Кадри йдуть по колу

Господарники знайшли керівників для столичних судів

Рада суддів господарських судів визначилась зі своїми кандидатами на посади очільників у столичних судах. На високі крісла рекомендовано законників, які до цього працювали у інших судах, але в органі самоврядування переконані, що їхня кар’єра йде у правильному напрямі.

Вгору й униз

Заради вирішення двох адміністративних питань Рада суддів господарських судів зібралась у незвичні для себе день і час — у вівторок 6 березня о 17.00, хоча, як правило, засідання відбуваються зранку в четвер. Можливо, вибитись із графіка довелося через бажання якнайшвидше заповнити адміністративні вакансії у двох столичних господарських судах.

Для того щоб з’явилися відразу два порожні крісла, достатньо було одного звільнення. 16 лютого до РСГС звернувся голова Апеляційного госпсуду м.Києва Віталій Корсак із проханням санкціонувати його звільнення з адмінпосади. Спершу законника підтримав орган самоврядування, а потім — і Вища рада юстиції. У свою чергу Вища кваліфікаційна комісія суддів надала йому «перепустку» до Вищого господарського суду.

«Від роботи В.Корсака залишилось абсолютно позитивне враження. Це було його рішення — перейти до ВГС, і я поважаю його рішення», — пояснив мотиви судді голова РСГС Олександр Удовиченко. У коментарі для «ЗіБ» очільник ради розповів, що й сам колись проходив таке: будучи заступником голови Харківського апеляційного господарського суду, перейшов на роботу до ВГС і, хоча з того часу не займав адміністративних посад, про це не шкодує.

Кандидатура претендента на місце В.Корсака навряд могла когось здивувати — Артур Ємельянов. Він трохи більше року керував Господарським судом м.Києва, а до цього працював у Господарському суді Донецької області (навіть устиг на деякий час стати його очільником). Щоправда, ненадовго, оскільки випала нагода переїхати до столиці.

«За той рік з невеликим, який він (А.Ємельянов. — Прим. ред.) пропрацював у Господарському суді м.Києва, ми побачили позитивні зрушення в організації роботи, в якості розгляду справ. Тому, на моє переконання, це абсолютно логічне зростання хорошого фахівця й організатора», — охарактеризував колегу О.Удовиченко.

Зняли з поїзда

Утім, переведення А.Ємельянова до апеляційної інстанції створило ще одну вакансію — керманича Господарського суду м.Києва. Її вирішили віддати Валерію Князькову, який погодився перейти до місцевого суду з ВГС, де пропрацював зовсім не довго, а до того — у Ворошиловському райсуді м.Донецька. Та й досвіду роботи на адміністративних посадах у нього немає.

Цікаво, що В.Князьков мав усі шанси очолити Господарський суд м.Донецька. Згоду ВККС на перехід до нього законник отримав 24 січня, в той самий день «кваліфікаційники» підтримали перехід голови цієї установи Бориса Плотніцького на роботу до Львівського апеляційного господарського суду, який він невдовзі й очолив. Очевидно, що «господарники» готували «кількаходову комбінацію».

Проте все змінилося після заяви В.Корсака. Переїзд до Донецька було скасовано, а 20 лютого ВККС дала В.Князькову рекомендацію на переведення до суду першої інстанції, але в столиці.

Навряд чи рада могла б так «тасувати» потенційних очільників судів, відправляючи їх до якогось із міст, а потім скасовуючи переїзд заради іншого крісла. Привертає увагу і той факт, що ці судді працювали поряд з В.Татьковим, коли той очолював Донецький апеляційний господарський суд.

Очевидно, що будівництво подібної «вертикалі» може мати свої плюси. Наприклад, якщо в суді дві групи протистоять одна одній та кожна має свого кандидата в керівники, залагодити ситуацію може зовнішня сила, висунувши свого претендента. До того ж, якщо голова ВГС висуває людину, то, очевидно, добре її знає та довіряє їй.

Щоправда, є кілька факторів, які створюють додаткові ризики. По-перше, ніхто не гарантує, що «чужоземний» голова швидше розбереться з назрілими проблемами, ніж хтось із місцевих. Крім цього, вже зараз «господарники» зіткнулися з нестачею кадрів. Чим ще можна пояснити ту обставину, що Олександр Тупицький близько року пропрацював головою Львівського апеляційного господарського суду, а потім перейшов на аналогічно посаду до Дніпропетровська? Так само В.Князьков уже пакував валізи для переїзду в Донецьк, а потім раптом знадобився в столиці. До речі, посада голови суду на Донбасі залишається вакантною, і, якщо всі здібні до керівництва кадри відправити на «чужину», чи не доведеться обирати для себе кращого з гірших?