Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
7 листопада 2011 року м.Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р.,
Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І.,
Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Зап-Екоресурс» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2008 року ПАТ звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4.03.2008 №*/0 у частині донарахування 1038575 грн. податку на прибуток та 949905 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
На обгрунтування позову ПАТ зазначило, що ДПІ невірно визначила термін закінчення строку позовної давності і, відповідно, неправильно розрахувала періоди, у яких відбулося заниження валового доходу, та на порушення вимог п.1.20 ст.1 закону від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі — закон №334/94-ВР) самостійно та у спосіб, який ПАТ уважає неправомірним, розрахувала звичайну ціну продажу об’єкта нерухомості.
Господарський суд Запорізької області постановою від 10.04.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009, позовні вимоги задовольнив.
Вищий адміністративний суд постановою від 4.08.2011 рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове — про відмову в задоволенні позову.
У заяві про перегляд постанови ВАС від 4.08.2011 ПАТ посилається на неоднакове застосування касаційним судом пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 закону №334/94-ВР.
На обгрунтування заяви ПАТ додано копії ухвал ВАС від 5.08.2010 (справа №К-14444/07), від 10.08.2010 (справа №К-18844/10), від 15.09.2010 (справа №К-23295/07), від 9.12.2010 (справа №К-11662/08), від 19.07.2011 (справа №К-31541/09), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 закону №334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі-продажу укладається між платником податку і пов’язаною особою.
Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 зазначеного закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг).
Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених законом №334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обгрунтувати рівень договірних цін.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов’язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.
Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.
При визначенні звичайної ціни на об’єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об’єкта. Звичайна ціна об’єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.
З’ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація — надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, пп.1.20.3 п.1.20 ст.1 закону №334/94-ВР встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься в такому оголошенні, а відповідно до пп.1.20.4 п.1.20 цієї статті, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється в примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.
У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, не звернув увагу на наведені вимоги законодавства, а керувався тим, що ПАТ не провело переоцінку об’єкта нерухомості перед його продажем.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заява ПАТ підлягає задоволенню, а постанова ВАС — скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд до цього ж суду.
Керуючись стст.241—243 Кодексу адміністративного судочинства, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ПАТ «Зап-Екоресурс» задовольнити.
Постанову ВАС від 4.08.2011 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до цього суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 4.1 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!