Намагання не допустити зловживань наразилися на зауваження
Крім судової реформи, на розгляд європейських експертів був запропонований закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження». Цей документ, між іншим, аналізується й Конституційним Судом. Наразі зупинимося на висновках комісії щодо окремих норм закону, якими запроваджено виключне провадження в ад¬мністративному судочинстві, переклад українською мовою яких навела член Венеціанської комісії, заслужений юрист України Марина Ставнійчук.
Джерело проблем
Нагадаємо, що законом вiд 13.05.2010 №2181-VI внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення (доповнено ст.18832); Кодексу адміністративного судочинства (зміни до стст. 18, 19, 24, 117 і 171), а також закону «Про Вищу раду юстиції».
Українська влада пояснила експертам причини появи таких нововведень надмірною тривалістю проваджень, недієздатністю судів, корупцією, а також уникненням так званої по¬двійної касації. Проте й після пояснень іноземці не зрозуміли, з якими саме «зловживаннями правом на судове оскарження» бореться закон. Можливо, наші чиновники не захотіли виносити сміття з хати і переповідати, як політики використовували суди під час виборчих кампаній або для зупинення перевиборів. А, наприклад, такий мотив, як спрощення звільнення неугодних суддів чи проти¬стояння юристів при владі з найвищим судовим органом, європейці взагалі не сприйняли б, скільки не пояснюй.
Утім, у висновку експерти відзначили брак обгрунтування щодо обмеження можливості апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративних судів до Верховного Суду. Вони погодилися, що всі справи, розгляд яких закон доручив виключно Вищому адміністративному суду, є справами найвищої важливості, але відзначили, що ці спори часто мають політичне забарвлення.
Стурбованість експертів викликало, чи відповідає цей закон українській Конституції. Адже п.8 ч.3 ст.129 акта найвищої юридичної сили передбачено перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, «крім випадків, установлених законом». На думку фахівців зі Старого світу, справи найбільшої важливості недоречно ви¬ключати з процедури перегляду в апеляційному та касаційному порядку звичайним законом без надання будь-якого обгрунтування необхідності такого кроку. І це є «джерелом проблем з точки зору відповідності європейським стандартам».
Звісно, питання відпо¬відності нововведень Основному Закону має роз¬глянути вітчизняний Кон¬ститу¬ційний Суд, і відповідне подання нині готується до слухання. Тож зауваження європейських експертів стануть у пригоді, хоча через їх некатегоричність можуть сприйматися лише як привернення уваги до тієї чи іншої норми.
Незбалансовані вимоги
Закон №2181-VI додав у КпАП нову ст.18832, яка вводить санкції за невиконання законних вимог Вищої ради юстиції щодо надання інформації. Власне такі санкції експерти вважають цілком логічними. Адже «відмова співпрацювати є порушенням обов’язків державних службовців та інших членів публічної адміністрації», констатують експерти.
Водночас вони акцентують увагу на необхідності дотримання 3 основних умов запровадження такої відповідальності:
- вимоги органу мають бути законними та обгрунтованими;
- санкції — пропорційними правопорушенню;
- процедура їх застосування — відповідати стандартам справедливості.
Крім того, у висновку зазначається, що «примушування до співпраці в будь-якому разі має бути обмежене справами чи пов¬новаженнями, що їх виконує ВРЮ». Тобто потреба в інформації «має були збалансованою з необхідністю дотримання фундаментальних прав особи, що можуть обмежуватися або порушуватися у випадку надання цієї інформації». Йдеться про збереження конфіденційності та захисту персональних даних.
З огляду на це особливу стурбованість експертів викликають повноваження ВРЮ витребовувати в судів копії справ, провадження в яких не закінчено. Адже, на думку європейців, це не узгоджується з гарантіями незалежності суддів.
Перша — не остання!
Низку критичних зауважень фахівців у галузі права викликали й зміни, внесені до КАС законом №2181-VI. Насамперед — стосовно унеможливлення перегляду рішень у справах за участю вищих органів влади.
Нагадаємо, що нововведення запровадили правило, за яким рішення ВАС щодо оскарження актів Президента, Верховної Ради та ВРЮ стають остаточними і не можуть переглядатися в апеляційному чи касаційному порядку. Згодом до цього переліку були додані й рішення Вищої кваліфіка¬ційної комісії суддів. Експерти не стали прямо заперечувати можливість винятків із загального права на апеляційне та касаційне оскарження. Однак зауважили, що, за логікою інших норм КАС, Верховний Суд має право на такий перегляд.
Наприклад, відповідно до ч.4 ст.18 зазначеного кодексу Вищий адмінсуд діє як суд першої інстанції при розгляді спорів про встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів та всеукраїн¬ського референдуму, так само як і щодо спорів про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності ВР, Президента та ВРЮ. «Видається, це має означати, що якщо ВАС виступає тут як суд першої інстанції, має бути можливість перегляду таких справ і в апеляційному суді», — зауважили експерти, хоча визнали, що ст.1711 КАС таку можливість ви¬ключає.
Водночас, на думку комісії, нововведення знижують ступінь захищеності суддів вищого рівня. Адже вони позбавлені права на апеляцію, натомість судді перших двох інстанцій можуть оскаржувати своє притягнення до дисциплінарної відповідальності спочатку до ВРЮ, а потім і до ВАС. Крім того, на думку комісії, «Верховний Суд не повинен виключатися з юрисдикції стосовно перегляду апеляційних скарг у справах щодо встановлення ЦВК результатів виборів чи референдуму, такі рішення не мають бути остаточними».
Непрозорий склад
Більш серйозні сумніви експертів викликав порядок формування окремої судової палати ВАС для розгляду вказаної категорії справ, а також розумність строків, які відведені для ухвалення рішення.
Комісія нагадала такий фундаментальний принцип з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як «право на суд, установлене законом». Натомість процедура призначення суддів до складу цієї палати, на думку експертів, не є «прозорою й об’єктивною». Адже рішення приймається зборами суддів на підставі пропозиції голови ВАС. Експерти радять, аби «формування цієї палати… було в об’єктивний спосіб передбачено в законі», щоб знизити «ризики як для незалежності та неупередженості правосуддя, так і для політичних втручань».
Також члени комісії не впевнені, що намагання уникнути затримок під час розгляду справ окремою судовою палатою ВАС ви¬правдовує такі стислі строки для винесення остаточного рішення — один місяць після відкриття провадження. Адже з огляду на важливість та складність окремих справ цього терміну може не вистачити для детального аналізу аргументів сторін. А унеможливлення перегляду рішення окремої палати ВАС стало перешкодою для ви¬правлення помилок у правозастосуванні.
Прикметно, що експерти не зрозуміли такого «винаходу», як «заборона забезпечувати позов» шляхом зупинення дії актів парламенту, Президента та ВРЮ. Але «вгадали», що подібну заборону взагалі складно обгрунтувати. Та практика попередніх років засвідчує, що вітчизняному судочинству під силу вмотивувати будь-яке рішення. Хоча саме по собі втручання законодавця в процес правосуддя також мало б викликати здивування знавців юриспруденції.
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
У наступному числі нашого тижневика ми ознайомимо вас із оцінками експертів щодо змін, внесених аналізованим актом до закону «Про Вищу раду юстиції».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!