Спроба захистити інформаційний простір держави завершилася формулюванням намірів і розмиванням обов’язків
Профільний комітет ВР рекомендував парламенту ухвалити в першому читанні законопроект, спрямований на забезпечення інформаційної безпеки держави. Разом з тим ініціатива більше нагадує концепцію змін, аніж визначення конкретних заходів, які мала б здійснити держава. Один із небагатьох конкретних кроків, запропонованих авторами змін, — створення нового органу влади зі спеціальним статусом. Однак якими повноваженнями його буде наділено, нардепи вирішили не розкривати.
За все хороше
Законопроект «Про засади інформаційної безпеки України» (№4949) підготувала група народних депутатів із різних фракцій, а нещодавно ініціатива отримала підтримку Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони для ухвалення у першому читанні. Разом з тим ініціатива викликала невдоволення у Головному науково-експертному управлінні ВР, де вказали на ненормативний характер низки її положень і самоповтори законодавців.
Зокрема, нардепи неодноразово в тексті закону наголошують «на забезпеченні неухильного додержання конституційних прав і свобод людини в інформаційній сфері» та «захищеності від негативного впливу інформаційних технологій та інформаційно-психологічного впливу». Разом з тим, не пояснюючи, як саме здійснюватиметься захист. «На наш погляд, відтворення одного і того ж положення кілька разів в одному проекті, навіть ураховуючи його важливість, є очевидною техніко-юридичною помилкою», — досить дипломатично висловило позицію Головне науково-експертне управління ВР.
Основні напрями діяльності держави у сфері забезпечення інформаційної безпеки нардепи спробували визначити у ст.7 проекту. Однак і тут обмежилися переважно загальними словами. Як підрахували експерти, відразу 9 абзаців цієї статті починається зі слів «удосконалення», «посилення», «поліпшення», «розширення». Це, як пояснюють в управлінні, свідчить про ненормативний характер відповідних положень, внаслідок чого проект фактично перетворюється на своєрідну концепцію інформаційної безпеки. «Приписів про те, яким чином буде здійснюватись відповідне «удосконалення», «посилення» чи «розширення», законопроект не містить», — зазначають фахівці. Інакше кажучи, ініціатива фактично покликана боротися проти всього поганого і за все хороше в інформаційному просторі нашої держави.
Визначення відповідальних
Містить проект і перелік суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки. Щоправда, до нього включено чи не всі органи влади. Зокрема, Президента, Верховну Раду, Кабмін, Нацбанк, Держкомтелерадіо, державні адміністрації, а також прокуратуру, судові органи, СБУ, Держприкордонслужбу, Збройні сили.
Функції цих суб’єктів визначено окремою статтею. Серед них:
— підтримка розвитку національних інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури;
— запобігання поширенню спотвореної або забороненої для поширення інформаційної продукції, зокрема такої, яка становить загрозу державному суверенітету чи маніпулює свідомістю населення;
— запобігання монополізації національного інформаційного простору, захист національних інтересів України у світовому інформаційному просторі;
— удосконалення державного контролю за додержанням вимог інформаційної безпеки в системах збирання, обробки, зберігання і передачі інформації.
Проте науково-експертне управління ВР констатує, що ці функції визначено у надто загальному вигляді, без конкретизації повноважень суб’єктів. Тому фахівці роблять висновки про те, що є підстави вважати: відповідні положення цієї статті не матимуть суттєвого впливу на стан забезпечення інформаційної безпеки.
Передбачає проект і створення нового органу — Національної комісії, що здійснюватиме державне регулювання у сфері інформаційної безпеки. Щоправда, які саме механізми вона використовуватиме у своїй діяльності, ініціатива знову таки не встановлює. Натоміть у проекті прописано, що функції та повноваження Нацкомісії визначатиме Уряд. Таким чином, з огляду на розмитість формулювань ініціативи комісію можна буде наділити практично будь-якими повноваженнями. Наприклад, позбавляти ліцензії телеканали, які пропагують «культ насильства і жорстокості». Однак «насильство» і «жорстокість» — так само є оціночними поняттями.
До того ж як одну із загроз національній інформаційній безпеці ініціатива визначає «маніпулювання соціально-економічними і статистичними відомостями». Оперування якими саме статистичними відомостями Нацкомісія вважатиме маніпулюванням — теж незрозуміло. Так само як і те, які саме санкції передбачено за «зловживання» такими даними.
Врешті-решт цей закон може перетворитися на інструмент здійснення впливу на медіа-простір без жодних гарантій того, яким чином його буде застосовано.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!