Конституційна наука

Експерти радять посилити КС професорами

Судді Конституційного Суду у відставці та правники переконані, що законодавство мало б передбачити критерії добору до єдиного органу конституційної юрисдикції. При цьому бажано, щоб принаймні половину місць отримали науковці.

«А судді хто?»

 Шляхи для вдосконалення роботи Конституційного Суду шукали експерти на круглому столі 18 квітня, організованому у Верховній Раді. Особливу увагу фахівці приділили правилам обрання суддів до КС. Так, керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко звернула увагу на той факт, що Основний Закон не містить навіть якихось оціночних категорій стосовно кандидатів на посади суддів КС, наприклад, норми, що потрібно «призначати найбільш авторитетних і кваліфікованих».

«Конституції різних європейських країн містять такі положення. І така норма (у нашій Конституції. — О.П.) вже була б певним запобіжним чинником проти призначення суддів лише з політичних мотивів», — переконана Ю.Кириченко. Разом з тим очевидно, що подібні положення не зможуть кардинально змінити ситуацію, адже авторитети в кожного можуть бути свої, та й кваліфікацію людини з одного погляду визначити неможливо.

Розуміє недосконалість такої ініціативи й суддя КС у відставці Микола Козюбра: «В Європі вимагають, щоб судді КС були знаними фахівцями в галузі публічного права. Однак якщо це положення закріпити в нас, то знаними можуть виявитися народні депутати. Тому я не впевнений, що в нас ця формула спрацює».

Аби обирати справді достойних, Ю.Кириченко пропонує створити щось на зразок кваліфікаційної комісії для суддів КС, яка формувала б список можливих претендентів, а Президент і парламент потім призначали б із цього переліку. Працювати ж у новій кваліфкомісії, на думку експерта, могли б судді КС у відставці.

Вчена рада

За словами М.Козюбри, проблеми з наповненням КС кваліфікованими кадрами в нашій державі виникають через нерозуміння самого принципу роботи органу конституційної юрисдикції. Суддя у відставці нагадав позицію австрійського теоретика Ганса Кельзена, який вказував, що судді загальної юрисдикції в континентальній Європі не підготовлені до роботи в КС, на відміну від англійських і американських. «Останні в силу причетності до правотворення і прецедентного права є творцями. На континенті ж судді більше звикли до букви закону й дедуктивного, а не індуктивного мислення», — наполягав австрійський правник. У Європі склалася традиція, коли переважна більшість суддів КС є професорами університетів. Працюють за цим принципом і в Росії, де голови органу конституційної юрисдикції завжди були відомими вченими, а більшість становили саме науковці. Однак у нашій державі західні стандарти не прижилися, хоча така можливість і була.

«У першому складі КС ми наближалися до цієї традиції. Співвідношення між суддями із судів загальної юрисдикції та науковцями було хоч і не оптимальним, але все ж давало змогу поєднувати практичний досвід суддів та більш широкий досвід професорів», — згадав М.Козюбра час, коли сам носив малинову мантію. За його словами, тодішня практика себе цілком виправдала.

Наприклад, науковці досить скептично ставляться до процедури, тому судді можуть проконтролювати, щоб про неї не забули. Разом з тим, згадує М.Козюбра, делегати загальних судів активно долучилися до розробки рішень КС через півтора року роботи, а спершу Суд «тягли» саме науковці. «Поєднання практиків і теоретиків дає змогу робити рішення КС більш  переконливими», — наголошує М.Козюбра, за словами якого, акти, прийняті останнім часом на вул. Жилянській, не вирізняються якісною аргументованістю.

На думку постійного представника парламенту в КС Анатолія Селіванова, покращити ситуацію вдасться, якщо свою квоту в КС отримають учені. «Хто ж краще знає конституціоналістів, спеціалістів у публічному праві, як не наукове середовище?» — поставив він риторичне питання. При цьому А.Селіванов відзначає, що представники юридичних вузів та наукових установ можуть делегувати своїх представників до Вищої ради юстиції, де в присутності науковців особливої потреби немає. Натомість професори могли б суттєво посилити КС. Однак для того, щоб реалізувати ці ініціативи, необхідно, щоб органи влади забажали посилення контролю за законами, чого останнім часом не спостерігається.