«Доукомплектувати штат не вдається через відсутність приміщення»
Незважаючи на непрості умови становлення, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ понад рік успішно здійснює свої повноваження. Про це свідчать як статистичні дані щодо розгляду справ, так і відгуки громадян, а також результати роботи апарату суду за минулий рік. Саме про організаційне забезпечення діяльності ВСС розповів нашому виданню заступник голови цього суду Михайло Вільгушинський.
«Голова суду повинен брати участь у підборі кадрів»
— Михайле Йосиповичу, очевидно, ефективна робота суду вимагає відповідної організації діяльності. Чи вдається впоратися з труднощами та створити умови для належного функціонування установи? Чи позначається на роботі ВСС нестача кадрів, адже укомплектованість становить не більше 75%?
— Із часу створення ВСС організацією його діяльності безпосередньо займається голова суду Леонід Фесенко разом зі своїми заступниками, керівником апарату та в тісній співпраці із суддями. На мою думку, від самого початку роботи суду діяльність апарату відзначалася ефективністю й організованістю. Крім виконання суддівських функцій, як заступник голови суду я координую роботу структурних підрозділів апарату ВСС. Тобто пліч-о-пліч із головою суду, керівником апарату здійснюю роботу задля досягнення спільної мети — належного функціонування установи.
На цьому шляху нами вже зроблено чимало. З деякими досягненнями й думками про поліпшення роботи суду хочу поділитися з читачами.
Ви правильно зауважили, що для ефективної роботи суду та розгляду справ необхідним є забезпечення належної організації діяльності. У ВСС на високому рівні здійснюється комплекс заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційно-методичного, організаційно-технічного характеру щодо створення умов для незалежного здійснення правосуддя. Штатна кількість суддів ВСС — 120 осіб. Збори суддів ВСС сформували дві палати: цивільну (70 осіб) і кримінальну (50). Станом на сьогодні до складу ВСС обрано 91 суддю, 52 з них уходять до складу палати в цивільних справах, 35 — у кримінальних справах. Обидві палати здійснюють свою діяльність під керівництвом секретарів.
Що стосується апарату суду, то із 460 передбачених штатним розписом працівників нині маємо 341 державного службовця. Таким чином, суддівський корпус та апарат ВСС дійсно не укомплектовані.
Наразі ми не маємо можливості доукомплектувати штат. На заваді цьому стоять побутові проблеми, головна з яких — відсутність приміщення для суду. Наприклад, у нас у кабінеті площею 10—15 м2 працює по 2—3 судді, а працівники апарату взагалі розміщені по 20 осіб у невеликих кабінетах. Безумовно, виникає питання: чи можливо працювати в таких умовах, та ще й ефективно й фахово?
Ми активно долучаємося до пошуків нових приміщень для суду, консультуючись при цьому з керівництвом Верховного Суду. Маємо надію, що нове керівництво ВС з розумінням поставиться до наших спільних проблем і сприятиме їх вирішенню, що буде яскравим і дієвим доказом єдності судової системи.
Однак, попри всі негаразди та труднощі, у ВСС працюють пленум, науково-консультативна рада, функціонують збори суддів, започатковано видання «Часопису цивільного і кримінального судочинства» як офіційного друкованого органу, затверджено новий штатний розпис та ін. У кожному структурному підрозділі апарату працюють фахівці відповідного рівня, значний відсоток молодих спеціалістів рекомендовано до навчання в аспірантурі, докторантурі. За останні півроку шестеро осіб успішно пройшли відбір на посади суддів.
Сподіваємося, найближчим часом знайдемо оптимальний варіант вирішення проблеми розміщення суду. Користуючись нагодою, хочу подякувати колегам за сумлінну працю в непростих умовах.
— Організаційне забезпечення діяльності суду покладається на керівника апарату суду, який також призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату, контролює проведення відповідних конкурсних процедур. На вашу думку, голова суду повинен брати участь у підборі кадрів?
— Безумовно, так, адже голова суду здійснює контроль за тим, аби робота апарату належно виконувалась, а отже, має організовувати діяльність усієї установи й знати тих, хто працює з ним для досягнення спільної мети — ефективного здійснення правосуддя. Голова суду вирішує не тільки загальні організаційні, представницькі та методичні питання, а й повинен брати участь у підборі кадрів.
Іншим питанням, на яке хотілося б звернути увагу читачів, є заохочення суддів за працю та роль голови суду в цьому питанні. Законодавство незалежної України завжди передбачало можливість отримання державних нагород суддями — як визнання їхньої відданої та сумлінної праці. Однак із прийняттям нового закону «Про судоустрій і статус суддів» таку можливість для служителів Феміди втрачено, чого не можна сказати про представників інших юридичних спеціальностей, котрі можуть отримувати державні нагороди й сьогодні. Законодавча прогалина стосовно державних нагород суддів негативно впливає на престиж нашої професії, рівень поваги до суддів. Адже держава має справедливо оцінювати багаторічну копітку та плідну їхню працю.
Вирішуючи це питання, на мою думку, законодавцеві, крім інших повноважень, слід надати голові суду можливість ініціювати внесення подань для нагородження державними преміями та відзнаками працюючих суддів, які здобули таке право завдяки своєму професіоналізму та відданій праці. Такі заходи потребують законодавчого врегулювання, адже сприятимуть підвищенню авторитету працівників судової системи.
«Помічник судді не повинен залежати від суб’єктивної волі судді чи від часу його повноважень»
— Досить часто працівники апарату інших судів звільняються через низьку заробітну плату. У ВСС велика плинність кадрів? Ваші працівники не скаржаться?
— Слід зауважити, що мені невідомо про випадки звільнення працівників через низьку заробітну плату. Навпаки, працювати у ВСС престижно. Так, для прикладу, у 2011 році в конкурсах на заміщення вакантних посад узяли участь 343 особи, на одну посаду в нашому суді в середньому претендувало понад 20 осіб. За результатами проведених конкурсів у нас сформовано кадровий резерв, за рахунок якого поповнюється штат апарату. ВСС зацікавлений у талановитій та фаховій молоді, намагається створити належні умови для її праці та професійного зростання, у тому числі забезпечити гідну винагороду. На сьогодні заробітна плата працівників апарату ВСС у цілому відповідає обсягу виконаної роботи та можливостям держави. Хоча, безперечно, вона має бути дещо вищою.
— Минулого року розпочався добір суддів за оновленою процедурою. Чи брали в ньому участь працівники апарату ВСС? Чи вважаєте ви правильним, що законодавець установив рівність усіх претендентів на суддівські посади, чи все ж працівники суду, зокрема помічники, повинні мати преференції при доборі?
— Хотілося б зауважити, що процес відбору кандидатів на посади суддів завдяки анонімному тестуванню став демократичним, прозорим та відкритим. Вища кваліфікаційна комісія суддів провела значну роботу щодо забезпечення рівних умов для всіх громадян, які виявили бажання стати суддями.
Працівники апарату ВСС також брали участь у зазначеному конкурсі, шестеро в ньому перемогли. Деякі з них чекають на призначення, а дехто вже одягнув мантії.
«Маємо надію, що нове керівництво ВС із розумінням поставиться до наших спільних проблем і сприятиме їх вирішенню».
Можу сказати про свій досвід участі в процесі добору кандидатів на посади суддів як екзаменатора. До складу екзаменаційних комісій були залучені не лише представники судової влади, а й представники ВККС, відомі науковці. Всі члени комісій відзначали, що завдання та критерії оцінювання робіт кандидатів були чіткі й зрозумілі. Це дозволило об’єктивно та всебічно оцінити роботи претендентів. Екзаменатори, у тому числі і я, зазначили, що встановлений законом порядок добору кандидатів у судді повністю себе виправдав.
Стосовно вашого запитання щодо працівників апарату, які виявили бажання стати суддями, хочу зазначити таке. Дійсно, чинне законодавство, зокрема закон «Про судоустрій і статус суддів», не надає нікому переваг при доборі. Однак я впевнений, що такі преференції мають існувати передусім для помічника судді, оскільки він володіє значним досвідом роботи в судових органах, щодня підвищує свій професійний рівень, набуває необхідних навичок і знань, фактично шляхом безпосередньої участі в підготовці проектів процесуальних документів та проведенні процесів.
— У Положенні про помічника судді (як і в законі «Про судоустрій і статус суддів») ідеться про те, що призначення на посаду помічника здійснюється без конкурсного відбору на підставі письмового подання судді на ім’я керівника апарату суду. А от добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі. Чи правильна позиція законодавця в цьому питанні, адже при доборі помічників та їх звільненні існує суб’єктивний фактор?
— Сьогодні склалася така практика, що помічником судді за бажанням останнього може стати людина, яка не працює в штаті суду. І керівник апарату суду зобов’язаний прийняти її на роботу, оскільки суддя має право самостійно здійснювати підбір помічника. Такий стан речей хоча й чітко передбачений законом «Про судоустрій і статус суддів», але, на мою думку, суперечить конституційним засадам щодо права на працю інших претендентів на цю посаду, та й не зовсім кореспондується із законодавством про державну службу.
Вважаю, що особа, яка претендує на зайняття посади помічника судді, як і всі держслужбовці, має проходити конкурсний відбір. У подальшому перевагу слід віддавати тим, хто успішно пройшов конкурс та перебуває в кадровому резерві. А суддя має здійснювати підбір саме із цих осіб.
— Відповідно до згаданого Положення в разі припинення повноважень судді його помічник звільняється із займаної посади. Щоправда, у помічників така «кріпосна» залежність викликає обурення. Як уважаєте, останні повинні залишати посаду разом із суддею?
— Дійсно, у разі закінчення повноважень судді його помічник змушений звільнитися із займаної посади, тобто останній приймається на роботу тільки на час виконання конкретним суддею своїх повноважень. Така позиція, вважаю, підлягає зміні, оскільки помічник судді не повинен залежати від суб’єктивної волі судді чи від часу його повноважень, які можуть бути припинені з різних підстав.
Уявіть ситуацію: суддя звільняється з посади за станом здоров’я або за власним бажанням, при цьому його помічник теж змушений звільнитися. На місце звільненого судді приходить новий суддя — і процес підбору нового помічника повторюється. За таких умов людина зі значним досвідом роботи та високим професійним рівнем може бути позбавлена можливості продовжувати працювати на будь-якій посаді в суді. Я вважаю, що з метою урегулювання цієї проблеми до чинного законодавства слід унести зміни.
«Процедура призначення на адмінпосади має бути якомога точніше врегульована законодавцем»
— Сьогодні в законодавстві не прописано, хто може ініціювати питання призначення тієї чи іншої особи головою суду, тобто ради суддів на свій розсуд установили алгоритм добору керівників. Як вважаєте, нинішня процедура відбору суддівського керівництва потребує змін?
— Безумовно, потребує. Ви торкнулися вкрай актуального та законодавчо чітко не врегульованого питання. Так, згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідна рада суддів уносить подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з таких посад. Слід зазначити, що передбачений законом порядок діє. Тобто ради суддів та ВРЮ, на мою думку, виконують свої завдання успішно та в повному обсязі.
Проте сьогодні виникають деякі неузгодженості в процесі ініціювання та рекомендації для обрання голів судів та їхніх заступників. У чинному законодавстві не зазначено, хто може ініціювати подання кандидатур на адміністративні посади в судах до відповідної ради суддів, яка в подальшому вносить подання до ВРЮ. Практика, яка склалася, свідчить про різні підходи та відсутність єдиного законодавчо визначеного порядку відбору кандидатів на ці посади у трьох вищих спеціалізованих судах.
На моє переконання, процедура призначення на адмінпосади має бути якомога точніше врегульована законодавцем, зокрема, слід чітко передбачити заходи та кроки, які необхідно здійснити до ініціювання питання про призначення кандидатів на посади голови суду та його заступника; слід розробити положення, в якому буде врегламентовано процедуру розгляду подань відповідними радами суддів, чіткі критерії відбору цих кандидатів з-поміж претендентів. А головне — ці вимоги та порядок мають бути однаковими для всіх судів і суддів, адже судова система держави єдина.
На мою думку, при прийнятті рішень щодо визначення кандидатів на адмінпосади не потрібно нівелювати роль та думку голів судів (як районних, так і апеляційних), тому що це принаймні було б нелогічним. Крім іншого, необхідно враховувати думку зборів суддів відповідних судів. Уважаю, що це позитивно впливатиме на процес відбору кандидатів на адміністративні посади в судах, адже ради суддів та Вища рада юстиції отримували б більш повну інформацію про претендентів на адміністративні посади. Водночас прийняття остаточного рішення й надалі залишалося б за цими поважними органами.
«Законодавча прогалина стосовно державних нагород суддів негативно впливає на престиж нашої професії, рівень поваги до суддів».
Наявність законодавчо обумовленої, чіткої процедури та критеріїв відбору кандидатів на посади голови суду, його заступника полегшить цей процес, забезпечить ряд переваг власне для кандидатів на адміністративні посади та для органів, що здійснюють відбір та призначення. Зокрема, судді усвідомлять перспективу свого успішного просування в службовій діяльності. Крім того, законодавчо врегульована процедура сприятиме єдності, прозорості та відкритості судової системи; органи, що здійснюють відбір, матимуть змогу рекомендувати на ту чи іншу адміністративну посаду в суді кращого з кращих.
— Законодавці думають над тим, щоб надати Верховному Суду право скасовувати постанови вищих судів. Як ви оцінюєте таку ініціативу?
— Ви маєте на увазі зареєстрований у Верховній Раді проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»? Так, нам пропонується надати ВС право давати рекомендаційні роз’яснення для судів на основі узагальнення їхньої практики. Крім цього, найвищий судовий орган ініціативою може отримати право визнавати нечинними (як частково, так і повністю) постанови пленумів вищих спеціалізованих судів.
Моя думка із цього приводу така. По-перше, залишається незрозумілим, яким чином зазначене відбуватиметься? Як, не аналізуючи практики, не розглядаючи справ по суті, можна ревізувати постанови пленумів вищих спеціалізованих судів? Адже прийняттю постанови пленуму того чи іншого вищого спеціалізованого суду передує копітка робота, в основу якої покладено практику та досвід суддів, узагальнення судової практики з того чи іншого питання, а тому, якщо пленум пропише певні юридичні позиції, то їх скасування або внесення до них змін може бути досить проблематичним. По-друге, запропонована законопроектом ідея може підірвати авторитет судів касаційної інстанції, дезорієнтувати суддів судів нижчих рівнів і, нарешті, призвести до неможливості досягнення єдності в правозастосуванні.
— Скажіть, будь ласка, як швидко акти ВСС опиняються в Єдиному державному реєстрі судових рішень?
— Щодня працівники апарату ВСС направляють до реєстру понад 950 електронних копій судових рішень, дотримуючись при цьому строків, передбачених постановою Кабміну від 25.05.2006 №740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень». Рішенням Ради суддів від 17.02.2012 затверджено Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Єдиного державного реєстру судових рішень, погоджений Державною судовою адміністрацією.
Згідно з переліком до реєстру вносяться постанови, рішення, вироки судів, окрім постанов про надання дозволів на проведення окремих слідчих дій або оперативно-розшукових заходів; судові рішення, постановлені за результатами перегляду рішень, вироків, ухвал, постанов; ухвали, постановлені за наслідками розгляду заяв щодо рішень третейських судів, тощо. І я згоден з тим, що включенню до реєстру підлягають рішення у справах, постановлені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які набрали законної сили або є остаточними у справах у певній судовій інстанції.
«З набуттям чинності новим КПК відеоконференцзв’язок можна буде застосовувати в усіх судових інстанціях»
— У двох залах ВСС та двох кімнатах СІЗО м.Києва було встановлено систему відеоконференцзв’язку. Вони вже пройшли тестування. Чи було виявлено недоліки? Чи вже відбувся перший розгляд справи за допомогою відеоконференцзв’язку? Якщо ні, то коли це відбудеться?
— Згідно з чинним Кримінально-процесуальним кодексом суд зобов’язаний забезпечити участь у касаційному розгляді справи всіх засуджених, які подали відповідні клопотання. Однак при розгляді скарг за участю засуджених виникають труднощі, пов’язані з організацією їх конвоювання зі слідчих ізоляторів, розміщених по всій території України, охороною таких осіб у суді, оплатою витрат на їх доставку до місця розгляду справи тощо. Саме для розв’язання цих проблем у двох залах судових засідань установлено та протестовано систему відеоконференцзв’язку між ВСС, Київським слідчим ізолятором та Апеляційним судом м.Києва. Також суд придбав обладнання для кімнати захисту свідка, де застосовується спеціальне програмне забезпечення, що змінює голос та приховує зображення.
Вважаю, що такі нововведення забезпечать підвищення рівня ефективності та безпеки судової діяльності, дадуть змогу значно скоротити час розгляду справ, заощадити кошти на транспортування осіб, яких тримають під вартою, тощо. При цьому засуджені не позбавлені можливості особисто викласти власну позицію щодо питань, які розглядає суд, та взяти безпосередню участь у розгляді справи за допомогою відеоконференцзв’язку в режимі он-лайн.
Однак на сьогодні чинне законодавство не передбачає можливостей проводити розгляд справи нашим судом за допомогою відеоконференцзв’язку. Так, відповідно до ст.853 КПК, що регулює механізм застосування відеоконференцзв’язку при проведенні слідчої дії, передбачено його застосування лише за письмової згоди підозрюваного, обвинуваченого й підсудного під час проведення допиту свідка, експерта, підозрюваного, обвинуваченого та підсудного, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події.
З набуттям чинності новим КПК такі інформаційні технології можна буде застосовувати не тільки під час досудового розслідування, а й під час засідань у всіх інстанціях. Процесуальні підстави для цього передбачені в нещодавно прийнятому кодексі.
— Які практичні результати діяльності науково-консультативної ради ВСС?
— 30 вересня 2011 року при ВСС створено науково-консультативну раду, до складу якої входять 58 науковців та практиків — висококваліфікованих фахівців у галузі права. З метою ефективної організації роботи в раді діють секції:
- цивільного судочинства (22 особи);
- кримінального та адміністративного судочинства (20 осіб);
- судоустрою і статусу суддів (8 осіб).
Основними завданнями ради є:
- вивчення та опрацювання проектів узагальнень судової практики;
- попередній розгляд проектів постанов пленуму ВСС щодо надання роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування судами цивільної та кримінальної юрисдикції законодавства під час розгляду справ;
- надання рекомендацій з питань правового характеру, що виникають у судовій практиці.
Перше пленарне й секційні засідання науково-консультативної ради відбулися 2 грудня 2011 року. За результатами роботи було визначено низку проблем, що потребують подальшого наукового обгрунтування та розробки практичних рекомендацій для ефективного здійснення правосуддя. Члени ради активно працюють над проектами постанов, надають пропозиції та рекомендації, а також консультують суддів ВСС при підготовці роз’яснень судам нижчого рівня.
Нещодавно відбулося два засідання секції цивільного судочинства, на яких науковці обговорили складні питання, що виникли у зв’язку з підготовкою проектів постанов пленуму ВСС «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)». Як вам відомо, 30 березня цього року пленум ВСС прийняв зазначені постанови в цілому, врахувавши думки, пропозиції та зауваження членів науково-консультативної ради.
Загалом хочу звернути увагу на великий науковий потенціал науково-консультативної ради, який у поєднанні з нашими практичними напрацюваннями забезпечить єдність судової практики, що, безумовно, сприятиме підвищенню авторитету правосуддя в Україні.
— Яку теоретичну та практичну цінність для ВСС має міжнародне співробітництво?
— Наш суд намагається йти в ногу з часом і в міжнародному співробітництві. Реальними кроками та результатами такої співпраці з міжнародними організаціями є:
- запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у ВСС;
- залучення суддів та працівників апарату до участі в конференціях, круглих столах, які проводились у різних містах України;
- обмін досвідом функціонування судових установ різних країн світу;
- можливість переймати такий досвід, упроваджувати його в Україні.
У нас започатковано співпрацю з Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва, Бюро співробітництва Швейцарії в Україні, Вищим та Апеляційним судами Англії та Уельсу, верховними судами Литовської Республіки та Естонії, Агентством США з міжнародного розвитку (USIAD), судовими установами Грузії та їхньою Фундацією сприяння правосуддю тощо.
«У нас суддя ВСС у 2011 році мав середнє навантаження близько 70 справ та скарг на місяць, у Великій Британії — 50 справ на рік!»
Вже цьогоріч наші судді в рамках міжнародних проектів мали змогу вивчати досвід функціонування судових систем Великої Британії та Франції, зокрема судів касаційної інстанції цих країн. Ми побачили, до чого потрібно прагнути Україні, якого рівня довіри громадян до суду слід намагатися досягти.
У свою чергу ми розповіли, в яких умовах працюють українські судді, яке мають навантаження. І, повірте, наші закордонні колеги були вражені. Судіть самі: у нас суддя ВСС у 2011 році мав середнє навантаження близько 70 справ та скарг на місяць, у Великій Британії — 50 справ на рік!
Крім того, наші судді беруть участь у міжнародних проектах як викладачі, тренери, експерти, проводять навчання для суддів місцевих та апеляційних судів.
«Інформаційні кіоски дадуть змогу частково розвантажити працівників апарату суду»
— Рік тому у ВСС затверджено комунікаційну стратегію, основною метою якої було формування позитивного образу суду. Чи є вже результати від її реалізації?
— Дійсно, за сприяння проекту USAID «Україна: верховенство права» влітку минулого року ми розробили й почали впроваджувати власну комунікаційну стратегію. Ми визначили чіткий план заходів для формування позитивного іміджу суду та строки їх реалізації. Серед них — і придбання нового обладнання та програмного забезпечення для ефективного функціонування наших інформаційних ресурсів, інформування громадян про діяльність ВСС, зустрічі з представниками ЗМІ тощо.
Сьогодні можу зазначити, що в рамках реалізації стратегії в нас ефективно працює кол-центр, установлено вже згадану систему відеоконференцзв’язку, у вестибюлях розміщено інформаційні кіоски для громадян. Запровадження останніх, до речі, викликано значним перевантаженням кол-центру. Відтепер усі зацікавлені особи можуть не лише отримати необхідну їм інформацію у відділі прийому громадян, а й скористатись інформаційними кіосками. Це нововведення, на мою думку, дозволить громадянам, які звертаються по інформацію, відразу ж отримати її. Крім того, інформаційні кіоски дадуть змогу частково розвантажити працівників апарату суду.
Усі заходи, які відбуваються в суді, ми висвітлюємо на офіційному веб-сайті та на сторінках друкованих видань. Більше того, ми провели перше анкетне опитування громадян — відвідувачів ВСС, за результатами якого було запропоновано й реалізовано ряд кроків для поліпшення доступу громадян до суду. Результати анкетування у вигляді графіків і діаграм розміщено на веб-сайті ВСС, кожен може з ними ознайомитись.
У зв’язку із цим для нас найголовнішим стало те, що громадяни відзначили високий професіоналізм персоналу, відповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків та уважність до відвідувачів. Ми прислухалися до побажань респондентів: обладнали додаткові місця для очікування та оформлення документів, схематично позначили маршрут до приймальні, збільшили кількість працівників кол-центру, розмістили на веб-сайті електронний калькулятор для розрахунку судового збору й так звану електронну приймальню для звернень громадян. Нині триває робота над установленням на веб-сайті довідкової системи щодо розгляду справ та скарг, за допомогою якої громадяни зможуть, увівши номер справи або прізвище, отримати інформацію щодо руху справи в суді.
Крім того, для інформування громадян про свою діяльність ВСС поширює інформаційні буклети, в яких зазначено повноваження суду, порядок ознайомлення з матеріалами справ та доступу до публічної інформації, графік прийому громадян, контакти та платіжні реквізити.
Тож, як бачите, робота в напрямі поліпшення зв’язків із громадськістю у нас не завершується.
— Торік ВСС започаткував видання офіційного друкованого органу — журналу «Часопис цивільного і кримінального судочинства». Наскільки він є популярним серед суддів? Які пріоритети визначено судом при доборі матеріалів та статей?
— У 2011 році ВСС заснував не тільки «Часопис цивільного і кримінального судочинства», а й журнали судової практики — «Цивільне судочинство. Судова практика у цивільних справах» та «Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах». До складу редакційних колегій цих видань уходять визнані теоретики, досвідчені юристи-практики, науковці. У журналах публікуються матеріали судової практики ВСС, матеріали з питань організації діяльності судів відповідної юрисдикції, статистичні дані, наукові статті тощо. Таким чином, наші видання покликані сприяти вирішенню багатьох дискусійних питань, які існують у правовій науці, удосконаленню чинного законодавства та забезпеченню єдності судової практики.
І тут дозвольте уточнити, що наші журнали популярні не лише серед суддів, а й поступово здобувають визнання широкого загалу науковців, юристів-практиків. За менш ніж рік роботи ми змогли досягти досить високих показників передплати, нам телефонують, цікавляться, пропонують тематику, статті. Не вдаючись до цифр, скажу, що деякі журнали мають такі показники передплати, як у нас, тільки після 3-5 років існування.
Стрімке збільшення кола авторів, кількості статей на актуальні теми свідчить про об’єктивність та неупередженість інформації, яку оприлюднює ВСС, щодо проблем, перспектив та досягнень у правовій сфері. Для подальшого виконання зазначених вище завдань керівництвом прийнято рішення про необхідність унесення «Часопису…» до переліку видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата юридичних наук. Для цього здійснено заходи щодо відповідності «Часопису…» основним вимогам до фахових видань. Зокрема, обов’язкові примірники журналу ми надсилаємо до провідних наукових установ та організацій України. Відповідні документи та клопотання голови ВСС Л.Фесенка про внесення «Часопису…» до переліку фахових видань передано на розгляд департаменту атестації кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Документи прийнято та зареєстровано. Але в міністерстві ще й досі триває робота над новим порядком унесення видань до переліку фахових (попередній втратив чинність). Тому питання про внесення журналів, у тому числі й нашого офіційного друкованого органу, до такого переліку наразі не розглядаються.
Проте вже від самого початку видання «Часопису…» ми приймали до друку тільки ті актуальні статті, які містили основні елементи наукових публікацій згідно з вимогами колишнього ВАК.
— Михайле Йосиповичу, на завершення нашої розмови традиційне прохання: побажайте щось нашим читачам.
— Я розумію, що не все вдалося розповісти читачам про роботу новоствореного суду касаційної інстанції. Леонідом Фесенком, його заступниками Миколою Пшонкою, Станіславом Міщенком і мною в пресі неодноразово висвітлювалася робота нашої установи, зокрема й з організаційних питань.
Оскільки суд розвивається, ми перебуваємо в постійному пошуку ідей, способів і методів для поліпшення його роботи з метою підвищення рівня довіри людей до судової системи України. На цьому шляху, маю переконання, ми досягнемо успіху.
Тож бажаю всім міцного здоров’я, сил та натхнення працювати на благо своєї держави, мужності, витримки й волі, щоб здолати будь-які проблеми чи негаразди.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.79 МБ)
Матеріали за темою
Суддя-спікер КГС С.Жуков: Із набранням чинності новим КзПБ ми очікуємо концептуального перезавантаження системи банкрутства в Україні
в„–9 (1411), 09.03—15.03.2019
Через брак суддів ВСС просить голів апеляційних судів активніше реагувати на затягування процесу
в„–24 (1322), 17.06—23.06.2017
Притягнення до адмінвідповідальності за неподання декларації роз'яснив ВСС
в„–22 (1320), 03.06—09.06.2017
ВСС узагальнив практику примусової госпіталізації, — документ
в„–15 (1313), 15.04—21.04.2017
ВСС узагальнив особливості відновлення втраченого судового провадження
в„–10 (1308), 11.03—17.03.2017
ВСС висловився щодо пропущення строку на перегляд за нововиявленими обставинами
в„–11 (1309), 18.03—24.03.2017
Від законодавців чекають конкретизації норм КПК з урахуванням судової практики та позицій ЄСПЛ
в„–52 (1298), 24.12—30.12.2016
У Харкові відкриють модельний офіс пробації
в„–46 (1292), 12.11—18.11.2016
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!