдане тримання під вартою, ігнорування строків кримінального провадження, відсутність ефективного судового контролю за обмеженням прав громадян. Натомість, зокрема завдяки новому закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що істотно розширив права й гарантії захисту, українці отримають реальну змагальність і рівність сторін у кримінальному процесі.

Як наслідок, Україна перестане бути притчею во язиціх для європейського співтовариства через тривалість судових процесів, недоступність правосуддя або до смішного малої кількості виправдувальних вироків. А в громадян нашої країни з’являться якісно нова система правових інструментів для захисту своїх прав і свобод.

Серед революційних новел КПК експерти особливо відзначали відміну стадії порушення кримінальної справи, введення технології дистанційних слідчих дій, електронного документообігу, електронного контролю за особами, яким суд обмежив право на пересування, використання засобів аудіо- й відеофіксації, введення інституту угод про визнання провини. Передбачається, що за рахунок скорочення та спрощення процедури розслідувань терміни досудового й судового розгляду справ щодо кримінальних проступків обчислюватимуться не роками, як тепер, а днями.

В Україні нарешті з’явиться інститут присяжних, наявність якого передбачена Конституцією, але який за 16 років з моменту ухвалення Основного Закону так і не був уведений. І хоча така модель критикувалася противниками нового кодексу, більшість експертів, включаючи міжнародних, схиляються до думки, що вона принаймні не виявиться мертвонародженою через брак коштів у держбюджеті.

Водночас наголошувалося, що поява інституту присяжних допоможе знизити ризики тиску на суд, а також дасть можливість громадянам, які ввійдуть до кола присяжних, на власному досвіді оцінити справедливість українського правосуддя. Це, у свою чергу, зміцнить незалежність судової системи і, поза сумнівом, підвищить довіру суспільства до людини в мантії.

Реформа в перспективі

Звичайно ж, іще рано говорити про закінчення реформи: пройдено максимум половину шляху. Адже частину нововведень необхідно закріпити на рівні Основного Закону, що, певно, буде зроблено в межах конституційного процесу. Багато новацій потребуватиме копіткої роботи щодо їх упровадження, а також переосмислення нової ролі та місця кожного з учасників судового процесу.

Крім організаційної незалежності, судова система повинна кінець-кінцем отримати реальну фінансову самостійність. Першим кроком у цьому напрямі став закон «Про судовий збір», що діє в Україні з листопада минулого року. Тепер обговорюється необхідність змінити самі принципи формування бюджету органів правосуддя, щоб реформи, які проводяться, не натикалися на недостатнє матеріально-технічне забезпечення. Можливо, шляхом розширення повноважень органів суддівського самоврядування в цьому питанні.

На черзі — реформа пенітенціарної системи. Відомо, що вже готуються пропозиції про зміни в законодавстві, пов’язані з діяльністю виправних установ. Адже деякі інструкції, якими дотепер керуються в пенітенціарній системі, трохи молодші за радянську державу. Очевидно, що для сучасної України неприйнятна сама ідеологія, закладена в основу цих документів.

На думку експертів, не можна відкладати в довшу шухляду і створення Державного бюро розслідувань, до компетенції якого належатиме розслідування протиправних дій правоохоронців, суддів і чиновників високого рангу. Як тільки цей орган буде сформований, автоматично закінчаться слідчі повноваження прокуратури за всіма категоріями справ.

Якщо підбивати проміжні підсумки, можна констатувати, що за два останні роки сформувалася команда однодумців, яка стала рушійною силою судової реформи був. У результаті їхньої ефективної законодавчої діяльності був пройдений шлях, до якого до цього тільки придивлялися. І, судячи з нових законодавчих ініціатив, зупинятися на цьому шляху ніхто не збирається…