Одним зі способів захисту майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб є звернення до третейського суду
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
2 листопада 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.В., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Онопенка В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 6 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Соснівського районного суду м.Черкас від 22.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31.05.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4.05.2007 він уклав з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» кредитний договір №*, за умовами якого одержав у банку грошові кошти в розмірі $240 тис. на придбання житлового будинку та земельної ділянки за Адресою 1.
Позивач просив визнати недійсним п.6.2 указаного кредитного договору, яким передбачено, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст.5 закону «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, указаному в цьому пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в цьому пункті суддями, суддю призначає голова постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкас від 22.03.2010 позов задоволено. Визнано п.6.2 кредитного договору №* від 4.03.2007, укладеного між Особою 6 та АКБ «Укрсоцбанк», недійсним. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 31.05.2010 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зменшено визначений судом першої інстанції розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підлягає стягненню з АКБ «Укрсоцбанк» на користь Особи 6, з 252 грн. до 37 грн. Зменшено визначений судом першої інстанції розмір судового збору, що підлягає стягненню з АКБ «Укрсоцбанк» на користь держави, з 17 грн. до 8 грн. 50 коп.
У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до ВС з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 6 відмовити.
Відповідно до абз.1 п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 4.05.2007 між Особою 6 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір.
Спірний кредитний договір містить третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження: згідно з пп.6.1 та 6.2 сторони домовилися, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв’язку з укладенням і виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами; у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони домовилися про те, що спір розглядається третейським суддею.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний пункт договору, порушує право позивача на звернення до суду з позовом.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його без належного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах.
Відповідно до ст.1 закону «Про третейські суди» та ст.17 ЦПК сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, установлених законом.
На момент укладення сторонами спірного кредитного договору та розгляду справи судами чинне законодавство (ст.6 закону «Про третейські суди» у редакції, яка була чинною до 3.02.2011) не передбачало заборони стосовно розгляду третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.
У рішенні Конституційного Суду від 10.01.2008 №1-рп/2008 зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.17 ЦПК, ст.12 ГПК, ст.6 закону «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції).
Указане конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції).
Отже, одним зі способів захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та(або) юридичних осіб від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Статею 2 закону «Про третейські суди» визначено, що третейська угода — угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст.12 закону «Про третейські суди»).
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Апеляційний суд, на порушення вимог ст.303 ЦПК, на зазначені обставини уваги не звернув і належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив.
З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, тому ухвалені судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів ВС
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкас від 22.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31.05.2010 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 4.1 МБ)
Матеріали за темою
Підвідомчість третейських судів обмежать через недовіру нардепів і Генпрокурора
в„–48 (1554), 27.11—03.12.2021
Арбітражники йдуть в онлайн - дослідження
07.10.2021
Чому ВС позбавлений процесуальних механізмів щодо арбітражу та як із цим жити
в„–25 (1531), 19.06—25.06.2021
Сім прогалин, що заважають розвитку третейського судочинства
в„–7 (1513), 13.02—19.02.2021
Реформувати традиційні та реанімувати третейські: яку долю нардепи готують судам
в„–46 (1500), 14.11—20.11.2020
Третейський кінь для цивільного та господарського судочинства
в„–31 (1485), 01.08—07.08.2020
Третейські суди в Україні: чого чекати?
21.02.2020
Третейським судам довіряють більше, ніж державним, бо про них ніхто не знає
в„–51 (1401), 22.12—28.12.2018
ВСУ зробив висновок, коли спір розглядає третейський суд
в„–1-2 (1351-1352), 09.01—19.01.2018
Нове керівництво Третейської палати анонсувало реформу галузі
в„–46 (1292), 12.11—18.11.2016
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!