Тривала дискусія

Депутати мають намір проголосувати за новий КПК 20 березня. Разом з усіма 4000 поправками

Парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на своєму засіданні в понеділок рекомендував Верховній Раді прийняти в другому читанні та в цілому президентський проект Кримінального процесуального кодексу. Правда, прийняття цього рішення не обійшлося без скандалу, а розгляд законопроекту №9700 у сесійному залі було відкладено до 20 березня (передбачалося, що його розглянуть у цей четвер).

Як посварилися Віктор Дмитрович з Володимиром Миколайовичем

 Обстановка від самого початку була напруженою, якщо не сказати скандальною: депутати раз у раз сперечалися, звинувачували в чомусь один одного, навіть дійшло до відкритого протистояння між головою Віктором Швецем і його першим заступником Володимиром Олійником. Почнемо з того, що засідання було позачерговим і рішення про його перенесення із середи на понеділок було ухвалено за відсутності В.Швеця. Скликав колег В.Олійник, мотивувавши це тим, що за відсутності голови перший заступник виконує його обов’язки й має відповідні повноваження. Оскільки заздалегідь було анонсовано спільне засідання комітету й робочої групи з доопрацювання проекту КПК, зал засідань був переповнений.

Крім народних депутатів (напрочуд з’явилися навіть найзавзятіші прогульники), прийшли представники Адміністрації Президента, Ради Європи в Україні, правоохоронних органів, судів, учені й експерти. На очах цього шанованого зібрання розгорівся скандал. В.Швець, котрий відкрив засідання, несподівано для всіх заявив, що... ніякого засідання немає й бути не може, оскільки скликали його за відсутності голови, котрий перебував у відрядженні. Отже, присутні не мають права ухвалювати остаточне рішення, рекомендувати Верховній Раді прийняти або відхилити проект, і лише робоча група може обговорити запропоновані поправки, яких, за його словами, набралося 3998.

У відповідь на це В.Олійник, розмахуючи Регламентом ВР, заявив, що виконував обов’язки голови, коли Віктор Дмитрович перебував у відрядженні, а значить, згідно із законом у відповідь на прохання 6 народних депутатів мав право скликати позачергове засідання комітету. «Ми могли б сьогодні розглянути поправки й пропозиції та вийти на ухвалення остаточного рішення, — гнув свою лінію Володимир Миколайович. — Гадаю, затягувати ні до чого — виходячи з того, що Президент визначив цей законопроект як першочерговий. До того ж є рекомендація ПАРЄ із цього приводу, в якій вона закликає нас прийняти новий КПК якнайшвидше». «У нас 3998 поправок до проекту КПК, а їхніх авторів не запросили! Чому потрібно так поспішати?» — обурювався В.Швець. На його думку, члени робочої групи й депутати мали право лише обговорити поправки, а ухвалити рішення могли тільки в середу, 14 березня.

Правда, через деякий час з’ясувалося, що Віктор Дмитрович трохи погарячкував і авторів поправок окремим листом на засідання ніхто ніколи не запрошував, достатньо інформації на сайті (повідомлення ж про засідання з’явилося ще 7 березня).

Дискусія затяглася: кожен стояв на своєму, і поступатися ніхто не збирався. В.Швець звинувачував свого заступника у форсуванні подій, а той свого боса — в затягуванні з ухваленням законопроекту. Причому кожен по черзі закликав не політизувати процес. Після години таких сперечань обстановка розпалилася: Віктор Дмитрович двічі кудись зникав, а запрошені на засідання переглядалися й не могли втриматися від нервових смішків і єхидних коментарів. «That’s ridiculous» («Це сміховинно»), — пробурмотів собі під ніс іноземець, що сидів неподалік, мабуть, представник якоїсь міжнародної організації.

«Чом би поки що просто не попрацювати, раз уже всі тут зібралися, а зі статусом ми визначимося потім», — наївно запропонував один із членів робочої групи. Але Віктор Дмитрович продовжував упиратися: засідання буде в середу, і крапка.

 Кримінальний процес «оновлять» 20 березня?

 Нарешті до депутатів звернувся радник Президента — керівник головного управління з питань судоустрою АП Андрій Портнов. «Щодня робляться все нові й нові спроби максимально затягнути ухвалення цього документа всіма доступними способами, мабуть, для того, щоб Україна не виконала резолюцію ПАРЄ. Тому за ініціативою народних депутатів був запропонований найкоротший шлях — щоб у сесійному залі визначитися, які поправки будуть проголосовані, а які ні. Отже, від імені суб’єкта законодавчої ініціативи ми просимо народних депутатів на засіданні комітету розглянути цей законопроект!»

Тільки під кінець другої години В.Швець нарешті здався й відкрив засідання комітету. Депутати спочатку обговорювали поправки, а потім стали розглядати кодекс за главами. Чомусь укотре жваву дискусію викликала правка, що стосується назви документа. Спочатку він називався Кримінальний процесуальний кодекс, але, на думку Інституту української мови, українською правильніше було б сказати «Карний процесуальний кодекс». Роман Зварич запропонував таку назву, як «Кодекс України кримінального процесу», а хтось захотів повернутися до колишнього радянського варіанта. У результаті нардепи проголосували за президентський варіант — «Кримінальний процесуальний кодекс».

Велика частина прийнятих правок мала уточнювальний характер. Наприклад, у визначення кримінального процесуального законодавства народні депутати внесли ще одну складову — практику Європейського суду з прав людини. Додали уточнення і в статтю, що стосується недоторканності приватного життя. Відтепер «за клопотанням зацікавленої особи суд досліджує обставини, що стосуються її приватного життя, в закритому судовому засіданні й уживає інших заходів для запобігання розголошуванню відомостей про ці обставини».

Також депутати вирішили повернути людям право відмовлятися давати пояснення й свідчення проти членів сім’ї та близьких родичів (у першій редакції — тільки проти себе) й додали: «Слідчий, державний обвинувач, суд зобов’язані роз’яснити кожному обвинуваченому, підозрюваному, свідкові його право відмовитися давати показання проти себе, членів сім’ї або близьких родичів. Отримані з порушенням цього права відомості визнаються неприпустимими».

Наприкінці засідання В.Швець укотре зник, таким чином дозволивши колегам рекомендувати Верховній Раді прийняти проект №9700 у другому читанні та в цілому. Правда, пізніше він висловив здивування з приводу ухваленого рішення і навіть заявив, що його можна буде оспорити. Проте довгожданий проект КПК планують унести на розгляд до сесійного залу 20 березня. Й, очевидно, прийняти як закон.