Очищення: четверта хвиля

Слідом за люстрацією, десепаратизацією та атестацією суддів очікує перевірка на лояльність

Уже на найближчому пленарному засіданні парламент може ухвалити черговий акт щодо очищення державного апарату. Цього разу процедура стосуватиметься не окремих категорій чиновників чи суддів, а всіх держслужбовців і прирівняних до них осіб.

Звільнити й поділити

Як заявив на цьому тижні міністр юстиції Павло Петренко, чергова люстраційна хвиля накриє всіх працівників державного апарату. «У першу чергу це стосується представників судових та контрольних органів», — наголосив міністр. Напрацьовано й механізм такого перегляду у вигляді проекту закону «Про очищення влади» (№4359а), що був зареєстрований наприкінці липня представниками фракцій та груп, які входять до парламентської більшості.

За деякою інформацією, старт всеохопній люстрації нардепи можуть дати вже наступного тижня. Адже, за неофіційною інформацією, три провладні фракції та міністр юстиції вже погодили текст документа. Шанси на його прийняття зростають і в міру посилення бажання Уряду якомога швидше скоротити кількість чиновників у країні. «У державному апараті нині працює понад 250 тис. осіб. Ефективність їхньої роботи порівняно з віт­чизняним приватним сектором украй низька. Тому ми плануємо значне скорочення штату, яке сягне 30—50%», — озвучив наміри Кабміну П.Петренко.

Тим, хто залишиться після атестацій та перевірок, обіцяють збільшити зарплату за рахунок звільнених. «Державний службовець, який отримує зарплату в 1200 грн., не може бути ефективним», — переконаний міністр юстиції та запевняє, що нові чиновники «отримають реальну конкурентну заробітну плату», оскільки фонд оплати праці в міністерствах і відомствах не скорочуватимуть.

Звісно, Уряду видніше, чи можна вважати 2400 грн. (а це — максимум, що може дати скорочення держапарату наполовину) конкурентним доходом. Проте принаймні в такий спосіб буде реалізоване старе гасло, аби чиновник «жив на одну зарплату» й не особливо виділявся своїми статками.

Щоправда, спосіб, який пропонується для всеукраїнського очищення, може призвести й до збільшення видатків державного бюджету.

Без шансів на службу

Для судової системи новий проект стане вже четвертим актом, яким запроваджується очищення за тими чи іншими критеріями. Нагадаємо, що першим був закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Наприкінці липня до нього долучилися проекти «Про протидію і запобігання сепаратизму та подолання наслідків сепаратистської діяльності на території України (десепаратизацію)» (№4300а) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оновлення державного апарату та спрощення надання адміністративних послуг» (№4322а), котрі пройшли перше читання.

Якщо закон стосувався виключно суддів, а також Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів і частково — Ради суддів України, то законопроекти №№4300а, 4322а разом зачіпають і працівників апарату судів.

Перелік суб’єктів, котрі підпадають під люстраційно-атестаційні перевірки, в усіх трьох документах значною мірою перетинаються. Тут і вищі посадовці, і нардепи, і офіцерський склад та контрактники на посадах у Збройних силах, усі працівники правоохоронних органів, органів прокуратури, податкової міліції, пенітенціарної системи, співробітники дипломатичної служби та СБУ, а також усі посадові та службові особи інших державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування. Звісно,  й представники судової системи.

На відміну від, скажімо, законопроекту про десепаратизацію, тут не згадуються депутати місцевих рад, лише — АР Крим. Але якщо хтось із них претендуватиме на керівну посаду, то однозначно проходитиме перевірку. Причому, як можна зробити висновок із закону, не після, а до дня проведення виборів до цих органів. Це правило поширюватиметься на всі виборні посади, включаючи самих парламентарів.

Не повертаючись до аналізу відповідності Конституції такого способу обмеження пасивного виборчого права чи права на рівний доступ до державної служби (див. №21 «ЗіБ». — Прим. ред.), відзначимо, що застосування цього закону поділить усіх українців на 4 «сорти». До «нижчого» автори ініціативи зарахували низку колишніх посадовців, яким відмовлено навіть у проходженні перевірки (ст.4 проекту). Перелік досить розлогий і визначається не тільки посадою, а й періодом, в який особі «пощастило» потрапити на неї. Тобто фактично йдеться про персональну люстрацію. Наприклад, апріорі вважатимуться такими, що не пройшли перевірки, вище керівництво держави, прокурори всіх рівнів та їхні заступники й… члени ВРЮ та ВККС, якщо вони обіймали ці посади в період з 25.02.2010 до 22.02.2014.

Для чиновників рангом нижче «караним» виявиться вужчий період — з 1.12.2013, якщо вони в цей проміжок часу не відмежувалися від режиму та не звільнилися з посади за власним бажанням. Ця підгрупа розширюється за рахунок начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, керівників структурних підрозділів Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів та всіх підрозділів МВС та СБУ.

Якщо для цих осіб не передбачено жодних виправдань «співпраці з попереднім режимом», то для низки правоохоронців і працівників органів прокуратури, органів місцевого самоврядування передбачається або судовий, або «встановлений законом» порядок безумовної люстрації за низку дій чи бездіяльність, які «сприяли» притягненню до відповідальності учасників різноманітних акцій протесту за останні 4 роки. Загалом ці положення складені таким чином, що «під роздачу» потраплять і ті, хто просто мовчки спостерігав за процесом та «вчиняв бездіяльність».

Залишимо юристам аналіз того, чи взагалі можна притягати посадовця до відповідальності без установлення обов’язку вчинити певні дії. Адже ще низка службовців, які потраплять під автоматичне звільнення, взагалі визначені як «особи, які закликали публічно до сепаратизму, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, розпалювали міжнаціональну ворожнечу». Хто має встановлювати такі факти — проект не уточнює.

Нарешті, четверту підгрупу звільнених становитимуть особи, які за радянських часів, до 19.08.91, обиралися до керівництва райкомів партії та вище або обласних комітетів комсомольських органів, служили в КДБ чи співпрацювали зі спецслужбами інших країн як негласні агенти або таємні штатні працівники, «переслідували учасників українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни та післявоєнного часу». Останнє, щоправда, має бути доведене в судовому порядку. Натомість те, як і в який спосіб виявлятимуть колишніх «агентів спецслужб», проект умовчує.

Багатим тут не місце!

Умовно щаблем вище можна розташувати тих, хто не підпадає під політико-правові критерії люстрації, але, наприклад, не зможе підтвердити законність доходів, витрат і зобов’язань за останні 3 роки. Як власних, так і «близьких йому осіб». Ця норма певною мірою кореспондується із зауваженням міністра юстиції, що «важливою складовою при відборі нових чиновників, представників судових органів та органів прокуратури має бути перевірка їхнього майнового стану». Невідомо, чи означатиме це, що в майбутньому дорога на державну службу буде відкрита лише бідним особам. Але, якщо людина не спромог­лася чесно заробити для себе та своєї сім’ї, навряд чи вона зможе «заробити» для держави.

До «другого сорту» також віднесені засуджені корупціонери, особи, які мають подвійне громадянство, ті, котрі «умисно подали недостовірні відомості в письмовій згоді на проходження перевірки», й усі ті, хто відмовиться надати таку згоду.

Покарання як для перших, так і для других фактично однакове: заборона обіймати посади в органах влади строком на 10 років. До того ж проект (ст.12) навіть передбачає, що і звільнення за власним бажанням до набрання цим законом чинності автоматично тягтиме за собою аналогічне обмеження на державну службу в майбутньому.

Відмінність хіба що в тому, що критерії для цієї групи більш розмиті в часі. Приміром, проект не уточнює, кого вважати «близькими особами», того, як держслужбовець зможе відобразити в декларації свої видатки за останні 3 роки, якщо обов’язок вести такий облік на нього не покладався раніше. Не містить він також уточнення щодо того, який період є «караним» для особи, котру притягали до відповідальності за корупційні правопорушення. Адже якщо вона залишалася на держслужбі, то суд не визначив для неї такого покарання, як обмеження в праві обіймати певні посади, або відповідний час уже сплив.

Такі недопрацювання, вочевидь, стануть підставою не для одного позову від держслужбовців. Адже оскаржити внесення свого прізвища до чорного списку можна до адміністративного суду, де не послуговуватимуться політичними мотивами звільнень і встановлення обмежень на працю.

Одним — гарантії, іншим — безробіття

Ті, хто пройде всі кола перевірок, очевидно, зможуть претендувати на статус «громадян першого сорту». І на «конкурентну» зарплату, яку пообіцяв міністр юстиції. Відомості про них, включаючи декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру, також стануть загальнодоступними на сайті Національного агентства з питань державної служби. До того ж дані оновлюватимуться щороку.

До речі, наразі на офіційному сайті ВР розміщено дещо відредагований документ, оскільки спочатку передбачалося, зокрема, проводити переатестацію навіть за допомогою «психофізіологічного інтерв’ю із застосуванням поліграфа». Однак, напевне, автори врахували те, що це може настільки розтягнути процес, що його не вдасться завершити й до наступних президентських виборів.

А до «вищого сорту», мабуть, слід зарахувати тих, хто власне й проводитиме перевірки або сприятиме виявленню неблагонадійних осіб. Для них проект передбачає певні гарантії захисту нарівні з особами, на яких поширюється дія закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

До речі, передбачається, що в тримісячний строк після ухвалення закону мають бути утворені центральна та територіальні спеціальні комісії з очищення держапарату. Розрахунків, скільки на це знадобиться коштів та скільки осіб буде необхідно залучити до такої роботи, ні проект, ні пояснювальна до нього записка не містять.

Також застережені гарантії від звільнення чи «інших негативних заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо)» для осіб, які повідомлять про порушення вимог цього закону іншою особою. Неважко передбачити, яким чином може бути застосована така норма. Адже й під час «великої чистки» 1930-х років мільйони осіб позбавили посад, а то й життя за листами доброзичливців.

Доля «зайвих» держслужбовців авторів проекту явно не цікавить. Хоча запровадження нових правил держслужби так чи інакше підпадатиме під зміну умов праці. Тож звільнені особи зможуть претендувати на виплату певних компенсацій, передбачених спеціальними законами. Принаймні цих соціальних гарантій проект не зачіпає. Поки що.

Не виключено, що під час ухвалення цього закону якісь пункти відпадуть, якісь намагатимуться розширити чи уточнити, аби спростити та прискорити люстрацію. Та голов­не, аби після такого очищення весь державний апарат не набув вигляду пустелі з рідкими оазами знавців своєї справи.