Певне розширення вітчизняної правової бази діяльності КС і прагнення суддів до врахування зарубіжного досвіду конституційного судочинства
На минулій сторінці ми обірвали розповідь, проаналізувавши кілька законопроектів, котрі так чи інакше стосувалися статусу Конституційного Суду й у 2013 р. або були відкинуті, або ще не набули чинності. Але були й такі, що набрали сили та регулювали деякі засади його діяльності.
Врегулювання конфлікту інтересів та статусу працівників апарату
14.05.2013 було ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики». Стаття 21 цього акта доповнювала ч.5 ст.127 п.61, відповідно до якого Рада суддів отримувала повноваження на здійснення контролю щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів КС та судів загальної юрисдикції, голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, голови Державної судової адміністрації та його заступників.
14.08.2013 Уряд прийняв постанову про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно із цим документом керівник секретаріату КС та його перший заступник були віднесені до першої категорії, заступник керівника секретаріату — до другої, радник, помічник Голови КС, науковий консультант судді, керівники самостійного управління, самостійної служби, самостійного відділу чи сектору, заступник керівника управління, помічник судді, помічник керівника секретаріату, заступник керівника служби чи відділу, завідувач відділу в складі управління (служби), головний консультант, головний спеціаліст, старший консультант — до третьої, референт, провідний спеціаліст, спеціаліст — до четвертої категорії.
Зусилля Асоціації правників України
У 2013 р. з інших подій навколо єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні привертають увагу намагання допомогти йому в удосконаленні діяльності з боку Асоціації правників України. Так, чимало болючих проблем, пов’язаних з поліпшенням змісту конституційних звернень і подань, обговорювались у липні 2013 р. на засіданні комітету з процесуального права асоціації.
Його учасники підрахували, що лише 6% звернень громадян та юридичних осіб стають приводом для відкриття конституційного провадження, а більш ніж 9 із кожних 10 цих клопотань визнаються такими, що не відповідають вимогам, чи то самим Судом, чи навіть його секретаріатом.
На засіданні висловлювалося чимало практичних пропозицій стосовно виправлення ситуації, що склалася. За твердженнями членів названого комітету, лише 10% юристів України вміють правильно читати рішення КС.
Внесок Вищої ради юстиції
Неодноразово висловлювала занепокоєність тим, що судді судів загальної юрисдикції, а особливо — претенденти на суддівські посади — з рішеннями КС ознайомлені поверхово або й зовсім їх не читають, і Вища рада юстиції. Та й більшість нардепів навряд чи можуть похвалитися досконалим знанням позицій Суду чи прагненням своєчасно виконувати його рішення.
Наприклад, під час обговорення 5.09.2013 у Верховній Раді питання про виконання судових рішень ані слова не було промовлено про проблему невиконання вердиктів КС. Водночас, за даними управління правової експертизи Суду, лише у 2007—2012 рр. і тільки з числа рішень, в яких визначено порядок їх виконання або рекомендовано заповнити прогалини, усунути колізії в чинних законах або привести акти у відповідність до положень Конституції, не виконано й половини.
Цінний почин ВГС
У зв’язку з такими проблемами привертає увагу гідна наслідування ініціатива Вищого господарського суду щодо ухвалення на його пленарних засіданнях інформаційних і оглядових листів, підготовлених на основі вивчення й узагальнення судової практики з метою правильного й однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права, у тім числі й рішень КС.
Протягом 2013 р. господарські суди отримали листи про рішення КС:
• від 13.12.2012 №18-рп/2012 — щодо стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу;
• від 26.06.2013 №5-рп/2013 — про розстрочку виконання рішень суду;
• від 11.07.2013 №6-рп/2013 — про відшкодування витрат на юридичні послуги в господарському судочинстві;
• від 11.07.2013 №7-рп/2013 — про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань;
• від 28.11.2013 №12-рп/2013 — про судовий збір тощо.
Підкреслимо, що ВГС у таких листах не залишає без уваги позицій КС, сформульованих не тільки в резолютивній, а й у мотивувальній частині рішення.
Вимоги скасування рішення КС про Конституцію 2004 р.
Уже наприкінці 2013 р. низка проблем, що стосувалися діяльності КС, обговорювалася під час круглого столу в парламентському Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, в якому взяли участь не тільки нардепи, а й деякі науковці, експерти, представники громадськості. Зокрема, учергове гострій критиці піддавалося рішення Суду 2010 р., що відродило дію Конституції 1996 р. (Давид Жванія), у зв’язку із чим висловлювалися пропозиції щодо прийняття ВР акта про відродження конституційного правопорядку (Сергій Головатий), тобто повернення Конституції 2004 р. Пропонувалося Суду «власноручно» скасувати рішення від 30.09.2010 (Віктор Мусіяка), додати до «Перехідних положень» чинного Основного Закону норму про те, що ВР 2/3 голосів від конституційної більшості може скасувати будь-яке рішення єдиного органу конституційної юрисдикції — і тоді «він за тиждень поверне довіру народу» (Володимир Шаповал) тощо.
Всі такі думки є сумнівними, а деякі (особливо остання) й зовсім неприйнятними. Пропозиція схожа на невдалий жарт досвідченого юриста й судді КС у відставці.
Вже в передноворічні дні Комітет ВР з питань верховенства права і правосуддя рекомендував парламенту взяти за основу проект змін до закону про КС, яким передбачається, зокрема, вдосконалення положень про повноваження Суду в питаннях щодо надання ним висновків про відповідність законопроектів про внесення змін до Конституції вимогам стст.157 і 158 Основного Закону, зміни в порядку врегулювання питань стосовно звільнення судді КС з посади за його заявою, у встановленні початку закінчення терміну повноважень судді КС тощо.
Міжнародні контакти єдиного органу конституційної юрисдикції
Як і раніше, КС певну увагу приділяв зовнішнім зв’язкам. У цьому аспекті, напевне, насамперед слід згадати про міжнародну конференцію «Питання захисту прав людини і громадянина органами конституційної юрисдикції в сучасних умовах», проведену 20—21 червня 2013 р. в м.Ялті Конституційним Судом за підтримки глави держави та деяких європейських друзів.
На конференції виступили координатор проектів ОБСЄ в Україні Мадина Джарбусинова, заступник директора Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Штефан Хюльсхьорстер, голова КС Вірменії Гагік Арутюнян, голова КС Латвії Гунар Кутріс, голова КС Словаччини Іветта Мацейкова, голова Конституційної ради Казахстану Ігор Рогов, голова КС Болгарії Димитр Токушев, голова КС Грузії Георгій Папуашвілі, голова КС Угорщини Петер Пацолай, голова КС Туреччини Хашим Килич, судді КС Білорусі, Польщі, Росії, Сербії, України, Чорногорії, Європейського суду з прав людини, члени Венеціанської комісії РЄ, вчені-правознавці, політичні діячі.
Змістовна розмова точилася навколо:
проблем і шляхів зміцнення співробітництва органів конституційної юрисдикції, подолання деформації правової свідомості, конституціоналізації соціальної поведінки людини та влади в правовій державі;
співпраці та злагодженості між державними органами, що захищають права людини;
питань ціннісного сприйняття права, юдикатури Європейського суду з прав людини і його виваженості та толерантності у відносинах з конституційними судами;
соціальної держави в орбіті інтересів конституційного судочинства;
проблеми довіри до законів і поваги до рішень конституційних судів;
введення обов’язковості попереднього конституційного контролю;
ролі конституційної юрисдикції в адаптації до нових умов змін і доповнень до основних законів;
спрощення прямого (індивідуального) доступу громадян до конституційного судочинства;
питання захисту людської гідності як основної функції конституційного контролю, фундаментального й верховного конституційного права;
пропорційності як царини оціночних суджень при здійсненні конституційного контролю;
особливого значення для захисту прав людини актів міжнародного права;
беззаперечного пріоритету національних конституцій щодо Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародно-правових актів тощо.
Відзначимо, що в ці дні в тій же Ялті був підписаний Меморандум про розвиток співробітництва між конституційними судами України та Словаччини.
У Києві впродовж 2013 р. відбулося кілька зустрічей керівництва КС України з представниками Німецького фонду міжнародного правового співробітництва, моніторингового комітету Конгресу місцевих та регіональних влад Європи, делегаціями Верховного суду Казахстану, Верховного суду Лівії та Апеляційного суду Литви.
Участь суддів у конференціях і семінарах за кордоном у 2013 р.
Інші контакти із зарубіжними колегами відбувалися за межами України. Йдеться про участь у таких заходах:
• семінарі «Впровадження Європейської конвенції з прав людини в часи економічної кризи» та урочистому засіданні Європейського суду з прав людини з нагоди відкриття в ньому судового року (Анатолій Головін, м.Страсбург, 24—26 січняы);
• конференції «Статус конституційних судів і їхній вплив на правовий порядок держави» та святкових заходах з нагоди 20-ї річниці КС Словаччини (А.Головін, м.Кошице, 8—10 квітня);
• XV Міжнародному конгресі європейського та порівняльного права (Володимир Кампо, м.Регенсбург, 31 травня—1 червня);
• Чорноморській регіональній конференції «Теоретичні та практичні аспекти здійснення контролю конституційності конституційних норм» (Наталя Шаптала, м.Батумі, 28 червня—1 липня);
• конференції «Європейські стандарти верховенства права та межі розсуду влади в країнах — членах Ради Європи» (Олег Сергейчук, м.Єреван, 1—6 липня);
• конференції «Конституційне правосуддя в ХХІ столітті: особливості та шляхи розвитку» (Сергій Вдовіченко, м.Баку, 11—15 липня);
• конференції «Конституція — основа стратегії розвитку суспільства та держави» (Юрій Баулін, м.Астана, 27 серпня—1 вересня);
• конференції «Сучасні тенденції в конституційному правосудді: співвідношення між національним і міжнародним правом» (Михайло Гультай та Михайло Колос, м.Вільнюс, 4—7 вересня);
• конференції «Юрисдикція конституційного суду: межі та можливості розширення» (Михайло Запорожець, м.Рига, 25—27 вересня);
• конференції «Стан та перспективи конституційного правосуддя» (Наталя Шаптала та Олександр Тупицький, м.Белград, 16—19 жовтня).
У складі різних делегацій заступники Голови КС Сергій Винокуров, Юрій Баулін та судді Олександр Пасенюк, Петро Стецюк, Марія Маркуш відвідували В’єтнам, Швецію, Польщу та Болгарію.
Заслуговує на увагу і схвалена Судом 4.09.2013 ініціатива щодо залучення суддів КС у відставці до складу офіційних делегацій Суду під час закордонних відряджень. Можливість участі суддів-ветеранів розглядатиметься в кожному випадку персонально за умови здійснення приймаючою стороною повного фінансування.
Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань
Що стосується виконання КС своїх головних функцій, то в ІІ півріччі 2013 р. у зв’язку зі збігом певних політичних інтересів Партії регіонів і правої та ультраправої частин парламенту найгостріша політична криза на деякий час стала дещо вщухати. Суд, хоч і ненадовго (до середини листопада), отримав можливість для більш плідної праці.
11.07.2013 КС ухвалив відразу два рішення у справах за конституційними зверненнями громадянина Д.Козлова та Приватного малого підприємства — фірми «Максима». У першому з них ставилася вимога дати офіційне тлумачення другого речення преамбули закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» в аспекті: поширюється дія закону лише на правовідносини, суб’єктами яких є виключно підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання й фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, чи також на правовідносини, в яких вони є тільки одним із суб’єктів правовідносин між платниками й одержувачами коштів.
Привертає увагу те, що Суд (до чого в останні 3 роки він майже не вдавався) залучив до участі в розгляді справи не лише представника суб’єкта права на конституційне звернення, а й представників ВР, ВГС, Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Нацбанку, Держінспекції з питань захисту прав споживачів, Міжнародного інвестиційного банку, Укрсиббанку й кількох професорів. Але з тексту преамбули та всього рішення не можна зробити висновку про їх місце й роль у винесенні вердикту.
У процесі дослідження КС сформулював кілька позицій:
• визначення в розглядуваному законі певного переліку суб’єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії закону на всіх учасників відповідних правовідносин, а тому перелік суб’єктів правовідносин, установлений законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню;
• правовідносини щодо надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК про зобов’язання та договір, так і приписи ч.2 його ст.627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів;
• наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми за неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків;
• участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема в договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення в поверненні кредиту;
• умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною в договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності, а виконання державою конституційно-правового обов’язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого користування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальниками — фізичними особами.
Краще не рекомендувати, а зобов’язувати
Виходячи з таких узагальнень та пов’язавши предмет тлумачення з положеннями стст.1 та 3 закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», КС офіційно проінтерпретував зміст 2-го речення преамбули цього закону: обмеження пені в грошових зобов’язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.
Таке тлумачення не може викликати сумніву в тому, що воно в основному відповідає принципам верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції. Правильною та своєчасною є й рекомендація парламенту законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками — фізичними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування. Ця рекомендація сформульована не в мотивувальній, як це було в рішенні від 3.06.2013 №3-рп/2013, а в резолютивній частині.
Проте й тут, будемо відвертими, у КС не вистачило сміливості, враховуючи поверхове ставлення збудженої політичними боями ВР до рішень єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, до кінця скористатися наданими йому повноваженнями, тобто не рекомендувати, а зобов’язати парламент вчинити такі дії негайно та з письмовим підтвердженням виконання рішення.
Фактичне забуття усних слухань
Звернемо увагу ще на одну особливість прийняття розглядуваного рішення. З невідомих для нас причин у 2011—2013 рр. Суд фактично відмовився від усних слухань справ на пленарних засіданнях. Якщо в попередні 3 роки таких слухань налічувалося 26, то в назване триріччя проаналізований вердикт виявився лише другим після 26.06.2011.
Як уже підкреслювалося, Суд залучив до участі в розгляді справи десятьох відомих фахівців. Майже всі вони (зокрема А.Селіванов, О.Квасніцький, З.Ромовська, В.Новіков, Д.Лук’янець, А.Лесько та ін.) висловлювали досить цікаві думки щодо змісту майбутнього рішення. Незалежно від того, сприймав Суд їхні позиції чи не погоджувався з ними, мабуть, потрібно було б у мотивувальній частині, хай і в найстислішому вигляді, такі думки охарактеризувати.
У зв’язку із цим підвищенню авторитету й вагомості рішень КС сприяло б відтворення традиції, закладеної ще першим складом Суду, — висвітлювати й основні позиції вищих державних органів, наукових закладів, відомих фахівців тощо, сформульовані ними у відповідях на запити суддів єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.
Матеріали за темою
Очільник КСУ задекларував храм
12.02.2024
НАЗК склало адмінпротокол на очільника КСУ
16.11.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!