Маршаллові Острови направили до Міжнародного суду в Гаазі позов проти 9 ядерних держав. Влада цієї тихоокеанської республіки звинувачує країни «ядерного клубу» в грубому порушенні міжнародного права.
«Наш народ постраждав через катастрофічну і непоправну шкоду від цієї зброї, і ми присягаємося боротися, щоб ніхто більше на Землі не зазнав її жахливої дії», — цитує The Washington Post очільника МЗС Маршаллових Островів Тоні де Брума.
На переконання влади республіки, 9 держав нарощують свій ядерний потенціал замість того, щоб роззброюватися. За приблизними оцінками, в наступному десятилітті ядерні держави витратять понад трильйон доларів на вдосконалення своїх арсеналів. Ця тихоокеанська республіка, населення якої становить близько 53 тис. чоловік, хоче домогтися не компенсацій, а реальних дій щодо роззброєння.
Маршаллові Острови мають намір судитися з країнами «ядерного клубу», до якого входять Сполучені Штати, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан і КНДР, а також Ізраїль, котрий не визнає наявності у себе ядерної зброї. Відповідачами за окремим позовом є адміністрація президента Барака Обами і Національна адміністрація з питань ядерної безпеки США.
Ядерні випробування на Маршаллових Островах розпочалися у 1946 році. За 12 років США провели на території республіки тестування 67 зарядів різної потужності. Контроль за їх проведенням здійснювався з американської військової бази Кваджалейн. На полігоні атолу Бікіні у різні часи було підірвано 23 ядерні заряди сумарною потужністю понад 42 мегатони. Саме там у 1954-му проходили випробування першої американської водневої бомби під кодовою назвою «Браво». Потужність вибуху була еквівалентна кільком тисяч бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі. Внаслідок вибуху велика частина території зазнала радіоактивного зараження. Однак через 14 років США оголосили атол безпечним для життя.
Проте багато жителів Маршаллових Островів страждають на онкологічні захворювання, спричинені ядерними випробуваннями. У 2007-му потерпілі домоглися компенсації в розмірі $1 млрд. Однак грошей вони так і не отримали через те, що Сполучені Штати недостатньо фінансували фонд, який здійснював виплати.
Через три роки атол Бікіні включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!