Місцеві технології використання адмінресурсу лише додадуть прихильників оппонентам
З наближенням місцевих виборів зростає і знервованість у штабах основних політичних гравців. Кожен вважає самоціллю заявити про підготовлювані фальсифікації або про порушення з боку тервиборчкомів.
Звісно, в переліку «потерпілих» немає лише Партії регіонів, якій пророкують збільшення представництва в органах місцевої влади, зокрема в центрі. Не без допомоги адмінресурсу.
Захід: опозиційна конкуренція
На відміну від парламентських чи президентських перегонів, місцевим виборам притаманна насамперед розпорошеність уваги з боку засобів масової інформації та міжнародної спільноти. Ні перші, ні друга фізично не здатні відстежити усі перипетії, що спостерігаються під час усіх майже 12000 локальних кампаній.
За даними ЦВК, спостерігати за волевиявленням українців будуть близько 500 делегатів з-за кордону та приблизно 2000 «своїх». Тобто на 6 виборчих округів — одна пара очей. Що вони побачать 31 жовтня чи, нав¬паки, прогавлять, — питання окреме. І для опозиційних партій — не суттєве: вони заздалегідь наголошують на невизнанні будь-яких результатів в окремих регіонах.
Так, у партії «Батьківщина» апріорі ставлять під сумнів результати волевиявлення у Львівській та Київській областях, а також у Тернополі. Крім того, її представники на Харківщині заявили про підготовку до фальсифікацій за рахунок друку «зайвих» бюлетенів. Згодом аналогічні звинувачення пролунали від ВО «Свобода», але стосовно виборів до Івано-Франківської облради.
«Найгарячішою точкою» стане, без сумніву, Львів. З одного боку, через суперечки щодо керівництва місцевими осередками і, як наслідок, щодо легітимності списків висунутих кандидатів «Батьківщина» ви¬йшла з вимогою зняти «не своїх» претендентів на мандати у міськраді. Не меншу занепокоєність тут виявляють і «свободівці», лідер яких закликав львів’ян бути готовими «в ніч на 1 листопада, якщо знадобиться, вийти на вулиці міста, щоб захистити своє право бути українцями».
Фактично на Західній Україні основна боротьба точитиметься між опозицій¬ними партіями. І, за прогнозами політологів, це, як не дивно, дає можливість «регіоналам» покращити свої позиції за рахунок поділу виборців між численними конкурентами та наступних переговорів з кожним окремо. А в тих округах, де перевага однієї з опозиційних партій буде надто значна, можна «допомогти» конкурентам визнати вибори недійсними.
Щоправда, експерти заперечують можливість повторення в цьому регіоні чогось на кшталт «мукачів¬ської битви». Подібний конфлікт увіб’є клин у подальшу співпрацю представників опозиційних партій, що невигідно навіть радикально налаштованим лідерам. Адже ображені колеги по опозиції матимуть зайві аргументи, аби шукати і знайти спільний знаменник з партією влади.
Схід і Південь: прогнозованість з похибкою
На Сході і Півдні очікуються такі самі результати, що і в першому турі президентських виборів. Хоча висловлюються припущення, що, наприклад, у Криму комуністи зможуть перетягти на свій бік частину електорату «регіоналів», а на Дніпропетровщині, Харківщині та Одещині виявиться більше, порівняно із січнем цього року, прихильників «Сильної України».
Однак на остаточний розподіл сил в облрадах суттєво вплинуть «мажоритарники», чия партійна приналежність може змінитися, незважаючи на те, який осередок їх висунув. В цьому і полягає основний плюс змішаної системи для будь-якої партії влади: перемога конкурентів у багатомандатному окрузі може бути знівельована активним залученням до більшості «одинаків».
Так було свого часу на перших парламентських виборах, що проводилися за цією системою, коли в 1998 році партія влади — НДП — отримала лише 17 мандатів, але згодом згуртувала навколо себе більше половини всіх «мажоритарників». Через 4 роки в меншості опинилася «Наша Україна», попри перемогу її партійного списку на чолі з Віктором Ющенком.
Отже, не важко передбачити, що за будь-якої зміни доданків сума мандатів провладно орієнтованих депутатів суттєво переважатиме кількість тих, кому буде відведено роль опозиції в цих регіонах.
Центр: ТВК проти судів
Головна увага політоголів наразі зосереджена на центральних областях, де має відбутися справжня битва між владою та опозицією. Адже на президент¬ських виборах ці регіони віддали перевагу Юлії Тимошенко. Тож не випадково, що саме звідси найчастіше надходять повідомлення про різноманітні порушення. І не лише голослівні.
Так, на засіданні ЦВК розглядалися випадки «помилкового розуміння» Васильків¬ською районною виборчою комісією Київської області та Канівською міською виборчою комісією Черкаської області норм виборчого законодавства щодо реєстрації кандидатів за рішенням судів. Комісії відмовлялися від виконання судового припису, посилаючись на закінчення відведеного для ре¬єстрації кандидатів строку. ЦВК була змушена дати роз’¬яснення, що цей строк не поширюється на випадки виконання рішення суду, а для вагомості аргументів нагадала членам ТВК про кримінальну відповідальність за ігнорування судових вердиктів.
До переліку «невиконавців» потрапила й Новогродівська міська виборча комісія Донецької області. А ось Ялтинська міська виборча комісія не стала чекати на вказівку згори і привела свої постанови у відповідність із судовими актами.
Ця географічна розпорошеність «порушників» частково виключає припущення про таку централізовану організацію подібних механізмів усунення конкурентів, як їх нереєстрація. Швидше маємо справу з ексцесом виконавців, які надто заповзято взялися за забезпечення перемоги «своїх» висуванців.
Лише цим можна пояснити й повернення до переліку претендентів на мандати Київської облради — «Партії правозахисту» на чолі з Миколою Мельниченком. Навряд чи він втрутиться в розподіл між основними командами місць в облраді, але галас навколо відмови ТВК зареєструвати цей список і рішення Київського апеляційного адміністративного суду, який задовольнив скаргу, стали додатковим піаром колишньому охоронцеві Леоніда Кучми.
Україна: з прицілом на ВР
І політики, й експерти, і міжнародні інституції роз¬глядають цьогорічні місцеві вибори та механізми ведення компаній у зв’язку з майбутніми парламентськими перегонами. Висловлюються припущення, що їх результат визначить як зміни в процедурі обрання народних депутатів, так і саму дату голосування.
Водночас місцеві технології використання адмінресурсу, про які сьогодні повідомляють партійні штаби, складно повторити на загальноукраїнському рівні. Наприклад, якщо говорити про відмови в реєстрації чи створення клонів. Хіба що — в окремих округах. Однак суспільний резонанс від таких дій лише додасть опонентам прихильників. Тому й застереження глави держави про неприпустимість використання владних можливостей пояснюються не лише необхідністю продемонструвати Європі прозорість і справедливість виборчого процесу.
Крім того, лідер «регіоналів» зацікавлений у тому, щоб побачити реальну картину підтримки на місцях. Адже сьогодні місцеві ради у 19 регіонах мають опозиційну більшість. У підсумку вибори 31 жовтня мають показати не тільки, який відсоток з майже 45 тис. місцевих мандатів отримають провладні кандидати, а чи спроможні місцеві партійні бонзи змінити розклади на свою користь, аби можна було говорити про переможні (чи навпаки) тенденції. Про це і дізнаємося за тиждень…
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!