У разі припинення діяльності підприємства, якому належало джерело підвищеної небезпеки, та відсутності в нього майна для задоволення вимог, компенсація підлягає стягненню з винної особи
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
5 жовтня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до Особи 6 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року Особа 5 звернулась до суду з позовом до Особи 6 про відшкодування шкоди.
Зазначала, що 19.12.2003 працівник ВАТ «Хуст-хліб» Особа 6 під час виконання ним трудових обов’язків, керуючи автомобілем ГАЗ, скоїв наїзд на її чоловіка, Особу 7, який від отриманих травм помер.
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 5.04.2004 Особу 6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та задоволено заявлений нею цивільний позов і стягнуто з ВАТ «Хуст-хліб» на її користь 4756 грн. майнової шкоди та 15 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 5.08.2004 вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 5.04.2004 в частині цивільного позову змінено: стягнуто з ВАТ «Хуст-хліб» на її, Особи 5, користь 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2006 ВАТ «Хуст-хліб» ліквідовано.
Посилаючись на те, що у зв’язку з ліквідацією ВАТ «Хуст-хліб» грошових коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди вона не отримала, тому обов’язок відшкодувати таку шкоду слід покласти на винну особу, просила стягнути з Особи 6 на її користь 4756 грн. майнової шкоди, 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23.04.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 24.09.2009, у задоволенні позовних вимог Особі 5 відмовлено.
У касаційній скарзі Особа 5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Особи 5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ВАТ «Хуст-хліб» ліквідовано і незадоволені через відсутність майна юридичної особи вимоги вважаються погашеними, тому заявлені позовні вимоги Особи 5 до Особи 6 про відшкодування шкоди є безпідставними.
Однак з такими висновками судів погодитись не можна.
Судом установлено, що 19.12.2003 працівник ВАТ «Хуст-хліб» Особа 6 під час виконання ним трудових обов’язків, керуючи автомобілем ГАЗ, скоїв наїзд на чоловіка Особи 5, Особу 7, який від отриманих травм помер.
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 5.04.2004 Особу 6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК та задоволено заявлений Особою 5 цивільний позов і стягнуто з ВАТ «Хуст-хліб» на її користь 4756 грн. майнової шкоди та 15 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 5.08.2004 вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 5.04.2004 в частині цивільного позову змінено: стягнуто з ВАТ «Хуст-хліб» на користь Особи 5 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2006 ВАТ «Хуст-хліб» ліквідовано, у зв’язку із чим грошових коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди Особа 5 не отримала.
Згідно зі ст.441 ЦК УРСР, чинного на час смерті потерпілого, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов’язків.
Аналогічне положення міститься у ст.1172 ЦК.
Особливістю зазначеного деліктного зобов’язання є те, що особа, яка безпосередньо завдала шкоду, не співпадає з особою, яка несе відповідальність за таку шкоду.
Відповідно до ст.609 ЦК зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Разом із тим, за змістом стст.440, 4401 ЦК УРСР шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, та моральна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Аналогічні положення містяться і у стст.1166, 1167 ЦК.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Особи 5, суд першої інстанції у порушення стст.214, 215 ЦПК на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що зобов’язання ВАТ «Хуст-хліб» по відшкодуванню завданої Особі 5 майнової та моральної шкоди припинились у зв’язку з ліквідацією товариства, однак безпосереднім заподіювачем шкоди позивачці був Особа 6, який перебував у трудових відносинах з ВАТ «Хуст-хліб» і який відповідно до п.3 ст.134 КЗпП несе матеріальну відповідальність у повному розмірі за шкоду, заподіяну з його вини, та, установивши наявність необхідних підстав для покладення на Особу 6 обов’язку по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого, дійшов необгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 5.
Апеляційний суд у порушення вимог стст.303, 315 ЦПК вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 5 задовольнити.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23.04.2009 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 24.09.2009 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.05 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!