Зелене світло демобілізації

Колишні військові отримали рекомендації для нової роботи

Члени Вищої кваліфікаційної ко¬місії вирішили не за¬тримувати колишніх представників війсь¬кових судів і, ознайо¬мившись з показниками їхньої роботи, дали необхідні рекомендації.

Проте над деякими матеріалами ВККС все ж довелося поміркувати, зокрема розбираючись, наскільки безпечно зупиняти дію указів Президента.

На повній швидкості

Засідання кваліфкомісії 11 листопада виявилося вдалим для всіх суддів, які цього дня прагнули отримати рекомендації для призначення на нову посаду. Жодних застережень члени ВККС ні до кого не мали, лише декого з кандидатів попередили, що пройти випробування парламентом їм буде досить важко. Щоправда, відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» Верховна Рада має голосувати за рекомендованих кваліфкомісією служителів Феміди до переможного кінця.
Для того щоб розібратись із 28 суддями, ВККС вистачило однієї години. Питання до претендентів виникали вкрай рідко, адже для того, щоб вирішити долю біль¬шості з них, кваліфкомісії було достатньо основних відомостей про їхню роботу.
За відсутності Ігоря Самсіна головувати на засіданні довелось Миколі Пінчуку, і слід визнати, що цього дня така заміна була цілком ви¬правданою — практично всі судді, матеріали яких роз¬глядались, раніше працювали у військових судах. Сам же М.Пінчук — колишній член Військової колегії Верховного Суду.
Тому очевидно, що головуючий на засіданні був особисто знайомий багато з ким із претендентів на безстрокове обрання. Завдяки цьому і кваліфкомісії було простіше розібратись, чи варто підтримувати служителів Феміди, та й останні, напевно, почували себе більш упевнено.
Слід нагадати, що війсь¬кові суди були скасовані з 14 вересня в рамках проведення реформи третьої гілки влади. Як пояснювали на вул. Банковій, ліквідація мала на меті забезпечення конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя.
«Існування військових судів порушувало вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях», — наголошував заступник глави президентської канцелярії Андрій Портнов.
Звісно, таке рішення викликало критику деяких експертів. Зокрема, зазначалось, що ще більш перевантаженими стануть суди загальної юрисдикції. Крім того, доведеться допустити «цивільних» суддів до таємних документів.
Та, незважаючи на це, військові суди були ліквідовані, а тим, хто в них працював, довелося шукати нове місце роботи.

Політична справа

ВККС розглянула лише кілька матеріалів представників невійськової сфери. Серед них відзначимо суддю Окружного адміністративного суду м.Києва Володимира Кочана, який хотів отримати рекомендацію на безстрокове обрання у Вищий адміністративний суд.
Як повідомив Володимир Маслій, на цього мантієносця є скарга. Проте, проаналізувавши її, член кваліфкомісії дійшов ви¬сновку, що вона не тільки необгрунтована, а й стосується не самого судді, а винесеного ним рішення.
Про те, що відносно В.Кочана є інформація й у Вищій раді юстиції, розповіла представник цього органу Валентина Маліновська. Зокрема, у 2007 р. здійснювалась перевірка його діяльності, проте вона не мала негативних нବ¬-с¬лідків для судді. Хоча є ще не розглянуті на засіданні ВРЮ матеріали перевірки Степана Гавриша, здійсненої за зверненням Секретаріату Президента у 2009 р. Ця перевірка стосувалася справ щодо оскарження актів глави держави інди¬відуальної дії та ухвал про забезпечення позову.
В.Кочан пояснив, що в 2009-му Кабмін звернувся з позовними заявами про визнання протиправними указів Президента, який, усупереч чинному законодавству, без згоди Верховної Ради призначив голів обласних та районних державних адміністрацій. Крім цього, Уряд подав клопотання про забезпечення позову, й, оскільки служитель Феміди був переконаний в їх обгрунтованості, були постановлені відповідні ¬ухвали. В.Кочан упевнений, що звернення до ВРЮ — питання суто політичне, а не правове. Кваліфкомісія погодилась із поясненнями судді і дала рекомендацію.

Військова справа

Деякі питання виникали у членів кваліфкомісії і до колишніх військових. Зокрема, члена військового місцевого суду Одеського гарнізону Таріверді Тарівердієва, який планував працювати в Апеляційному суді Одеської області, попросили пояснити наявність скарги на його роботу.
Суддя розповів, що скаржиться колишній начальник військової кафедри одного з одеських інститутів, засуджений за отримання хабара. При цьому Т.Тарівердієв розглядав не саму справу, а лише виніс рішення щодо застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.
Членів кваліфкомісії розвеселила така вибірковість засудженого, який вирішив поскаржитись саме на цього суддю, а не на того, який, власне, і виніс вирок. Отже, ВККС не приділила скарзі особливої уваги і дала Т.Тарівердієву рекомендацію. Щоправда, представники кваліфкомісії попередили його, що через цю скаргу можуть виникнути труднощі в парламенті, а тому потрібно морально готуватись до цього.
Довелось членам ВККС згадати і досить резонансну подію — вибухи на складі боєприпасів під Новобогданівкою. Цю справу роз¬глядав суддя місцевого суду Дніпропетровського гарнізону Василь Коваленко, який хотів отримати рекомендацію на посаду в Апеляційному суді Дніпропетровської області.
В.Коваленко розповів, що до різних строків ув’язнення засуджено винних у вибухах підполковника, рядового і одного цивільного громадянина. Крім цього, на користь 318 цивільних позивачів присуджено стягнути понад 1 млн грн. На сьогодні вимоги за 190 виконавчими листами вже задоволено і громадяни отримали кошти. Окремо В.Коваленко вказав, що було прийнято правильне рішення стягувати ці гроші з Міноборони, а не з Південного оперативного командування. Адже у міністерства є гроші і воно може здійснити виплати.
Хоча судді, які прагнули перейти в цивільні суди, подали у відставку з військової служби, але служба у війську залишила слід. Зо¬крема, замість «так» вони почасти кажуть «так точно», а відповідь починають зі слів «доповідаю». Тому суддям доведеться звикати не лише до нових місць роботи і колективів, а й до ци¬вільного життя.

Олексій ПИСАРЕВ