Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не звільняє розпорядника від сплати такого податку
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
14 листопада 2011 року м.Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого — Тітова Ю.Г.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В.,
Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,
Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В.,
Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,
Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Сільського комунального підприємства «Побєдне» до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа — Побєдненська сільська рада про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2007 року СКП «Побєдне» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 10.10.2007 №1199/15-1, яким згідно з пп.4.2.2 п.4.2. ст.4, пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» йому визначено податкового зобов’язання в сумі 3518 грн., у тому числі 3350 грн. основного платежу з податку на прибуток та 168 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду АРК від 29.05.2008, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 та Вищого адміністративного суду від 10.05.2011, позов задоволено.
ОДПІ звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.237 КАС. Посилаючись на неоднакове застосування положень ст.7 закону від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» та ст.26 закону від 21.05.97 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», просить ухвалу ВАС від 10.05.2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права ОДПІ надала постанову ВАС від 6.11.2008 у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте» до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою ВАС від 8.07.2011 справу допущено для перегляду ВС.
Перевіривши наведені в заяві доводи, ВС дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.
Суди у справі, яка розглядається, встановили, що відповідно до статуту СКП «Побєдне» останнє створено згідно з рішенням сільради від 10.10.2002 №24/3-3 про передачу в комунальну власність об’єктів соціальної сфери на підставі закону №280/97-ВР. СКП «Побєдне» є підзвітним і підконтрольним сільраді.
Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень стали висновки акта від 28.09.2007 №122 про результати документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток СКП «Побєдне», згідно з якими останнє неправомірно на порушення положень пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, п.10.1 ст.10 закону від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не нарахувало в першому півріччі 2007 р. податок на прибуток на суму 3550 грн.
Касаційний суд у справі, що розглядається, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення, виходячи з того, що ОДПІ не мала підстав для нарахування позивачу податку на прибуток у першому півріччі 2007 р., оскільки сільрада рішенням від 11.01.2007 №5/11-8 встановила для СКП «Побєдне» розмір прибутку за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році, що підлягає зарахуванню у місцевий бюджет, у розмірі нуль відсотків, тобто фактично звільнила позивача від сплати податку на прибуток у 2007 р. При цьому суди керувались положеннями ст.69 Бюджетного кодексу, ч.2 ст.42 закону від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стст.1, 7 закону №1251-ХІІ, п.24 ч.1 ст.26 закону №280/97-ВР.
У справі, рішення в якій надано на підтвердження доводів заявника, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що контролюючий орган правомірно донарахував підприємству суму податкових зобов’язань з податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про надання пільги зі сплати зазначеного податку, який є загальнодержавним, не відповідає установленій законом компетенції цього органу.
Аналіз судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, які врегульовують правовідносини, пов’язані із наданням органами місцевого самоврядування пільг зі сплати податку на прибуток.
Вирішуючи питання про врегулювання розбіжностей у їх застосуванні, ВС виходить із такого.
Статтею 143 Конституції до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
Частиною 2 ст.1 закону №1251-ХІІ передбачено, що міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до підвідомчого їм бюджету.
Пунктами 28, 29 ст.26 закону №280/97-ВР визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. А ст.25 цього закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання. Надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.
Частиною 3 ст.1 закону №1251-ХІІ встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) та пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Одночасно стст.14, 15 цього закону визначено загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори. Податок на прибуток підприємств належить до перших із перерахованих.
Згідно зі ст.15 закону №334/94-ВР ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону. Зазначені положення узгоджуються із загальними принципами, викладеними в ч.3 ст.1 закону №1251-ХІІ.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.69 БК податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Частиною 2 ст.42 закону №489-V передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є сільські ради, належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується відповідно до місцевого бюджету.
Установивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, ВР не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету і в разі відсутності потреби у них орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.
Закони №1251-ХІІ, №334/94-ВР, №280/97-ВР та закони про державний бюджет на відповідний рік регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, оскільки такий податок є загальнодержавним.
Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, заява ОДПІ підлягає задоволенню, а ухвала ВАС від 10.05.2011 — скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.241—243 КАС, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.
Ухвалу ВАС від 10.05.2011 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 4.1 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!