Захист незалежності

Адвокати задоволені своїм законом, але просять про уточнення

Нещодавно Комітет ВР з питань правової політики рекомендував парламенту прийняти за основу законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№10424). Документ уже викликав резонанс в адвокатському співтоваристві. На Facebook навіть з’явилася сторінка, присвячена цій темі. Особливо активно обговорювали вітчизняні «баристери» заяву голови ВККА Володимира Висоцького, котрий розкритикував законопроект. А що ж звичайні адвокати? Задоволені вони законопроектом чи вважають, що він не поліпшить їхнього становища?

Один у полі не воїн

Новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повинен стати ще однією цеглинкою у фундаменті оновленої правової системи. Найбільший камінь у вигляді Кримінального процесуального кодексу вже закладено. Ухвалення закону про адвокатуру юристи чекали довгих 20 років.

Звичайно ж, чинний акт, прийнятий ще в 1992 році, як і старий КПК, ніс на собі всі родимі плями тоталітаризму. Тим часом при вступі до Ради Європи в 1995 році Україна зобов’язалася захистити статус адвокатської професії законом і створити відповідну професійну асоціацію. Через десять років у резолюції від 5.10.2005 ПАРЄ знову закликала нашу країну «створити професійну асоціацію адвокатів шляхом ухвалення нового закону про адвокатуру без подальшої тяганини...». І, нарешті, у резолюції ПАРЄ «Функціонування демократичних інститутів в Україні» від 6.10.2010 звучить те саме послання про реформування адвокатури та створення професійної асоціації адвокатів.

Заради справедливості слід зазначити, що всі ці роки спроби прийняти новий закон про адвокатуру робились, але безуспішно. Чи то розробникам і адвокатам не вдавалося досягти консенсусу, чи то (і це найбільш правдоподібний варіант) просто не було політичної волі. Тому що на прикладі КПК ми бачимо, що за бажання розробити та прийняти навіть такий концептуальний документ можна в досить стислі терміни.

Отже, новий закон про адвокатуру — це вже вистраждане й наболіле. Головною його новелою стало утворення єдиної професійної організації, яка об’єднає всіх українських адвокатів. Крім того, закон передбачає створення багаторівневої системи органів самоврядування й закріплює за захисником права, окреслені в новому КПК.

Адвокати, як тільки громадськості став доступний текст проекту, почали його активно обговорювати — на форумах в Інтернеті, у кабінетах, на офіційних заходах. У цілому велику частину новел сприйняли позитивно. Проте справжній шквал відгуків викликав навіть не сам закон, а реакція на нього голови ВККА В.Висоцького. Він (хоча й уходив до відповідної робочої групи при Президентові) розмістив розгромну заяву на офіційному сайті ВККА. Наголосив, що законопроект «абсолютно не відображає концепції законодавчого розвитку адвокатури» і «не повною мірою відображає позицію більшості адвокатів». Зокрема, В.Висоцький заявив про те, що в документі не дотримано принципу публічності, розкритикував положення, в якому мовиться про порядок утворення Національної асоціації адвокатів з’їздом адвокатів і запропонував формувати її на підставі указу Президента. «У такому разі незрозумілим є посилання на необхідність дотримуватися принципу публічності при здійсненні адвокатського самоврядування, наприклад, у частині формування єдиної асоціації адвокатів. Адже прямим проявом дотримання принципу публічності є створення професійних організацій саме найвищим органом адвокатського самоврядування, а не актом глави держави», — вважають адвокати Сергій Алєксєєв і Сергій Боярчуков. За їхнім твердженням, велика частина адвокатів не поділяють думки чиновника від адвокатури.

Самоврядування — в ціні

Проте наскільки задоволені пропонованими нововведеннями самі «винуватці торжества»? Основні положення документа вже підтримала Спілка адвокатів України. «На наше переконання, ухвалення нового закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволить привести вітчизняне законодавство у відповідність із міжнародними стандартами з урахуванням особливостей правової системи України», — мовиться в листі, направленому Президентові та Голові ВР.

На круглому столі, що відбувся не так давно, ділилися своїм баченням законопроекту і його ключових новел адвокати Києва й області. Судячи з виступів, принципових заперечень у них немає. А ось уточнити та прояснити деякі моменти до того, як «білль» буде прийнято в першому читанні, хотів багато хто.

«Потрібно зробити все можливе, щоб жодна фраза з нового закону не погіршила нашого становища, при цьому давала можливість громадянам отримувати кваліфіковану допомогу не в прокурорів, держслужбовців, а в адвокатів, чий інститут заснований саме для того, щоб допомагати людям відстоювати їхні права та свободи, — заявила на відкритті засідання ректор Академії адвокатури Тетяна Варфоломєєва. — Від кожного з нас, від 32 тис. адвокатів, залежить майбутнє адвокатури на багато-багато років. З 1995 року робилися спроби щось змінити в законі, доповнити, поліпшити, але це не вдавалося. Утім, пропозиції, які звучали, наприклад з приводу створення єдиної професійної організації адвокатів, усе-таки почули. Законопроект сьогодні має цілу главу з приводу самоврядування адвокатури. Гадаю, тут можна ще подумати, як добитися того, щоб це було справжнє самоврядування».

«Спроб прийняти новий закон було багато. Але зараз законопроект уніс Президент, і є реальна перспектива його ухвалення. Ми винні його детально обговорити, тому що в нас буде можливість відкоригувати деякі положення, щоб проект став ще кращим, — уважає й голова Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Інна Рафальська.

Таємниці та запити

Адвокатів особливо цікавила багатоступінчата система самоврядування. Наскільки вона буде ефективною, наскільки правильно прописані права й повноваження тих чи інших організацій на місцях?

Деякі не зрозуміли пункту, що стосується стажування адвоката-новачка. Повинні адвокати-практики приймати стажистів чи це просто їхнє право, чи не стане це обов’язковим? «Думаю, що стажування повинне бути платним, — висловився адвокат Андрій Циганков.

Звучали й конкретні пропозиції. Наприклад, захисник Ростислав Кравець запропонував упорядкувати положення, що стосується припинення та зупинення адвокатської діяльності. «Тут є великі питання, — вважає юрист. — Наприклад, пішов якийсь адвокат на держслужбу, пропрацював там 20 років, після чого повернувся. І отримав 20 років адвокатського стажу, тому що в законі немає ні слова про те, враховується чи не враховується стаж на момент припинення адвокатської діяльності. Також сказано, що адвокат повинен підвищувати кваліфікацію, але чи може це стати підставою для позбавлення свідоцтва?»

Багатьох адвокатів турбувало положення, пов’язане з ненаданням інформації з їхніми запитами. До речі, цікаво, що більшість присутніх не знали, що проект передбачає адміністративну відповідальність (штраф 850 грн.) за ігнорування адвокатського запиту.

Позитивно оцінив розширення прав представників своєї професії адвокат Ігор Іванов: «Я б виділив право здійснювати будь-які дії, не заборонені законом. Нам це дає свободу маневру, важливо тільки цією свободою не зловжити. Плюс ще те, що окремим правом виписаний сам факт поводження з адвокатським запитом. Дуже цікава норма, що стосується права знайомитися на підприємствах і в установах з необхідними для професійної діяльності матеріалами та документами. Питання в тому, як ця норма реалізовуватиметься?»

А ось моменти, пов’язані з адвокатською таємницею, насторожили «баристера». «Що стосується адвокатської таємниці, то тут усе добре виписано, але є одне «але» — ч.2 ст.2 говорить, що інформація або документ можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта. У проекті не уточнено, що це за заява, яка її форма, як вона повинна потрапити до адвоката. Тут хотілося б провести аналогію з КПК, в якому мовиться, що відмова від адвоката можлива тільки в присутності захисту, інакше можуть бути зловживання», — вважає І.Іванов.

Звичайно, почути всіх охочих висловлюватися в організаторів круглого столу не було можливості. Тому адвокатів попросили відправляти зауваження й побажання електронною поштою. Чи будуть ті міркування враховані — стане ясно вже незабаром. Коли документ приймуть у першому читанні.