Лідери ЄС, приголомшені підсумками виборів до Європарламенту, повинні замислитися над новими реформами
Євроскептики змусили лідерів ЄС шукати шляхи реформування економіки континенту. Жорстка економія, запроваджена під час кризи, похитнула підтримку інтеграційних процесів і поставила під загрозу союз, який став «непрозорим» і «незбагненним». Сьогодні в Європі багато незадоволених. Як з цим боротися?
Економія не потрібна
Євроскептики, тобто партії, що ставлять під сумнів користь від об’єднання країн в ЄС, здобули впевнену перемогу на виборах до Європарламенту. Це наслідок економічних потрясінь останніх років. «Європа впоралася з кризою, але якою ціною!» — з жалем констатує президент Франції Франсуа Олланд, чия Соціалістична партія зазнала нищівної поразки (у неї 14%, тоді як у переможця, крайнього правого «Національного фронту» Марін Ле Пен, — 25%). «Євросоюз став непрозорим, якщо не сказати незбагненним, навіть для держав», — заявив Ф.Олланд.
Британія також стурбована: Партія незалежності Сполученого Королівства, яка виступає за вихід країни з ЄС, отримала понад 30%. Це сигнал про те, що не можна вести справи так, як раніше, попереджує колег прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон, якого цитує Financial Times.
Найважливіше і найнеобхідніше нині — відмовитися від жорсткої економії та скорочення державного боргу як головної ідеї боротьби з кризою, а також надати більшу свободу держвитратам — у цьому одностайні керівники Франції, Італії, Великої Британії.
«Європейськими пріоритетами повимаютьнні стати зростання, робота та інвестиції», — вважає Ф.Олланд. «Ми просимо змінити правила, якими керувалися в ЄС останнім часом, і зробити їх більш відповідними нашим інтересам», — заявив прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці.
Лідер грецької Коаліції радикальних лівих (СІРІЗА), яка перемогла на виборах, Алексис Ципрас упевнений: вибори в країні, що стала «піддослідним кроликом європейської кризи», дали зрозуміти, що настав час попрощатися з жорсткою економією. Д.Кемерон закликає «прислухатися до думки, висловленої на виборах», і піти на реформування управління ЄС.
Останнім часом тема реформування Євросоюзу — одна з найпопулярніших. Так, напередодні виборів до Європарламенту колишній президент Франції Ніколя Саркозі, який два роки утримувався від гучних політичних заяв, запропонував створити єдину франко-германську економічну зону. Н.Саркозі назвав Євросоюз кумедним громіздким адміністративним лабіринтом і закликав більше не допускати рівних прав для держав, на яких покладено основну відповідальність за ЄС, і невеликих країн на зразок Мальти, Кіпру і Люксембурга.
Краще майбутнє
Є у цих виборів і позитивний момент: вперше з того часу, як в 1979 р. почали проводити прямі вибори до парламенту, загальна явка виборців помітно не знизилася. Явка в різних країнах різнилася: наприклад, в Словаччині прийшли голосувати 13% виборців. А ось у Франції на дільниці прийшло значно більше людей порівняно з попередніми виборами. Те, до чого тривалий час закликали прихильники ЄС, нарешті сталося: громадяни Європи взяли активну участь в демократичному процесі в масштабах Євросоюзу. Однак парадоксом із парадоксів стало те, що зробили вони це, щоб проголосувати проти ЄС.
То що ж сказали своїм лідерам європейці? Їхнє послання ідеально візуалізував відомий карикатурист Шаппатт, який намалював групу протестувальників із плакатом, на якому написано «Незадоволені». Один з них кричить те саме через мегафон в урну для голосування.
Країн — членів ЄС — 28, і в ньому стільки ж різновидів незадоволених. Фахівець з Європарламенту Саймон Хікс виокремив три основні групи незадоволених. Це північні європейці, які знаходяться за межами єврозони (британці, данці), північні європейці, котрі входять до єврозони (ті німці, які забезпечили кілька місць партії «Альтернатива для Німеччини», що виступає проти ЄС), і південні європейці, котрі входять до єврозони (греки, португальці).
У цій класифікації не згадано про східних європейців, багато з яких незадоволені по-своєму. Той факт, що незадоволені дивляться на проблему з таких різних сторін, ускладнює її вирішення. Мрія виборця з СІРІЗи з приводу політики єврозони для виборця з «Альтернативи для Німеччини» є кошмаром.
Проте у них є один спільний момент: страх за майбутнє своїх дітей. Ще років 10 тому загальна думка була такою: наступне покоління європейців житиме краще. «Європа» була показником прогресу. Проте, як засвідчило проведене недавно опитування, більше половини респондентів вважають, що в їхніх дітей життя в ЄС буде гірше, ніж їх власне.
Вже з’явилося ціле покоління європейських випускників, які відчувають, що їх позбавили кращого майбутнього, в яке вони повірили. Це представники нового класу, що має назву прекаріат (до прекаріату відносять людей, котрі не мають постійного заробітку і гарантій професійного зростання. — Прим. ред.).
У такий драматичний для всього європейського проекту момент варто озирнутися назад і звернутися до витоків — до створеного в 1948 р. Конгресу Європи. Тоді давній прихильник пан-Європи Ріхард Куденхове-Калергі застеріг своїх товаришів-співзасновників: «Друзі, давайте ніколи не забувати, що Європейський Союз — це не мета, а засіб». Ця думка сьогодні є правильною, як і колись. Це засіб для досягнення мети, якою є більш заможне, більш вільне і більш безпечне життя людей.
Тому зараз європейцям потрібно щосили зосередитися на досягненні цієї мети. Питання не має бути таким: «Більше Європи або менше Європи?», а натомість: «Більше чого і менше чого?» Наприклад, є потреба у розширенні єдиного ринку у сфері енергетики, телекомунікацій, інтернету і послуг, але зменшенні кількості брюссельських розпоряджень щодо культури і рибальства.
Необхідно зробити всі можливі кроки з метою створення нових робочих місць для безробітних європейців. Зараз європейцям потрібна Єврокомісія, наповнена талановитими людьми, яку очолив би визнаний авторитет, цілком відданий діяльності з переконання легіонів незадоволених у тому, що на їхніх дітей очікує краще майбутнє, і що це майбутнє — в Європі.
Саме це має статися. Але чи станеться? У деяких експертів є жахливе передчуття того, що майбутні історики напишуть про травневі вибори-2014: «Це був сигнал пробудження для Європи, від якого вона не прокинулася».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!