або Як коаліція акціонерів може впливати на внутрішні корпоративні відносини
Наявність об’єднання акціонерів є важливим каталізатором розвитку подій на загальних зборах господарського товариства для ухвалення рішень із ключових питань. Відстоюючи єдині корпоративні цілі, коаліція вдається до певних хитрощів, лобіюючи прийняття того чи іншого вердикту. Водночас такі корпоративні ігри несуть ризики щодо визнання рішення зборів недійсним у судовому порядку. Адже акціонери, не задоволені прийнятим рішенням, можуть уміло скористатися ситуацією…
Недооцінене значення кворуму
Будь-яке рішення зборів акціонерів — результат тривалої підготовчої роботи: від урахування юридичних нюансів до вибудовування внутрішніх корпоративних взаємин. Своєю чергою юридичний порядок організації зборів акціонерів — це своєрідні правила гри, які, з одного боку, обмежують учасників у засобах досягнення корпоративних цілей, а з другого — надають засоби для впливу на внутрішні корпоративні відносини.
Так, закон «Про акціонерні товариства» та низка інших нормативно-правових актів є базовими документами, котрі регулюють внутрішні корпоративні правовідносини. Якщо ж із певних причин акціонер утрачає внутрішньокорпоративні можливості для відстоювання своїх інтересів, боротьба задля досягнення справедливості переходить у судову стадію. Як правило, при лобіюванні певного рішення зборів акціонерів інтерес для акціонера становлять дві стадії ухвалення рішення загальними зборами: реєстрація акціонерів (або їх представників) і голосування з питання, що цікавить.
Реєстрація акціонерів для участі в зборах здійснюється на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. Ключовим для реєстрації акціонерів є поняття «кворум». Згідно з стст.40, 41 закону «Про акціонерні товариства» наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах товариства. Вони мають кворум за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які сукупно є власниками не менш ніж 60% акцій.
Наявність кворуму при реєстрації дуже важлива для того, щоб загальні збори взагалі відбулися. Однак в Україні зазвичай недооцінюють значення цього факту під час вибудовування внутрішніх корпоративних взаємин.
Як показує практика Вищого господарського суду з цього питання, визнання недійсними зборів акціонерів у зв’язку з відсутністю кворуму ускладнюється тим, що суд касаційної інстанції не вважає достатнім наявність доказів, які б, на його думку, засвідчували це. Тому, відповідно, суд вищої інстанції направляє справу на повторний розгляд до суду, що належним чином не дослідив цього питання та ухвалив оскаржуване рішення.
Дефект довіреності як додаткова обставина
Вітчизняне законодавство встановлює різні вимоги до кількості голосів залежно від суті питання, яке розглядається. Так, для ухвалення рішення щодо поточних питань потрібна проста більшість голосів (ч.3 ст.42 закону «Про акціонерні товариства»), а для більш важливих (наприклад внесення змін до статуту) — кваліфікована більшість голосів акціонерів, тобто понад 3/4 (ч.5 ст.42 закону).
Таким чином, будь-яке значуще для функціонування акціонерного товариства рішення вимагає грунтовної підготовки його ухвалення. Якщо просту більшість голосів можна забезпечити достатньо легко, оскільки прийняті таким чином рішення не впливають на вектор розвитку товариства, то забезпечення понад 3/4 голосів пов’язане з трьома обставинами.
По-перше, співвідношення акцій в акціонерному капіталі (наявність мажоритарного акціонера, міноритаріїв та сторонніх акціонерів) визначає голосування з ключових питань. Воно дозволяє виявити акціонерів, які здатні впливати на ухвалення рішень, та акціонерів, які допомагають прийняти необхідне рішення.
По-друге, представництво таких акціонерів при реєстрації акціонерів, які мають право брати участь у загальних зборах. Згідно з ч.1 ст.39 закону «Про акціонерні товариства» акціонери мають право призначити постійно або на певний термін на загальні збори своїх представників, які повинні відповідати вимогам, визначеним у законі. Своєю чергою ч.3 ст.39 закону висуває вимоги і до довіреності, яка має містити перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати. Під час голосування на загальних зборах представник акціонера повинен голосувати саме так, як передбачено відповідним завданням.
Ця вимога закону зумовлена тим, що представник акціонера зобов’язаний виражати його волю відповідно до довіреності, наявність якої зазвичай і несе ризики для ухвалення рішення на загальних зборах. Несприятливими наслідками недбалого ставлення до оформлення довіреності можна скористатися в тому випадку, якщо рішення є ключовим і не всі акціонери задоволені його ухваленням.
Судова практика свідчить про те, що дефект довіреності є додатковою обставиною при встановленні факту порушення прав учасників (акціонерів) господарського товариства. Внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів учаснику, котрий не міг узяти в них участь, необхідно належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до нього, зареєструватися для участі в загальних зборах тощо.
Зміна вектора судової практики
У той же час суди інакше розглядають питання про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопуску до участі в них акціонерів (учасників) товариства. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 визначено, що при вирішенні таких спорів судам необхідно з’ясувати, чи могла їх відсутність (наявність) істотно вплинути на ухвалення рішення, яке оскаржується.
Встановлення невідповідності довіреності вимогам законодавства можливе як на стадії реєстрації, так і на стадії оскарження правомочності ухвалення рішення загальними зборами. В останньому випадку дефекти довіреності є лише підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів, а не окремою вимогою при поданні позову.
Свого часу поширеною була практика визнання недійсною довіреності, на підставі якої проводилося голосування, одночасно з визнанням недійсним рішення зборів акціонерів. Проте з часом судова практика відійшла від цього у зв’язку з узагальненням умов і обставин, за яких суд визнавав таке рішення недійсним, і у вказаній постанові Пленуму ВС резюмувалися необхідні підстави для цього (п.17 документа). Відповідно, зникла необхідність визнавати довіреність недійсною через те, що її недійсність набула значення лише за умови істотного впливу на ухвалення рішення загальних зборів.
По-третє, забезпечення понад 3/4 голосів пов’язане з різними обставинами правомочності. До цієї категорії обставин слід віднести ситуації, коли ініціаторами скликання загальних зборів є акціонери, які сукупно володіють понад 10% голосів.
Згідно з ч.4 ст.45 закону «Про господарські товариства» такі акціонери мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало вказаної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до ч.1 ст.43 зазначеного закону.
До обставин правомочності слід віднести й особливості проведення загальних зборів, якщо одним з учасників (акціонерів) є держава в особі Фонду держмайна.
Для ухвалення рішення з ключових питань важливим каталізатором розвитку подій на загальних зборах є наявність коаліції акціонерів, а також те, хто саме є ініціатором унесення змін. Якщо пропозиції вносить мажоритарний акціонер, то у нього є вибір союзника — стороннього акціонера або міноритарія (володільця менш ніж 10% акцій), оскільки норми ч.5 ст.42 закону «Про акціонерні товариства» вимагають для ухвалення рішення понад 3/4 голосів. Своєю чергою для вирішення ключового питання сторонній акціонер чи міноритарій повинен або домовлятися з мажоритарним акціонером, щоб просунути свої пропозиції, або блокувати рішення, голосуючи проти пропозицій мажоритарного акціонера.
Інший варіант розвитку подій пов’язаний з процесуальними можливостями (крім тих, про які йдеться в п.10 згаданої вище постанови Пленуму ВС) або так званою забороною на майбутнє (п.11 документа). Постанова також виокремлює такі позовні вимоги, як унесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, за наслідками чого можна ухвалою зупинити маніпуляції з реєстром (п.5 постанови), визнання недійсною довіреності на право участі в голосуванні, визнання недійсним рішення загальних зборів тощо.
Додатково механізми забезпечення інтересів та захисту прав окремих груп акціонерів можуть бути закладені в статуті товариства.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!