Форум довіри

Делегатам не вистачило одного дня на оновлення, а переобирати суддів КС не стали, аби не тиснути на колег

ХІІ (позачерговий) з’їзд суддів пройшов у повній відповідності з трендами останніх часів: з детальним обговоренням порядку денного, дискусіями й навіть незгодою з рекомендаціями Верховної Ради звільнити суддів Конституційного Суду. Половину першого дня делегати витратили на процедурні моменти. Правда, своє вагоме слово встиг сказати Голова Верховного Суду Ярослав Романюк, який фактично й задав тональність заходу, підкресливши, що першочерговою метою є не вирішення кадрових питань, а пошук шляхів відновлення довіри до судової влади.

Організаційні вади

Відкриття заходу очікувано почалося з привітальних слів голови Ради суддів Василя Онопенка. Він не без гордості зазначив, що делегати поставилися до такої значущої події, як з’їзд, украй відповідально. Адже із 408 делегатів, яких за квотами обирали суди усіх рівнів, на з’їзді зареєструвалося 402. Голова ради майже відразу запропонував обрати головуючого й висунув для цього власну кандидатуру. Оскільки інших охочих не було, делегати швидко впорались із цим процедурним моментом.

Звісно, функціонування форуму не можливе без робочих органів. Як виявилося, порозумітися в цьому формальному питанні такій великій кількості осіб було дуже важко. По-перше, досить тривалою стала процедура висування кандидатів до лічильної, мандатної та редакційної комісій. Суперечки виникали й щодо кількісного складу цих органів, адже до кожного з них увійшла різна кількість делегатів.

У зв’язку із цим один із посланців, суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Олег Могильний, запропонував з’їзду встановити кількісний склад робочих органів та надати делегатам можливість ознайомитися з біографіями кандидатів. Проте більшість повпредів не мали наміру витрачати час на заслуховування біографічних довідок «лічильників». Утім, пропозицію щодо затвердження кількісного складу сприйняли як раціональну. Та до обговорення й затвердження кількісного складу робочих органів справа не доходила. Присутніх раптом зацікавило, чому такий важливий захід ігнорують запрошені на нього високопосадовці.

Невизначена мета

Делегати поставили В.Онопенку запитання щодо відсутності на з’їзді новообраного Президента Петра Порошенка. На думку відряджених на з’їзд, він, «отримавши наразі величезний кредит довіри», мав би завітати до законників і почути їхню думку. Виявилося, що голова РСУ напередодні мав аудієнцію в голови держави. «Він дуже хотів бути присутнім і навіть пропонував мені перенести з’їзд через те, що сьогодні в годину проведення заходу перебуватиме в Донецькій області. Проте я зауважив, що з’їзд, який готувався не один день і не один місяць, не можна переносити», — поінформував В.Онопенко.

Натомість Я.Романюк повідомив, що також мав розмову з Президентом і що той дуже стурбований ситуацією, яка склалась у судовій системі, та зацікавлений у проведенні з’їзду. Глава держави сподівається, що судова влада скаже своє слово щодо реформи судової системи. «Нас «люструють», нас реорганізують, уносять зміни до Конституції, відновлюють довіру до нас та не роблять, на мій погляд, головного — не питають нашого ставлення до цих процесів», — зауважив Я.Романюк. На думку очільника ВС, за події, що відбуваються всередині судової гілки влади, відповідають і посадовці з інших ланок. Тому саме вони й повинні почути ставлення суддів до законодавчих новел і люстраційного процесу зокрема, переконаний керманич Суду.

Він наполягав на тому, що своє вагоме слово повинні сказати самі судді, та сказати не в повітря, а тим особам, які взяли на себе відповідальність за реформування та оновлення судової влади. «Суд — не закрите акціонерне товариство. Про нас говорять, а ми й досі не вміємо інформувати суспільство про свою роботу», — обурювався керівник ВС. Він нагадав, що в регіонах, де зараз фактично йде війна, суди не припиняють здійснення правосуддя. «Це лише представницька влада може похизуватися тим, що через бойові дії не може працювати. Суди ж, навпаки, героїчно відстоюють права громадян, адже саме за їх захистом ті й звертаються до нас», — наголосив Я.Романюк.

На його думку, делегати самі для себе повинні визначити мету з’їзду. Сам Голова ВС переконаний, що кадрові питання навряд чи можна вважати головними. Пояснив свою точку зору він тим, що, якщо будуть унесені зміни до Конституції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів може взагалі не існувати. «Чи варто нам призначати туди суддів, якщо існування самого органу під великим питанням?» — звернувся він до колег.

Наостанок Я.Романюк нагадав делегатам, яку мету декларувала громадськість, вимагаючи очищення судової влади. На думку Голови ВС, прагнучи неупередженості й прозорості правосуддя, люди самі спотворили благородні наміри. «Блокуючи роботу судів, своїм тиском вони вимагають від законників прийняття конкретних рішень. Та чи за це ми боролися?» — спитав він.

Після доповіді Я.Романюка В.Оно­пенко спробував знову повернутися до питання щодо кількісного складу робочих органів з’їзду, але делегати судів господарської юрисдикції встали зі своїх місць і заявили, що їм потрібен тайм-аут.

Нарікання на сумлінність

Після відновлення роботи делегати почали висловлювати думку щодо перенесення з’їзду, бо промову Я.Романюка сприйняли як заклик до цього. Сам Голова ВС намагався пояснити, що такої пропозиції не вносив. «Я лише висловив своє ставлення до мети нашого заходу та доцільності роботи в умовах, коли нашу позицію ніхто не почує», — пояснив він. Однак головуючий не поділяв поглядів Я.Романюка. Він наголосив, що не проти того, аби суддів почули інші гілки влади, та не дуже вірить, що хтось із посадовців відповість на запитання, які турбують законників. «Численні делегації урядовців разом з Генпрокурором приходили до нас неодноразово. Вони віталися та йшли геть, не прагнучи діалогу», — заявив голова РСУ. За його словами, таке ставлення колишньої влади до Феміди породило те, що судову владу почали ототожнювати «з продажною дівкою за викликом, яка приймала замовні рішення».

Після цього відступу В.Онопенко спробував повернути делегатів до вирішення питань порядку денного, яких, до речі, було 10. Він повідомив, що судді Конституційного Суду відкликали свої заяви про добровільне складання повноважень і нині обстоюють свої права в адмінсуді. Стало відомо, що 18 червня Вищий адміністративний суд задовольнив позов В’ячеслава Овчаренка до Верховної Ради про визнання незаконним прий­няття парламентом постанови «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24.02.2014 №775-VII, якою його було звільнено з посади судді КС. У ВАС чекає вирішення ще кілька позовів «конституційників».

Порадившись, делегати дійшли згоди, що вносити до порядку денного питання стосовно звільнення суддів КС буде недоречним. Адже це можна трактувати як тиск на суддів, котрі розглядатимуть позови. Проте наполягання на перенесенні з’їзду не припинялися. Головуючий погодився винести це питання на відкрите голосування, зауваживши, однак, що власне сумління не дозволить йому голосувати за таке необачне рішення.

Після майже 6-годинної дискусії порядок денний таки затвердили. Питання щодо звільнення одних і, відповідно, обрання інших представників судової влади в КС прибрали.

Кроки довіри

Першим мав бути звіт голови РСУ. В.Онопенко, зокрема, закликав законників почати на з’їзді відроджувати суддівське самоврядування, незалежність судової влади та відновлення довіри до неї. За його словами, з’їзд не повинен перетворюватися на акцію повернення до влади тих осіб, які роками займали відповідальні посади. «У нас є з кого обирати. Вони не такі відомі, але це не означає, що вони гірші», — відзначив В.Онопенко.

Після цього слово знову взяв Я.Романюк. Він зазначив, що «максимальна відкритість судів має стати однією з перепон для корупції». На його думку, потрібно в Основному Законі встановити більш жорсткі критерії відбору суддів. Зокрема, йдеться про підвищення вікового цензу до 30 років та встановлення обов’язкового 5-річного загального стажу роботи в галузі права. При цьому щонайменше 3 роки претендент має пропрацювати безпосередньо в суді, аби зрозуміти, чи підходить йому ця робота. Так само колектив зможе зробити висновок, чи зможе ця людина гідно представляти судову систему. Для того щоб добір кадрів став більш прозорим, а судді стали захищеними від безпідставних звинувачень та намагань притягнути їх до дисциплінарної відповідальності, Голова ВС закликав сформувати склад ВРЮ і ВККС із людей з бездоганною репутацією.

Він також запропонував з’їзду засудити ті рішення, які без доказової бази приймалися судами під час громадянського протистояння. «Це буде першим кроком до відновлення довіри до судової влади», — підсумував Я.Романюк.

Слідом за ним звітували голови рад суддів. Найстислішим був виступ голови Ради суддів адміністративних судів Миколи Кобилянського. Він відклав підготовлену доповідь убік і зауважив, що не почув у звіті голови РСУ жодного слова про те, що той зробив для суддівської спільноти за час свого головування. «Я чув політика, а не голову РСУ», — сказав М.Кобилянський.

Новообраний голова Ради суддів господарських судів Олександр Удовиченко репрезентував розроблену колегами Концепцію утвердження дійсно незалежної судової влади та підвищення довіри суспільства до суддів. Він запропонував обговорити її в судах, доопрацювати та затвердити на з’їзді, можливо, для цього навіть оголосити перерву в роботі форуму на 2—3 тижні.

Не став переобтяжувати делегатів «математикою» і голова Ради суддів загальних судів Павло Гвоздик. Натомість він звернув увагу присутніх на те, що судова система фактично позбавлена реальних владних повноважень. А судова реформа, за його словами, як правило, зводилася до перерозподілу повноважень щодо призначення суддів і голів судів, а також притягнення їх до відповідальності. На думку голови РСЗС, на цьому вибудовується система залежності судової влади, забезпечуються важелі впливу на суд. П.Гвоздик уважає, що першочерговими чинниками забезпечення незалежності Феміди мають стати професіоналізм суддівського корпусу та належне фінансування.

Коли час добіг 18-ої, делегати зрозуміли, що за один день з усіма питаннями не впоратися. Адже чимало часу буде витрачено не стільки на визначення з кандидатурами, скільки на виготовлення бюлетенів. Тож кадрові питання запропонували перенести на наступний день, пожертвувавши екскурсією, яку запланувала для них РСУ. На десерт залишаться доповідь голови Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка та затвердження положення про РСУ. Тож не виключено, що і п’ятниця не стане для делегатів скороченим робочим днем. 

ПРЯМА МОВА

Михайло Жернаков, суддя Вінницького окружного адміністративного суду, кандидат на посаду члена Ради суддів України: 

— Я маю досить багато ідей щодо розвитку суддівського самоврядування. Я разом з європейськими та громадськими експертами входив до робочої групи з розроблення деяких нормативних актів, зокрема нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів». Давно займаючись наукою та маючи науковий ступінь кандидата наук, я, хоч це і прозвучить нескромно, можу стати одним із тих елементів оновлення самоврядування, який заклав законодавець. До того ж ми знаємо, що передбачено квотність складу РСУ, а я представляю адмінсуд першої інстанції. До того ж, на мою думку, рада не повинна стати інклюзивним органом суддів із великим стажем роботи, треба надати можливість увійти до органів самоврядування й молодим фахівцям.

Юрій Тітов, суддя Верховного Суду України, кандидат на посаду члена ВККС:

— Я вже чітко уявляю, яким повинен бути суддя, які якості в нього повинні бути. Усі бачили той багатотисячний конкурсний добір. Хіба усі ці люди можуть бути суддями? Та ніякий диплом з відзнакою не зробить з особи суддю, якщо їй елементарно не вистачає людяності. Вирішуючи справу, суддя повинен на себе приміряти те рішення, яке виносить. Треба завжди залишатися людяним, адже сама юстиція — це справедливість На жаль, останнім часом люди йдуть до суду, щоб заробити. А це дуже принижує і ганьбить суддівську спільноту. Треба очищувати судову систему. Я не розумію тих заяв моїх колег, які кажуть, що на них тиснули, тому вони й приймали протиправні рішення. Та якщо суддя боїться тиску — йому взагалі закрита дорога до правосуддя. На свою адресу я жодного разу погроз не зазнавав. ВККС — це та установа, яка повинна позбутися слабких елементів судової системи. Навіть якщо через реформу цей орган ліквідують, а його повноваження передадуть до ВРЮ, — це нічого не змінить. Адже головне — це не назва органу, а його склад.

P.S. Про те, які рішення приймуть та кого визнають гідними представниками для заповнення вакансій у ВККС та ВРЮ, ми докладно розповімо в наступному числі.