Заява голови ВККА може свідчити лише про бажання самостійно врегульовувати питання дисциплінарної відповідальності адвокатів
На минулому тижні на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів було оприлюднено заяву її голови Володимира Висоцького. Він піддав серйозній критиці нещодавно зареєстрований у парламенті проект закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№10424), внесений Президентом. Що ж спричинило таку реакцію на довгоочікувану реформу адвокатури?
Прийняття закону про адвокатуру в новій редакції є нагальною потребою. Адже на цей час діяльність адвокатури регулюється законом, прийнятим ще в 1992 році. Його положення на даному етапі не забезпечують у повній мірі умов захисту та розвитку адвокатури для виконання нею конституційних завдань. У зв’язку із цим протягом тривалого часу різними суб’єктами вчинялися численні спроби здійснення реформи адвокатури шляхом прийняття відповідного закону.
Наразі такий проект закону підготовлений. Звичайно, він потребує певних коректив, вони можливі під час проходження документом стадій законодавчої процедури.
Метою вказаного проекту є реформування адвокатури відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів для забезпечення надання захисниками якісної правової допомоги. Зокрема, передбачається:
- вдосконалити загальні засади адвокатської діяльності;
- створити систему органів адвокатського самоврядування та визначити їхні повноваження;
- розширити види адвокатської діяльності, професійні права й обов’язки захисника, гарантії такого роду діяльності.
Як вбачається із заяви голови ВККА, він уважає, що «цей законопроект не про адвокатів і не для адвокатів», «зовсім не відображає концепції законодавчого розвитку адвокатури» та «не в повній мірі відображає позицію більшості адвокатів».
Твердячи про відсутність відображення в законопроекті позиції більшості адвокатів, вказану заяву голова комісії скріпив особистим підписом. При цьому немає жодного посилання на конкретні факти підтримання такої позиції з боку адвокатської спільноти.
Відповідно до п.3 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затвердженого указом Президента від 5.05.93 №155/93, основним завданням ВККА є розгляд скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі. Отже, очільник органу, до компетенції якого належать тільки вирішення питань кваліфікаційно-дисциплінарного характеру, публічно висловив думку щодо такого важливого питання, як реформування адвокатури, від імені всіх адвокатів за відсутності на те відповідних підстав.
Крім того, з аналізу заяви В.Висоцького вбачається, що основною її тезою є не необхідність удосконалення засад здійснення адвокатами професійної діяльності, а бажання конкретної особи вплинути на чітко визначений проектом порядок створення та функціонування органів адвокатського самоврядування.
Так, твердячи про необхідність чіткого дотримання публічності адвокатури (основного принципу її діяльності), заявник піддає жорсткій критиці положення законопроекту щодо формування Національної асоціації адвокатів з’їздом адвокатів, який є найвищим органом адвокатського самоврядування України.
Згідно зі ст.45 проекту Національна асоціація адвокатів є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та створюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. З моменту державної реєстрації НААУ її членами стають усі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Критикуючи положення щодо порядку утворення НААУ з’їздом адвокатів, В.Висоцький від імені всіх адвокатів пропонує формувати цей орган самоврядування на підставі указу Президента. Проте в такому випадку незрозумілим є посилання на необхідність дотримання принципу публічності при здійсненні адвокатського самоврядування, зокрема в частині формування єдиної асоціації адвокатів. Адже прямим проявом дотримання принципу публічності є створення професійних організацій саме найвищим органом адвокатського самоврядування, а не актом глави держави.
Крім іншого, недопустимим голова ВККА вважає підконтрольність дисциплінарних органів виконавчим органам адвокатського самоврядування. Як зазначається в заяві, «надаючи окремі повноваження щодо здійснення доступу до адвокатської професії не кваліфікаційним органам адвокатури, а виконавчим органам адвокатського самоврядування, проект не тільки порушує співвідношення між цими органами, але й містить помилкові положення в частині можливості реалізації адвокатурою делегованої функції доступу до адвокатської професії». Певно, такий протест В.Висоцького спричинений наявністю в проекті положення, відповідно до якого регіональні КДКА підконтрольні й підзвітні конференціям адвокатів. Тоді як нині вони фактично підконтрольні ВККА, головою якої є В.Висоцький. Вищевказане підтверджується цитатою із заяви голови ВККА: «Так, Рада адвокатів України є органом, який не лише має надмірну кількість повноважень, але й фактично наділений можливістю суттєво впливати на всі інші органи самоврядування (Вищу кваліфікаційну комісію, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, регіональні ради), що створює небезпеку втручання Ради адвокатів України та її членів практично в усі аспекти діяльності самоврядування й діяльності окремих адвокатів».
Цікавим, на нашу думку, є положення заяви відносно того, що «законопроект є «зарегульованим», оскільки структура самоврядування та діяльність органів самоврядування, питання дисциплінарної відповідальності та складання іспиту є надто деталізованими». Досить дивно чути твердження про деталізованість як недолік, адже значна кількість проблем у застосуванні законодавства пов’язана саме з відсутністю чіткого механізму реалізації питань, які цим законодавством регулюються.
Крім того, В.Висоцький, як голова вищого кваліфікаційно-дисциплінарного органу адвокатури, мав би бути зацікавленим у чіткій регламентації питань щодо дисциплінарної відповідальності та складання іспитів. Однак його твердження може свідчити тільки про бажання самостійно вирішувати ці питання.
Підбиваючи підсумок , зазначимо, що мета цієї статті — не в будь-який спосіб захистити внесений на розгляд парламенту проект. Ми прагнемо, аби не було ситуацій, коли окремі особи намагаються видати власну позицію за позицію всієї адвокатури. Сподіваємося, що після проходження всіх етапів процедури буде прийнято новий, дійсно ефективний закон про адвокатуру, який реально відображатиме інтереси всіх представників цієї юридичної спеціальності.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.06 МБ)
Матеріали за темою
Які КВЕДи слід обрати адвокату
08.01.2024
Barristers змінює партнерський склад
05.12.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!