Парламент може прибрати «незгодних»із вулиць, використовуючи напрацювання попереднього Уряду
Відбиваючи підсумки перших 100 днів президентства, Віктор Янукович серед іншого згадав і про захист політичних прав і свобод громадян. «Чудовою» ілюстрацією для цих слів стало те, що мітинг опозиції під стінами палацу «Україна» заблокувала міліція. Незабаром подібна практика буде узаконена — 17 червня готується до розгляду законопроект, який обмежує свободу зборів громадян.
Законопроект у спадок
Заради справедливості варто визнати, що позбавлення українців свободи зборів — рожева мрія будь-якої влади, незалежно від партій. Адже злощасний законопроект (№2450) був запропонований... Кабінетом Міністрів Юлії Тимошенко в 2008 році. Вже тоді проект закону «Про порядок і організацію проведення мирних заходів» спричинив обурення громадськості. Українські правозахисники звернулися до Венеціанської комісії, остання не рекомендувала Україні приймати подібний закон.
Стурбованість правозахисників зрозуміла — проект робив легальне проведення акцій протесту в Україні неможливим. Проте 3 червня 2009 року народні депутати ухвалили його в першому читанні («за» проголосували 146 бютівців, 60 «нашоукраїнців» і 20 литвинівців.
Після негативної реакції з Ради Європи у грудні 2009 року проект поклали під сукно, де він тихо-мирно припадав пилом, поки його нарешті надумали прийняти. У другій половині травня Комітет ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин усе-таки вирішив винести документ на голосування. Спочатку його розгляд планувався на 3 червня. Проте ухвалення такого закону в один день з посланням Президента до нації було б занадто одіозним. Тому процедуру перенесли на 17-е.
Документ, підготовлений при Ю.Тимошенко, знадобився при В.Януковичу. Нинішній глава держави добре пам’ятає майдан. Тому, декларуючи прихильність до демократичних цінностей, Віктор Федорович, проте, підпише вищезазначений закон, розкритикований правозахисниками. А глава МВС Анатолій Могильов і «Беркут» утілять у життя мрію про те, щоб усі «незгодні» мітингували десь на полях за містом.
Покращені недоліки
Прикметно, що сам текст проекту до слушного часу від народу ховали. 31 травня не витримала Українська Гельсінкська спілка щодо захисту прав людини, і до тексту відкрили доступ. Правозахисники, правда, ще раніше склали свою думку про проект за порівняльною таблицею, зі всіма правками.
«Бліц-аналіз того документа, котрий ми маємо, такий: він кращий, ніж перше читання. Проте має низку суттєвих недоліків, які змушують нас виступити проти його прийняття навіть у такому покращеному вигляді», — пише у відкритому листі до громадських організацій член правління УГС Володимир Черемерис. Так, за його словами, зник головний недолік — «уповноважений», який міг розганяти мітинги без рішення суду. Проте залишилася норма, котра зобов’язує попере¬джати про акції протесту за 4 дні.
«Є безліч випадків, коли реагувати засобами мирних зборів на якусь подію необхідно швидше, ніж за 4 дні. Поняття «спонтанні збори» так, як воно розу¬міється в проекті, ситуацію не рятує», — відзначає правозахисник.
Крім строку попере¬дження в проекті закладені й інші норми, що ускладнюють проведення мирних протестів. Так, заборонено проводити акції перед будинками органів влади, якщо порушується нормальне функціонування останніх (п.2 ст.9). Тобто будь-який мітинг можна розігнати, обгрунтувавши тим, що шум заважає нормально функціонувати установі.
Розглядається можливість притягнення до відповідальності організаторів за дії, які можуть відбутися під час акції. Природа ж багатолюдних зборів така, що не всі вони можуть контролюватися організаторами. Та і серед протестувальників часто бувають провокатори. Більше того, організатори зобов’язані подати досить докладну інформацію про себе. Все це дозволяє припустити, що з ухваленням цього закону українці практично втратять свободу зборів, що призведе до «диктату, як у Казахстані, Росії і Білорусі».
Путінський стиль
Журналісти, котрі при¬йшли 4 червня до В.Януковича на зустріч, поза всяким сумнівом, про цю проблему знали. І хоча акул пера більше цікавила свобода слова, главу держави все ж таки запитали про мітинги і доблесну україн¬ську міліцію. За словами В.Януковича, міліція забезпечує громадський порядок. «І тих громадян, які порушують громадський порядок, міліція захищає від неприємностей», — зауважив Президент і додав, що не захищає міліцію, проте вважає неприйнятним вирішувати політичні спори за допомогою силових методів.
Перетворення акцій протесту на порушення громадського порядку викликає відчуття дежа-вю. І справді, кількома днями раніше один політик (Володимир Путін) на запитання про розігнання акцій протесту заявив, що це було зумовлено необхідністю охорони громадського порядку.
Коли 29 травня російський прем’єр у Санкт-Петербурзі зустрічався з учасниками та організаторами добродійного літературно-музичного вечора «Маленький принц», російський рок-музикант Юрій Шевчук порушив питання про жорстоке придушення акцій протесту російською міліцією. «Я йду на «Марш незгодних». Нас 500 чоловік і 2,5 тис. омонівців. Ми когось убили чи зарізали?» — запитував Ю.Шевчук.
«Є певні правила, вони передбачають, що такі заходи регулюються місцевими властями. Крім тих людей, котрі виходять на марш згодних або незгодних, є й інші люди, про права яких ми не повинні забувати», — зазначив В.Путін. «Якщо ви вирішите провести «Марш незгодних», скажімо, у лікарні, де заважатимете хворим дітям, — хто з місцевої влади вам дозволить там проводити цей марш? І правильно зроблять, що заборонять!» — емоційно відреагував російський прем’єр на слова Ю.Шевчука.
Правда, «марші незгодних» проводять на площах, де немає лікарень і тим більше немає дачників, про яких так само казав В.Путін. А заходи до мітингувальників уживають найжорсткіші. Так, 31 травня в російській столиці не пощадили навіть 84-річного ветерана Володимира Бурцева, який стояв з табличкою з написом «Вічна пам’ять полеглим за свободу і незалежність нашої Батьківщини». З нього силою зірвали медалі «За відвагу», «За оборону Москви» і «За перемогу над Німеччиною» і відвезли у відділення міліції.
Очевидно, у стилі керування державою,зокрема і в поводженні з «незгодними», вирішили застосовувати стиль східного сусіда — російський приклад ви¬явився заразливим. Тільки чи буде Україна мовчки терпіти це? Аналітики при такому розвитку подій прогнозують народні заворушення, не виключаючи силового зіткнення. І новий закон цьому тільки сприятиме...
Борис РУДЬ,
«Подробиці»
Від редакції «З&Б»
Якщо не брати до уваги майдан-2004, решта заходів протесту проводиться швидше як інформаційний привід: нагадати суспільству про існування і масштабність тієї або іншої політичної сили. Так, ефективність протестів у центрі міст з перекриттям доріг набагато вища, ніж на майданчику десь на околиці: і роззяв більше, і журна¬лістам зручніше.
На думку деяких західних політологів, стукіт шахтарських касок у 1991 році, зокрема на майдані, виявив безпорадність союзних властей і зрештою призвів до розпаду СРСР. Тоді місцем протесту більшості страйкарів були їхні робочі місця. Коли ж місце протесту стає місцем роботи, а голос народу зливається з голосом лідера партії, спонтанність зборів дійсно стає малоймовірною...
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!