«На з’їзді були справжні жорсткі провокації»
Голова Вищої ревізійної комісії адвокатури Ольга Дмитрієва вважає, що поведінка окремих її колег, яку вони продемонстрували на з’їзді, далека від цивілізованої й адвокатам потрібно навчитися чути один одного та шукати компроміси. При цьому вона позитивно оцінює ухвалені рішення. Своєю точкою зору Ольга Леонідівна поділилася з кореспондентом «ЗіБ».
— Ольго Леонідівно, за відгуками учасників з’їзду, ситуація на цьому форумі була достатньо напруженою. Як ви прокоментуєте те, що відбувалося?
— Насправді, нині і в країні ситуація складна. Звичайно, це соціальне напруження позначається на роботі всіх інститутів, зокрема адвокатури. У день проведення з’їзду ще зранку багато хто був дуже роздратований, насамперед через охорону. Сьогодні навколо цього чимало спекуляцій, звинувачень на адресу організаторів. Хоча я потрапила на з’їзд тільки завдяки охороні, тому що вхід заблокував журналіст не відомої мені газети, і тільки завдяки зусиллям «Титану» його вдалося трохи посунути. Хто його туди привів — невідомо.
Можна, звичайно, говорити про те, що в охороні не було потреби, але складно уявити, як працював би з’їзд, якби на нього прийшли всі охочі. З огляду на події в країні всі заходи, які передбачають участь великої кількості людей, мають проходити із забезпеченням охорони. Якщо ситуацію не контролювати, її можна довести до абсурду. Трагедія, яка сталася 2 травня в Одесі, це підтверджує.
— Які проблеми виникли під час роботи з’їзду?
— Не стільки зовнішні, скільки внутрішні. Дехто з київської делегації відзначився некоректною поведінкою, через що з’їзд дуже довго не міг розпочати роботу. Кілька разів переголосовували кандидатуру головуючого, тому що деякі делегати перебігали з ряду в ряд, аби їх кілька разів полічили. Врешті-решт вирішили провести поіменне голосування, і, звичайно, це зайняло багато часу. Однак вчинити інакше було неможливо: щоразу після оголошення результатів частина делегатів піддавала їх сумніву. Коли ж київська делегація зрозуміла, що їхній кандидат не «пройшов», розпочався відвертий зрив роботи з’їзду.
Адже всі розуміли, що від головуючого дуже багато залежить: він веде з’їзд, виносить на голосування проекти рішень. Вочевидь, із цим і було пов’язане бажання просунути на це місце «свого». Після того, як ці спроби зазнали невдачі, деякі делегати почали свідомо затягувати роботу, висувати непотрібні і такі, що не мали стосунку до справи, пропозиції, які головуючому доводилося ставити на голосування. Доки 250 делегатів проголосують, лічильна комісія підрахує — це займало мінімум 10—15 хвилин. І так, тільки уявіть, — щодо кожної пропозиції.
До якогось більш-менш предметного обговорення ми підійшли вже ближче до ночі. І тут розгорнулася справжня гостросюжетна драма — із блокуванням сцени, істериками. Це жахіття навіть немає бажання коментувати, оскільки така поведінка виходить за межі розумного. Я адвокат вже 27 років, і в радянські часи ми теж гаряче сперечалися, але до такого ніколи не доходило. На з’їзді були справжні жорсткі провокації…
— Вважаєте, що все це було сплановано заздалегідь?
— Так, у мене склалося таке враження. Це виглядало як підготовлені провокації. Наприклад, коли грали на патріотизмі, як це було з кримською делегацією. Люди беруть за основу ті чи інші загальнолюдські поняття і маніпулюють ними. Почали кричати: «Ви не хочете допустити кримську делегацію!». Ніхто не відмовлявся допустити їх як гостей, однак київська делегація наполягала на тому, щоб вони брали участь у з’їзді як делегати. Ми розуміємо, що нині у Криму дуже складна ситуація, але навіть мандатна комісія (попри те, що її голоси теж розділилися навпіл) визнала відсутність достатніх підстав для того, аби визнати кримчан делегатами. Зрозуміло, до чого це могло призвести: згодом будь-яке рішення форуму можна було б в судовому порядку визнати нелегітимним, як і роботу всього з’їзду. Власне, це, мабуть, і мали за мету провокатори.
— У мережі багато адвокатів обговорюють неприємний момент, коли одній з учасниць з’їзду — матері-годувальниці головуючий нібито не дозволив вийти, щоб погодувати дитину...
— Це така сама спекуляція знову ж таки на загальнолюдських цінностях. Материнство, мати-годувальниця— це, звичайно, чудово, але не зрозуміло, що чи хто їй завадив вийти і погодувати свою дитину, поспілкуватися з чоловіком, як вона про це пише? Я неодноразово під час перерви виходила на вулицю подихати повітрям, як і решта, хто цього хотів.
Я вже не говорю про колотнечу, яка виникла згодом. Усе закінчилося сумно, тому що Галину Ковбасинську штовхнули, вона впала. Мені не відомі обставини того, що сталося, оскільки я саме спілкувалася з ведучим, але знаю, що Галина Василівна наразі перебуває у нейрохірургічному відділенні лікарні. Я не маю права оприлюднювати діагноз, проте знаю, що він достатньо серйозний.
Можу сказати, що було продемонстровано хамство, правовий нігілізм, абсолютна байдужість до думки решти адвокатів. До речі, врешті-решт київська делегація висунула аж 6 своїх претендентів на посаду члена Вищої ради юстиції, після чого усім стало зрозуміло, що це, очевидно, і було основною метою маніпуляцій і провокацій. Якби вони хотіли зірвати роботу з’їзду — могли б просто на нього не приїхати. Тоді з’їзд був би нелегітимним через відсутність кворуму. Але суть полягала в тому, що усіх привезли, мобілізували, сподіваючись на те, що буде більшість. Проте з більшістю не склалося — і почалися зовсім дикі провокації.
— На з’їзді ви звітували про роботу ВРКА. Які основні тези звіту?
— Я не мала часу, щоб доповісти інформацію у розширеному викладі, як планувала, бо для цього знадобилася б мінімум година. З огляду на те що я отримала слово о 5.30 ранку, зрозуміла, що у людей просто немає сил слухати когось. Однак я доповіла свою позицію, ознайомила з усіма рекомендаціями, які затвердила ВРКА. Йдеться про достатньо серйозні рекомендації — щодо затвердженням бюджету, оптимізації витрат, затвердження фінансового плану розвитку НААУ, який пов’язаний з планом роботи асоціації, оскільки фінанси виділяються під конкретні проекти. Були й інші рекомендації. Думаю, вони найближчим часом будуть опубліковані.
— Якщо не зважати на описане вами протистояння з київською делегацією, чи задоволені ви роботою з’їзду по суті, ухваленими ним рішеннями?
— Насамперед я задоволена тим, що, попри всю складність обстановки, адвокатура обрала своїх представників до складу ВРЮ. Залишити адвокатуру без своїх «рупорів», особливо у такий складний час, було б несправедливо. Напевно, адвокатура потребує такого захисту, і сьогодні дійсно з’явилася можливість «переформатувати» роботу ВРЮ. Я дуже добре знаю Павла Гречківського та Олексія Резнікова і впевнена, що вони зможуть гідно представити адвокатуру в цьому конституційному органі, з чим я нас можу тільки привітати.
Задоволена також рішенням про збільшення кількісного складу ВРКА до 15 осіб, оскільки обсяг роботи у нас дуже великий. Ми отримали зміни в Положення про ВРКА — воно приведене у більш «працездатний» стан, оскільки на першому з’їзді 2012 року редакційна комісія недоопрацювала цей документ, не внесла до нього всіх коректив. Наскільки мені відомо (я мала після доповіді встигнути на літак), за результатами мого звіту з’їзд зобов’язав Раду адвокатів України разом з ВРКА проаналізувати бюджет і остаточно його прийняти з урахуванням думки комісії.
Загалом я позитивно оцінюю з’їзд. Навіть у тому жахітті, яке там творилося, є свої плюси. Адже багато з тих, хто сумнівався, напевно, прозріли, в них з’явилося розуміння того, що адвокати не мають права так поводитися. Це якась точка відліку, яка змусить замислитися багатьох над тим, що НААУ — це наш дім, і від того, яким він буде, залежить, як ми працюватимемо в майбутньому.
Я сподіваюся, що адвокатура піде вперед, залишивши у минулому всіх тих, хто ці конфлікти генерує, підтримує, провокує. Адвокатам потрібна сильна організація, в діяльність якої кожен із нас робитиме свій позитивний внесок.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!