На варті миру від «поганих хлопців»

Зразкова поведінка, максимальна ввічливість, відмова від веселощів — класичне кредо людей при виконанні

Таке призначення внутрішніх структур правопорядку зафіксоване, зокрема, в ст.12 Декларації про права людини і громадянина від 1789 року — невід’ємній частині конституції Франції.
«Полісмен» — досить високий соціальний статус, а сама професія зобов’язує людину бути чесною, моральною і непідкупною. Жодної іронії і підтвердження тому — широкий розголос дрібних, на наш погляд, правопорушень з боку окремих вартових порядку.

Ввічливість за Кодексом

Французька поліція, про яку в нас часто помилково судять за комедіями-гротесками на зразок «Таксі-3», є однією з най¬більш підготовлених і мотивованих служб суспільної безпеки Європи.
Правоохоронна структура, якою французи можуть по праву пишатися, складається з трьох елементів. Опорною є Служба національної поліції, яка налічує 145 тис. чоловік і підпорядкована МВС. Менш розгалужена — лише 18 тис. дільничних — муніципальна поліція залежить від місцевих властей і передбачає систему комісаріатів. Обидві полі¬цейські служби доповнюються військовою жандармерією, яка підпорядкована вже міністрові оборони і налічує 103 тис. осіб.
За призначенням роз¬різняють дві поліції: адмі¬ністративну і судову, тобто кримінальну. Адміністративна займається про¬філактикою стосовно правопорушень і всією бюро¬кратією оформлення перебування іноземців у Франції. Кримінальна — розслідує скоєні злочини, веде дізнання, розшук, затримання і передання підозрюваних суду.
Профспілка національної поліції — а саме вона уповноважена говорити від імені всіх полісменів про спільні проблеми — скаржиться на те, що псевдодемократичні судді відпускають затриманих рецидивістів. Адже пом’якшувальних обставин безліч, а деякі слідчі вважають попереднє ув’язнення пережитком минулого.
Конкурс на посаду офіцера в національній поліції Франції великий. У 2009 році на 43 місця заяви подали 1500 чоловік з вищою освітою. На перший полі¬цейський ступінь, романтично названий «вартовий миру», конкурс трохи менший. Хоча зарплати скромні. Початковий оклад учня — ?1410, стажиста в Парижі — ?1500, а через 11 сту¬пенів можна стати бригадиром і отримувати ?2155 у місяць. Максимум середньої ланки — «майор» з відзнакою — ¬отримує ?3043.
У прийнятому парламентом у 1986 році Кодексі поведінки для поліцейських чітко визначено міри покарання для порушників службових обов’язків. Одночасно даються гарантії повної правової підтримки — у випадку якщо ті чесно виконували свій обов’язок. Стежить за належним виконанням обов’язків, зокрема за ввічливим поводженням з підозрюваними, Генеральна інспекція національної поліції. Є й інші служби. Наприклад, прокуратура в рамках нагляду, суд, жандармерія, а також спеціально створена парламентська комісія з нагляду за до¬триманням поліцією Кодексу поведінки. Її ви¬сновки можуть коштувати погонів вартовому порядку.

Договір небезпечний наручниками

«Що ви робитимете, коли до вас з’являться погані хлопці?» — співалося в популярній пісеньці з американського телесе¬ріалу. Його назва — Сops («Копи») — чітко дає зрозуміти, хто захистить законослухняного громадянина від цих «поганих хлопців». Саме копами жителі багатьох англомовних країн називають поліцейських під час розмови.
На загальнодержавному рівні діють структури правопорядку, підзвітні різним міністерствам, наприклад Мін’юсту (зокрема ФБР чи судові пристави) або Міністерству внутрішньої безпеки (таємна служба, прикордонники, Берегова охорона тощо). Свої копи є в багатьох відомствах і організаціях — поліція Ка¬пітолія охороняє парламентарів, паркова поліція — національні парки і монументи. Є невеликі полі¬цейські підрозділи при ФБР, Верховному суді США і Пентагоні.
Муніципальні поліцейські управління існують в багатьох американських містах, найстаріше з них — в Нью-Йорку. Воно ж і найбільше — в поліції «Великого яблука» працює близько 40 тис. чоловік. Своя поліція існує і в кожному штаті, взаємодіючи з муніципальними управліннями. Ці копи займаються, зокрема, контролем на найбільших шосе.
Крім того, в більшості штатів є офіси окружних шерифів, хоча їх структура і обов’язки теж можуть суттєво відрізнятися. Об’¬єднує їх давня традиція: шериф — посада виборна. У сільській місцевості він здавна вважався одним з найшанованіших чиновників і вартових порядку.
До якої б зі служб не належав американський поліцейський, для простих законослухняних громадян він фігура шанована. Абикого в служиві не візьмуть — кандидат повинен бути громадянином США і вирізнятися зразковою поведінкою.
Будь-який кандидат у копи проходить безліч співбесід і тестів. Проте корупція й інші зловживання серед американських поліцейських — річ екзотична. Пропонувати їм домовитися на взаємовигідній основі не тільки безглуздо, а й дуже небезпечно — притягнуть умить. Справа тут передусім у престижі професії, адже якщо спіймають нечистого на руку копа, то його з ганьбою виженуть з поліції. А це — втрата гарної роботи і перспектив безхмарної старості.

Апаратників — на вулиці!

Служба в Королівській поліції Малайзії, яка веде свою історію з XV ст., — не тільки досить високооплачувана, а й вельми прес¬тижна. Важливо і те, що місцеві жителі розглядають поліцейського навіть найнижчого звання як справжнього захисника їхніх інтересів. Їх поважають, але не бояться.
Рівень корупції в правоохоронних органах зведено до мінімуму. Часто на лаву підсудних потрапляють ті, хто намагається відкупитися від співробітників патрульно-постової служби. Цього року запровадили цікаву практику — співробітників центрального апарату обов’язково направляють на патрулювання вулиць незалежно від нагород і звання. Вважається, що це дозволяє не відриватися від дійсності високопоставленим офіцерам поліції, котрі мають за плечима багаторічну кабінетну роботу.
Попри досить жорсткий поліцейський режим у країні, якихось особливих прав у вартових порядку немає. Більш того, їм заборонено відвідувати розважальні заклади, щоб уникати компрометації честі мундира. Вони також зобов’язані стежити за своєю фізичною формою, регулярно складаючи обов’язкові заліки.
Єдиний важіль впливу на неблагонадійних громадян — закон про внутрішню безпеку, прийнятий вже більш як півстоліття тому. Так, міністр внут¬рішніх справ має право віддати наказ про ув’язнення строком на 2 роки без рішення суду будь-якої людини, якщо та становить загрозу національній безпеці. Проте цей закон застосовується вкрай рідко і, як правило, відносно осіб, причетних до терористичної діяльності.

Теракотовими лавами

У Піднебесній завдання з підтримки правопорядку в основному покладено на Міністерство су¬спільної безпеки (МСБ). Створене одночасно з Китайською Народною Республікою в 1949 році це відомство підпорядковується Держраді КНР і виконує широке коло функцій: від боротьби зі злочинністю, зокрема економічною, забезпечення порядку до гарантування безпеки масових заходів. Чисельність співробітників міністерства — близь¬ко 3 млн чоловік.
Важливий елемент підтримки правопорядку  в країні — підрозділи Народної збройної поліції КНР. Формально вони належать до збройних сил, проте в мирний час гарантують безпеку важливих державних об’єктів, таких як гідроелектро¬станції, ключові транспортні вузли, великі заводи і фабрики. На них також покладено завдання боротьби з тероризмом.
Згідно із законодавством Китаю вони перебувають у подвійному підпорядкуванні — в Центральної військової ради й уряду.
Склад Народної збройної поліції постійно поповнюється спеціальними підрозділами. Один з них, можливо, найвідоміший, — «Сніжні барси» — був створений в умовах суворої секретності в 2002 році і відіграв важливу роль у гарантуванні безпеки Олім¬пійських ігор у Пекіні в 2008 році. Всі бійці цього підрозділу проходять спе¬ціальний курс навчання, зокрема з прийомів східного єдиноборства.
У великих населених пунктах діють міські ченгуа¬ни — спеціальні підрозділи, що займаються переважно боротьбою з незаконною комерційною діяльністю. Крім державних структур, що забезпечують правопорядок, у Китаї існує безліч різних приватних охоронних підприємств, які за необхідності завжди прийдуть на допомогу представникам правоохоронних органів.